Театр · “Найважливіше досягти, щоб ритм сцени бився разом з ритмом серця глядача”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
ВВіідд ссммееррттіі вврряяттууввааллоо ккооххааннннняя
Слово Просвіти, №22 за 2019 рік
Київський національний академічний театр оперети — єдиний театр столиці, де сьогодні активно працює п’ять сцен. Нещодавно на експериментальній сцені (Stage_lab) відбулася прем’єра екзистенційної романтичної комедії “На краю світу” Ігоря Бауершими в українському перекладі Яни Іваницької.
Чим може скінчитися знайомство в Інтернеті? Юлю та Августа воно приводить на край світу — у норвезькі фіорди. Втім підлітками керують не романтичні почуття. Пара планує разом піти з життя, зробивши крок у безодню зі скелі… Що спонукає цих двох відчайдухів до такого рішення? Підлітковий максималізм? Самотність? І чи зможе їх щось зупинити? Відповіді на ці та інші питання — у новій постановці театру. — Експериментальну сцену театру ми відкрили майже рік тому виставою “Акомпаніатор”, — згадує генеральний директор-художній керівник Національної
Фото Анатолія ФЕДОРЦІВА оперети України, народний артист України Богдан Струтинський. — Ще одна цікава робота — “Георг Отс” у постановці Олександра Білозуба. А сьогодні молодий режисер Дмитро Захоженко представляє нам свою роботу “На краю світу”. Цей майданчик створювався задля того, щоб актори і режисери могли тут випробовувати і знаходити себе. Це шлях до великої сцени, аби актори, які виховуються у музичному театрі, могли почуватися вільніше. Свого часу я починав у театрі оперети з того, що створив “Театру фойє”. Це салонний театр, в якому ми грали комічні опери, опери-буф. Тут можна торкнутися рукою, все відчути, побачити, як дихає актор. Як колись сказав Лесь Курбас: “Найважливіше досягти, щоб ритм сцени бився разом з ритмом серця глядача”. Здається, швидше цього можна досягти саме на малій сцені. Чи є цей проект повчальним? Я думаю, що театр є соціальним інститутом, який теж вчить. Але вчить не з указкою в руках, а вчить на власному виборі. Те, що я побачив, вразило мене, зачепило серце, душу, сподобалося; я протестую, сприймаю чи не сприймаю виставу. Однак однозначно — театр не залишає байдужим. Театр відвідує 4 відсотки людей — це дуже інтелектуальна частина населення. Саме ці люди рухають економіку та інші галузі в нашій державі. Кожна з наших п’яти сцен має своє надзавдання. Кожна зних функціонує окремо. Це як окремий міні-театр. Театр оперети вже давно грає не тільки оперету. Тут є різні жанри, є право на експеримент. Ми хочемо виховати на експериментальній сцені глядача, який приходить не тільки в музичний театр, а й у театр драматичний під куполом Національної оперети. — Ми трішки погралися з простором, — розповідає режисер-постановник Дмитро Захоженко. — Також винесли його у медіа-простір, у Фейсбук. Глядач може долучатися до цього процесу, дописувати у Фейсбуці, коментувати, лайкати. Сподіваємося, що це буде інтерактивний, живий простір. П’єса написана за реальними подіями. Двоє молодих людей познайомилися в соціальних мережах і вирішили покінчити з життям. Сумна історія. Але автор бере цю історію за основу, а далі
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
