Вернісаж · “Нема сенсу говорити багато про митця, бо найкраще · за художника скажуть його роботи”. 16 · с. 16сторінка оригіналу ↗
Лягає спогад, як прозора тінь
Слово Просвіти, №22 за 2021 рік
До 42-ї річниці загибелі композитора, геніального су
Олена ЛОГІНОВА, молодша наукова співробітниця Чернівецького обласного меморіального музею Володимира Івасюка
Коли загинув Володя, ця трагедія дуже підкосила його батька, Михайла
Григоровича Івасюка. Він присвятив чимало зворушливих та проникливих віршів, які згодом увійшли до поетичної збірки “Елегії для сина”. Поему “Привиди”, написану поетом у червні-липні 1979 року, зворушливо продекламував юний шанувальник і ретельний дослідник творчості Володимира та Михайла Івасюків Андрійко Ковальов, учень 7-А класу Чернівецької гімназії № 2.
У Чернівецькому обласному меморіальному музеї Володимира Івасюка – чотири музейні зали. І кожен, хто хоч раз тут побував, неодмінно захоче сюди повернутися, адже, крім родинних речей, у музеї представлено багато мистецьких творів, присвячених не лише Композитору, а і його життєдайним вічним пісням. Серед таких митців – Іван Онуфреїв, Іван Салевич, Людмила Богдан, Артем Присяжнюк, Оксана Петращук-Гинга, Ольга Макаревич, Юлія Поліщук, Михайло Єлисаветій, Ярослав
Пасічанський, Микола Горда, Володимир Луців, Олександр Луценко, Орест Криворучко.
Привертає увагу відвідувачів і робота відомого українського художника, уродженця Чернігівської області, лавреата премії ім. Лесі Українки Миколи Петровича Горди (1948–2018) – картина-триптих “Портрет Володимира Івасюка. Червона рута” (1998). Це не тільки живописне полотно, це – жива картина, яку митець пропустив крізь своє серце і душу, тому і не дивно, що стала візитівкою митця. Ідея створення такого проєкту належала поету Олегу Васюкову, з легкої руки якого було видано перекидний календар, листівки, календарики із репродукцією картини та уривком з поеми О. Васюкова “Остання зустріч з Орфеєм”, вміщеної в багатьох популярних виданнях. 4 березня 2005 року авторську копію роботи художник подарував Чернівецькому обласному меморіальному музеєві Володимира Івасюка, що засвідчують пам’ятні світлини.
людиною, щоб повніше й точніше її зобразити. Я можу вперше побачити людину, але це не означає, що вийде достойний портрет на замовлення. Коли розстаюся з портретом, розстаюся з людиною. Портрет – це магія”.
Серед пейзажів і робіт на історичну тематику на виставці представлені неймовірні, справді магічні портрети: портрет батьків, Левка Лук’яненка, Івана Богуна, поетеси Галини Гордасевич, кілька автопортретів і, звичайно, “Портрет Володимира Івасюка. Червона рута”.
У виставковій залі музею відкрито виставку “У полоні творчості художника Миколи Горди”, на якій представлено 23 картини, газетні та журнальні публікації, книги, календарі, нагороди М. П. Горди.
Зворушила гостей нашого заходу сокровенними спогадами Ольга Миколаївна Цибко, донька художника, яка зі своєю сім’єю завітала на відкриття зі Львова: “Нема сенсу говорити багато про митця, бо найкраще за художника скажуть його роботи. Будь-яка
Микола Петрович колись зауважив: “Я не думав про творчість, я просто малював… Коли пишу портрет, мушу розмовляти з тією
Володимира Івасюка, 4 березня 2005 року робота, а особливо портрет, — це відображення душі самого художника. В очах усіх портретуючих ви можете побачити очі мого тата, який родом із Чернігівщини, із невеликого села Крупичполе. Пропрацювавши кілька років медиком, зрозумів, що це не його покликання. Коли ми хочемо змінити професію, то боїмося. Але тато не побоявся. Він зрозумів, що хоче стати митцем. За четвертим разом вступив до Академії мистецтв, закінчив її і став прекрасним художником. Його біографія не дуже довга, але вона неймовірна, насичена знайомствами, зйомками і його характером. Він був харизматичним холериком по натурі. Але всім, хто його знав, запам’ятався неймовірно добрим і справедливим, людиною, яка не мала двох облич. Любив робити подарунки, дуже любив чесних людей. У його житті було багато спалахів, і таким спалахом був Володимир Івасюк, який прийшов не лише в життя мого тата, а в життя всієї нашої сім’ї. З цього моменту почався прорив у творчості, у нас у хаті лунали пісні Володимира Івасюка, ми жили Івасюком. Так само в татове життя прийшла Леся Українка. Ми їздили по музеях…
У кожної людини, вірю, є талант, покликання. Але часто ми боїмося йти за цим покликанням. Тато засвідчив, що непотрібно боятися. Він пережив складні дев’яності роки, залишився митцем, робив виставки, хоча йому було нелегко, але він талант не зрадив. Його нема вже три роки, давно нема Володимира Івасюка... Вони не зрадили своєму покликанню. Сподіваюсь, що виставка справить на всіх незабутнє враження”.
Про двох митців щиро та з тугою на серці від родини Івасюків- Павлюків мовив Віктор Павлюк. Заслужений діяч мистецтв України Микола Шкрібляк та Олена Гужва, мистецтвознавиця Чернівецького обласного художнього музею цікаво охарактеризували творчість художника Миколи Горди, згадуючи при цьому талант Володимира Івасюка.
Звучали пісні, народжені у співпраці двох велетів мистецтва – поета Ростислава Братуня та композитора Володимира Івасюка, – “Вогні Львова” та “Ати подумай” у виконанні наших добрих друзів – солістів Чернівецької обласної філармонії ім. Д. Гнатюка, лавреатів всеукраїнських та міжнародних конкурсів Віталія Соболєва та Світлани Дейбук.
часника, Героя України Володимира Михайловича Івасюка у Чернівецькому обласному меморіальному музеї вшанували добрим і світлим спомином, щирою молитвою, весняними сумуючими квітами видатного сина України.
Микола Горда. Триптих “Червона рута”. Авторський повтор. 2004 рік
Микола Горда під час вручення своєї роботи Музеєві
Будьмо разом! ПЕ РЕ Д П ЛАТА—2 0 2 1 Вартість передплати
ТИЖНЕВИК ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА “ПРОСВІТА”
(з доставкою і поштовими витратами):
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
