Театр · “Вистава – це командна робота, де успіх залежить від кожного”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
ІІссттооррііяя,, яяккаа ж жииллаа вв ттееааттррііі
Слово Просвіти, №22 за 2021 рік
У Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка відбулася прем’єра вистави “Пер Гюнт” Генріка Ібсена. Нову постановку присвятили Сергію Данченку та Богдану Ступці.
Звернення до драматургії Генріка Ібсена – це свідчення не лише зрілості театру, а й правильності вектору подальшого розвитку. Особливо коли йдеться про глибоко філософський твір “Пер Гюнт” (1867). Ця поема увібрала в себе, здається, всі наскрізні проблеми і теми, які хвилювали і хвилюють людство протягом багатьох століть: що означає “бути собою?”, як, проживши життя, залишитися вірним своїм ідеалам, не зрадити власному “я”, не зійти на легкий шлях екзистенціальних рефлексій у пошуках власного “я”, не перетнути межу, уявивши себе “суперлюдиною” і тим самим знищити себе? Як віднайти в собі сили протидіяти численним спокусам, які щомиті супроводжують кожну людину? І головне: шукаючи себе, своє головне призначення, в момент власного “тріумфу” пам’ятати про милосердя і не забувати про ближнього. – Постановка цієї вистави була спільною ідеєю – моєю та керівництва театру, – зазначає режисер-постановник Іван Уривський. – Я запропонував кілька назв, зупинилися саме на “Пер Гюнті”, бо ця історія вже давно живе у стінах нашого театру. Невипадково виставу вирішили присвятити Сергію Данченку та Богдану Ступці. Сергій Данченко хотів поставити “Пер Гюнта” з Богданом Сильвестровичем, було навіть сценічне вирішення... А коли художнім керівником Театру став Богдан Ступка, то і в нього була така ідея. Але тоді не склалося…
“Пер Гюнт” – світова класика, сильний текст, який давно мене зачепив і досі не відпускає. Вистава народжувалася в любові. Ми знайшли з акторами повне порозуміння. Сам репетиційний процес тривав майже півроку, через карантин доводилося робити перерви, кілька разів переносили саму прем’єру. Як режисер я намагався розібратися в житті головного персонажа, якого показано у віці від 20 до 70 років. У виставі багато тем і підтем, про які можна довго сперечатися. Попередні п’єси в Театрі Франка я ставив на Камерній сцені імені Сергія Данченка. На великій сцені працюю вперше. Це різні формати, різні світи, зі своєю специфікою і магією. Уперше працював із народним артистом України Остапом Ступкою (Пер Гюнт) – професійним, потужним актором, з яким комфортно в роботі. Він точно потрапляє в роль. Те саме можу сказати і про народну артистку України Наталію Сумську, яка грає його матір. Вона – велика професіоналка, дивовижна актриса.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
