Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Події, факти, коментарі 3 · “Російський комуністичний режим на чолі з Леніним – організатор першого голодомору в Україні 1921–1923 рр.”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

У Градизьку увічнили пам’ять прем’єр-міністра УНР Бориса Мартоса

Слово Просвіти, №22 за 2021 рік

З ініціативи Полтавського офісу Північно-східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті в селищі Градизьк Кременчуцького району відкрили меморіальну дошку видатному землякові, діячеві Української революції 1917–1921 рр., соратнику Симона Петлюри, борцю за незалежність України у ХХ столітті Борису Мартосу. кументальний фільм про Бориса Мартоса з циклу “Поборники незалежності. Полтавщина”. Голова Градизької селищної ради Мирослав Носа на церемонії відкриття зазначив: “Мешканці громади пишаються своїм земляком, нащадком старовинного козацького роду Борисом Мартосом, який був не лише організатором українського кооперативного руху і вченим-економістом, одним із “батьків” національної валюти — гривні у часи УНР. Саме уродженець Градизька у буремні роки правління Директорії УНР, у час російсько-більшовицької агресії очолював уряд тодішньої молодої Української держави”. Меморіальну дошку встановлено на фасаді Градизького Будинку культури. Захід присвятили 142-річчю з дня народження Бориса Мартоса та 30-й річниці незалежності України. В урочистій церемонії відкриття взяли участь депутати Градизької ОТГ, старшокласники місцевої гімназії, громадськість. Довідково: Борис Мартос народився в містечку Градизьк на Полтавщині. Під час навчання на фізико-математичному факультеті Харківського університету долучився до визвольного руху. Активіст Революційної української партії, за що тричі відбував покарання у в’язниці. У 1910-х організовував кредитні спілки та кооперативні курси на Полтавщині, Волині та Кубані. Викладав у Харкові. У 1917 році увійшов до Центральної Ради та Малої Ради. Як генеральний секретар земельних справ займався створенням Крайового та місцевих земельних комітетів. Автор Тимчасового земельного закону від 18 січня 1918 року, за яким земля та надра оголошувалися власністю народу, і кожен мав отримувати стільки землі, скільки зможе обробляти власною працею. За Гетьманату очолював управу Українського кооперативного комітету, входив до ради директорів “Дніпросоюзу” та “Україн-банку”, співзасновник Кооперативного інституту імені Михайла Туган-Барановського в Києві. За Директорії УНР обіймав посади міністра продовольчих справ, міністра фінансів і голови Ради народних міністрів. З 1920 року в еміграції. Мешкав у Німеччині, Чехословаччині, США. Продовжив наукову та громадсько-політичну діяльність, заснував українські вищі навчальні заклади за кордоном. Помер на 98-му році життя,

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин