Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Події, факти, коментарі 3 · “Російський комуністичний режим на чолі з Леніним – організатор першого голодомору в Україні 1921–1923 рр.”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

До 100-річчя голодомору 1921—1923 років

Слово Просвіти, №22 за 2021 рік

І. В. БАТЮК, асистентка кафедри етнології та краєзнавства НПУ імені М. П. Драгоманова Наприкінці травня відбулася Міжнародна наукова конференція “Перший голодомор українського народу 1921–1923 років, організований російським комуністичним режимом. До 100-річчя вшанування пам’яті жертв трагедії”. Конференція організована колективами історичного факультету (кафедра етнології та краєзнавства) та факультету мистецтв імені А. Авдієвського НПУ імені М. П. Драгоманова, Всеукраїнським товариством “Просвіта” імені Тараса Шевченка, Національним музеєм Голодомору-геноциду, Інститутом дослідження Голодомору, Національною спілкою краєзнавців України, Київською православною богословською академією, Національним заслуженим академічним українським народним хором України імені Г. Верьовки та іншими науковими й навчальними закладами. Схвально відгукнулися на запрошення до участі в роботі конференції і підтримали її учасників, подякували за визнання науковою громадськістю України вирішальної ролі міжнародної допомоги у спасінні голодуючого населення України посольства США, ФРН, Великої Британії, Королівства Норвегія, Королівства Нідерланди, Республіки Польща, Словацької Республіки, Чеської Республіки, Австрійської Республіки, Литовської Республіки. Зокрема, до онлайн-­зустрічі приєдналася радниця Посла Республіки Польща в Україні, керівниця відділу науково-освітнього співробітництва Посольства Республіки Польща в Україні Ева Матушек-Загата. За словами ініціатора, регіонального представника УІНП Олега Пустовгара, на меморіальній дошці зафіксовано важливі віхи громадсько-політичного шляху уродженця Градизька: у першому уряді Української Народної Республіки – генеральний секретар земельних справ, а за Директорії УНР – прем’єрміністр і міністр продовольчих справ, фінансів. “Меморіальну дошку виготовлено коштом Градизької територіальної громади. Дякую її очільникам за підтримку ініціативи Інституту нацпам’яті. Це гарний приклад виконання не на словах, а на ділі органом місцевого самоврядування Закону України “Про правовий статус та вшанування борців за незалежність України у ХХ столітті”. На Полтавщині триває пошанування знакових постатей перших визвольних змагань за незалежність від білої і червоної Росії”, – прокоментував Олег Пустовгар. Відкриття дошки він назвав “ще одним вагомим кроком з увічнення пам’яті Бориса Мартоса на Полтавщині”. Представник Інституту нацпам’яті нагадав, що у 2007 році у Полтаві з ініціативи студентів і науковців та ректора Полтавського університету економіки і торгівлі (ПУЕТ) Олексія Нестулі пам’ятник Борису Мартосу урочисто відкрили поруч із центральним входом до ПУЕТ. А у 2014 році Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Полтавської облдержадміністрації, обласна рада й телеканал “Лтава” створили короткометражний до­ Конференція працювала у змішаному форматі за двома основними напрямами: 1. Масовий терор і голодомор у краях України; 2. Міжнародна допомога голодуючим в Україні 1921– 1923 рр. Відкрив науковий захід проректор з наукової роботи професор Г. М. Торбін, який від імені ректора університету академіка В. П. Андрущенка, голів: наглядової ради університету – В. А. Ющенка; ВУТ “Просвіта” – П. М. Мовчана; Національної спілки краєзнавців України – О. П. Реєнта привітав учасників. Модераторами пленарного засідання конференції стали декан історичного факультету Т. В. Мелещенко, завідувач кафедри етнології та краєзнавства П. М. Чернега, заступник директора філії “Інститут дослідження Голодомору” Національного музею Голодомору-геноциду І. Є. Петренко. У роботі конференції взяли участь понад 80 науковців, представників професорсько-викладацького складу, аспірантів, студентів ВНЗ, вчителів сільських і міських шкіл, ліцеїв, працівників музеїв, зокрема, із 20 міст України. Серед них — 20 докторів і 40 кандидатів наук, а також представники Київської православної богословської академії на чолі з ректором доктором наук із богослов’я, професором О. М. Трофимлюком. Учасники конференції виклали науково-обґрунтовані погляди з низки актуальних проблем: національна політика російського та радянського комуністичних режимів щодо українців та інших народів у 1917–1920-х рр.; втілення людиноненависницької комуністичної ідеології та тоталітарних методів державного правління, що спричинили масові репресії, терор і три голодомори 1921–1923, 1932–1933, 1946– 1947 років, один із яких визнаний геноцидом українців; історичноправова оцінка дій СРСР на міжнародній арені як держави-агресора, що нищила всіх незгодних, необхідність зміцнення системи національної безпеки України, поглиблення українізації для виховання національної і політичної свідомості та збереження національної ідентичності; наповнення національним змістом і характером освіти, захистом і розвитком українознавчих галузей знань. Варто відзначити доповіді одного з організаторів конференції професора, завідувача кафедри етнології та крає­знавства НПУ ім. М. П. Драгоманова П. М. Чернеги “Російський комуністичний режим на чолі з Леніним – організатор першого голодомору в Україні 1921–1923 рр.”, В. І. Марочка “Голод, “календарний ленін”, бунтар Махно і загадкова смерть С. Єсеніна”, В. М. Скляра “Голод 1921–1923 рр. як “репетиція” тотального упокорення українського селянства Голодомором 1932–1933 рр. (на прикладі Харківської області)”, О. Г. Шишка “Проблематика терору голодом на шпальтах одеської газети “Вісти” (липень-серпень 1921 р.)”, І. Є. Петренка “Роль очільників РКП(б) в організації масового штучного голоду в Україні в 1921–1923 рр.”. На вшанування пам’яті жертв голодомору 1921–1923 рр., організованого російським комуністичним режимом, пісні скорботи виконав Національний заслужений академічний український народний хор України імені Г. Верьовки. Виходячи з висловлених концептуальних диспозицій, учасники конференції виступили з ініціативою підтримки державними інституціями, науковцями та громадськістю таких базисних положень і пропозицій: 1. Довести до суспільства, урядів та конфесій в Україні та світі неможливості співіснування сучасної цивілізації в умовах безкарності злочинів проти людства та людяності, які не мають терміну давності, проте через відсутність покарання та приховування інформації породжують іще більші злочини, як свідчить чергова агресія путінської Росії проти України й загарбання Криму й частини Донбасу. 2. Сучасний світ виявився заручником непокараних злочинів радянського тоталітаризму. Тому повинно відбутись безкомпромісне засудження і невідворотне покарання злочинів російського і радянського комуністичних режимів й теперішнього путінського в РФ — в Україні та світі. 3. Держава має збільшити фінансування гуманітарним інститутам НАН України та вищим навчальним закладам України, а також громадським організаціям для розширення тематики досліджень щодо передумов, причин та наслідків геноциду українства радянською Росією, СРСР, для підготовки документів і матеріалів щодо звинувачення сучасної Росії як правонаступниці Радянського Союзу у злочинах проти людяності, зокрема українців. 4. Поширити пошук, вивчення, публікацію та популяризацію документальних джерел з архівів радянських репресивних служб щодо причин та обставин організації політичних репресій проти українців, татар, поляків, німців та представників інших етнічних меншин України та, загалом, СРСР. Вітчизняна наука має переконливо довести світові, що голодомори 1921–1923, 1932–1933, 1946–1947 років були штучно організовані комуністичними режимами радянської Росії й СРСР для поневолення українського народу й насадження так званої радянської влади. 5. Визнати і ставити питання перед ООН, що як і в радянський період історії Росії, сучасні керівники Російської Федерації здійснюють злочини, що призвели до численних людських жертв, нищення українства й народів, що входили до складу СРСР до 1991 р. 6. Ініціювати створення Чорної книги злочинів російських окупантів та сепаратистів, до якої вносити також прояви національної та антирелігійної нетерпимості в Криму і на Донбасі. 7. Запровадити на державному рівні щорічні міжнародні, всеукраїнські конференції, круглі столи, літні школи, широке вивчення та популяризацію в системі вищої та середньої освіти, у засобах масової інформації, вебінари з проблем збереження пам’яті про жертв геноцидної політики російського та радянського комуністичних режимів. Резолюція міжнародної наукової конференції “Перший голодомор українського народу 1921-1923 років, організований російським комуністичним режимом. До 100-річчя вшанування пам’яті жертв трагедії” схвалена її учасниками одноголосно. похований у США (штат Нью- Джерсі). Північно-східний міжрегіональний відділ УІНП

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин