Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Гаряча тема · “Вірю в закінчення війни на прийнятних для нас умовах, вірю в невблаганну карму – чумний розпад росії та повоєнне відродження України”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

Коли прийде “нескінченний кінець війни”

Слово Просвіти, №22 за 2025 рік

Ігор ЗОЦ Одразу дві події в межах одного заходу відбулися в Українському кризовому медіа-центрі. В рамках проєкту “Геополітичні діалоги з Валерієм Чалим” була розмова з відомим українським письменником, політиком і дипломатом Юрієм Щербаком, а потім Юрій Миколайович презентував свою щойно видану книгу “Рашизм і Третя світова війна України”. Невелике коло людей долучилося до зустрічі з одним із сучасних українських інтелектуалів, жодного представника ЗМІ, крім редактора “Слова Просвіти”, але певен: розголос буде. Власне, всі раніше написані книги Юрія Щербака викликали суспільний резонанс і не затрималися на полицях книгарень. Так було, приміром, з книгою “Вбити імперію зла: Росія – вічний ворог України” – з нагоди її виходу восени 2023 року в Києві так само вели діалог Юрій Щербак і голова правління УКМЦ, Надзвичайний і Повноважний Посол Валерій Чалий. Нинішня розмова стала ніби продовженням попередньої. За словами Юрія Щербака, ми переживаємо найтрагічніший період в історії людства. “Для нас це означає, що у вогні повномасштабної агресії росії (2022–2025) назавжди згоріла і зникла незалежна Українська держава №1, проголошена 24 серпня 1991 року, і нам необхідно заснувати державу №2”, – сказав письменник. “Хоч як важко, але ми повинні попрощатися з Україною №1 – довоєнною, милою, нелюбою, несправедливою, але рідною країною високих пафосних слів і брудних оборудок, напівмирного життя й надій на щасливу долю наших дітей і внуків. Цієї країни немає і вже не буде. Жорстока дійсність і довга, якщо не вічна, війна зі знавіснілими ордами ворога, з божевільним імперським народом стоїть перед нами. Тому, ще не знаючи, в яких конкретних формах закінчиться війна, ми повинні думати про повоєнне перезаснування держави, про Україну №2”, – пише автор книги “Рашизм і Третя світова війна України” (стор. 230). Про вибір назви він написав вже на шостій сторінці: “Виходжу з твердого переконання, що почалася Третя світова війна і що почала її росія, обравши своєю жертвою Україну. Це твердження я сформулював у 2015 році. Про це моя книга, пропонована читачеві”. Юрій Щербак констатує кризу світових інституцій, розкол світу на два блоки, падіння ролі США і становлення росії як токсичного центру для світу. На думку досвідченого дипломата, “ми недооцінили росію, а путін насправді є виразником глибинного російського народу”. “Велика росія без великої крові не існує”, – афористично зазначає письменник. На думку учасників діалогу, геополітичне становище нашої країни ускладнюється тим, що України є фронтиром – ми перебуваємо між двома різними суспільствами, поряд неймовірно токсична держава. “Ми втрачаємо як союзника США, а за підсумками президентських виборів у Румунії та в Польщі можемо потрапити в оточення недружніх країн... Водночас нашими потужними союзниками залишаються Велика Британія, Фінляндія і Швеція, країни Балтії... Але чи зафіксовані союзницькі угоди бодай з однією країною, – ні! Підписані нашою владою безпекові угоди – це порожнеча, профанація та імітація”, – розмірковує Ю. Щербак. “Обманом народів і блефом” назвав Юрій Миколайович і недавні перемовини в Стамбулі. Досвідчений дипломат і політик також зізнався, що передбачає три варіанти розвитку подій в російсько-українській війні, з яких песимістичному для нас сценарію він віддає 10%, на оптимістичний сподіватися проблематично, а середній реалістичний: за рік-два по лінії фронту буде встановлене перемир’я. “Якщо не буде чорних лебедів”, – зауважує пан Юрій. Проте у своїй книзі дедлайнів щодо припинення військових дій на теренах України автор не встановлює, а натомість вводить термін “перемога-поразка України”. Зокрема, він зазначає: “Це не безглуздий словесний оксиморон, а ємке, комплексне, гібридне поняття, що передає всю трагічну складність й неоднозначність явища цієї війни. З одного боку, більшість світових аналітиків переконані в ганебній поразці росії, яка за три роки такі не досягла головних своїх цілей зі знищення Української Держави й поневолення української політичної нації. З другого боку, це словосполучення свідчить про трагічний програш України з огляду на страшні, невідновлювані демографічні жертви, масові психічні стреси, мільйони біженців, вигнанців і блукачів, злигодні, породжені руйнуванням енергетичної інфраструктури, житлового фонду, втратою родючих земель та іншими нещастями” (стор. 252). Водночас письменник застерігає суспільство від капітулянтських настроїв і називає “дві червоно-криваві лінії, які нація не повинна переступити, якщо хоче вижити: збереження ЗСУ, як надійного оборонця народу і держави; забезпечення існування Української Держави, як гарантії незнищенності нашого народу, нашої землі та нашої цивілізації (історія, мова, культура, релігія). У своїй книзі автор згадує чимало історичних постатей – від гетьмана Івана Мазепи і до колишнього головнокомандувача ЗСУ, а зараз дипломата Валерія Залужного. Є і герої з пітьми, зокрема путін, якого автор називає “звіром з підворітні”. До психологічного портрета диктатора письменник додає його влучну характеристику, яку дав російський ліберальний публіцист Дмитро Биков. Він назвав путіна Іудушкою Головльовим із роману Салтикова- Щедріна “Пани Головльови”. “Слизький мерзотник, якого звали “кровопівушкой”, про погляд якого мати казала: “Не можу зрозуміти, що в нього за очі такі... Подивиться – ну, наче зашморг накидає”, – пише Юрій Щербак (стор. 203). На його думку, путін та його епоха скінчиться разом з війною. “Не буде війни – не стане путіна. Чи навпаки, помре путін – й зупиниться війна”, – припускає письменник. Не є загадкою для Юрія Щербака і нинішній господар Білого Дому, прихід якого до влади в 2025 році за словами письменника “радикально змінив геополітичну структуру світу, перегорнув догори ногами, наче в сюрреалістичному сні, звичні уявлення про Добро і Зло, ворогів і друзів, вірність Вітчизні та зраду їй”. “Самозакоханий нарцис з манією величі та складною сексуальною біографією, бізнесмен-барига, помішаний на грошах, глибоко аморальний і цинічний. Спостерігаючи за його промовами та відповідями на запитання, я, як лікар, дійшов переконання, що Дональд Трамп страждає на глибокий склероз судин головного мозку, що спричиняє постійну брехню, плутанину думок, забуття цифр і фактів, безперервні повтори нав’язливих ідей”, – пише Юрій Щербак і рекомендує “всім вітчизняним трампоманам і трампофілам відкинути прекраснодушні ілюзії” (стор. 253). А Україні письменник радить готуватися до найгіршого сценарію, в якому бере участь Дональд Трамп і його команда. У розділі “Нескінченний кінець війни” автор звертається до історії, яка, за його словами, “вчить нас, що Сполучені Штати зраджували своїх союзників у Кореї, В’єтнамі та Афганістані – і цей трагічний факт треба брати до уваги, особливо коли маємо справу з Трампом і його командою” (стор. 262). Проте не тільки Трампу та його оточенню дісталося від автора, а й Володимиру Зеленському. “Виглядає так, що він більше турбується збереженням своєї авторитарної та напівлегітимної влади, аніж посиленням незламного опору України, зміцненням бойового духу Збройних Сил і міжнародних позицій держави. Конфлікт Зеленського з бойовими генералами ЗСУ може призвести до неочікуваних драматичних наслідків у країні в стані війни”, – пише Юрій Щербак (стор. 248). Звертаючись до присутніх у медіацентрі, письменник з тривогою зауважує, що величезною трагедією сучасної України є відсутність діалогу між владою і суспільством. У книзі це сформульовано так: “Влада обмежується короткими, часом беззмістовними “відосиками” та оптимістичними реляціями про удари українських дронів (і ми, звичайно, радіємо цим успіхам), але уникає серйозної розмови з власним суспільством про головне: про смертельну небезпеку для самого існування Української Держави та про шляхи мобілізації народу на боротьбу з віковічним ворогом – росією, війна з якою може затягнутися на довгі роки, а ненависть – на століття” (стор. 238). “Піклування влади про рейтинги президента Зеленського, а не про об’єднання суспільства перед лицем смертельних загроз, є злочином перед Україною, бо інтереси України є незмірно вищими за честолюбні інтереси однієї особи, хоч би й такої, яка уявляє себе “новітнім Черчиллем”. Зеленські приходять і йдуть, а Україна має залишатись”, – переконаний Юрій Щербак. Він докоряє владі за відсутність концепції майбутнього країни. “Її немає ні на післязавтра, ні навіть на завтра”, – зауважує письменник. Він називає “непробачним злочином влади – замість політики національної єдності – запровадити штучний поділ українців на прибічників групи Зеленського – Єрмака та їхніх опонентів”. За словами Юрія Миколайовича створення проурядового телемарафону і позбавлення опозиції та низки телеканалів можливості впливу на формування внутрішньої та зовнішньої політики України тільки поглибило розкол. “Ми – розділене суспільство”, – наголошує він. Водночас зауважує: “Ми не ставимо питання про вибори! Ми підтримуємо владу, але чому вона не підтримує громадянське суспільство!” У своїй книзі і на майданчику медіацентру Юрій Щербак означив себе як послідовного прихильника створення Уряду Національного Порятунку і прийняття життєво важливих рішень щодо війни з росією, забезпечення єдності української нації та економічного розвитку держави в умовах її демократизації, а не мавпування російських диктаторських практик і корупційних схем. “У дні великої тривоги й зростання небезпеки нам потрібне сильне керівництво, не обтяжене омансько-стамбульськими оборудками й декоративними форумами миру, потрібна національна єдність, а не розбрат і чвари, потрібні могутні Збройні Сили й непохитна віра в кінцеву перемогу”, – переконаний письменник і дипломат. У книзі чимало цитат: від знаменитого заклику Вінстона Черчилля під час Другої Світової війни – “Ніколи, ніколи, ніколи не здаватись!” і до Тараса Шевченка. Рядками Пророка з могутнього вірша “Мені однаково, чи буду...” автор і завершує свою фундаментальну працю. “Вірю, що не зможуть “злії люде” відібрати в України нашу перемогу над росій- Юрій Бондар вітає Юрія Щербака з відзнакою ською ордою. Кров найкращих синів і дочок українського народу була пролита недаремно. Вірю в закінчення війни на прийнятних для нас умовах, вірю в невблаганну карму – чумний розпад росії та повоєнне відродження України. Немає в мене іншої віри”, – такими словами підсумовує свою книгу “Рашизм і Третя світова війна України” Юрій Щербак. Стриманий оптимізм дипломата і письменника, чиї передбачення, висловлені в книгах останнього десятиріччя збувалися, так само обережно підтримали учасники презентації. Академік Михайло Згуровський, директор Інституту української мови НАН України Павло Гриценко та інші промовці вітали автора з його минулим високим 90-річчям, називали Юрія Щербака українським Гессе та Ремарком, ділилися враженням від попередніх праць письменника, адже щойно видану книгу отримали тільки під час заходу. Про шлях книги до читача розповів виконавчий директор Незалежного Медіа Форуму Анатолій Сєриков, який, за словами автора, власне, і надихав на творення книги та публікував тексти Ю. Щербака на інтернет-порталі Медіа Форуму. Письменник, який наразі проживає разом з рідними в Норвегії, поділився своїми творчими планами написати дві книги. Одну – про Материк зла, куди він зараховує, крім росії, Китай, КНДР та Іран. Ще одна праця має бути про Чорнобиль – цю величезну трагедію для України, якій у 2026-му – 40 років. Тема важливості публіцистичного слова стала наскрізною і під час представлення актуальних видань письменника в Національному музеї літератури України. Захід зібрав багатьох відомих літераторів, журналістів, громадських діячів, шанувальників творчості Ю. Щербака. Вільних місць не було, як у недавні довоєнні часи на презентаціях попередніх книг пана Юрія: “Мертва пам’ять” (2021), “Україна в епоху війномиру” (2020), “Україна в епіцентрі світового шторму” (2017) та інших. Зустріч виправдала очікування учасників, а знаний автор почув не тільки добрі слова підтримки, ай прийняв громадські відзнаки. Одну з них – від журналістських організацій – Медаль Михайла Грушевського “Наука і Журналістика” – вручив Юрію Щербаку директор Інституту журналістики КНУ Юрій Бондар. Юрій Щербак наголосив, що відзнака особливо значима для нього, адже журналістське слово є важливою зброєю в захисті України. Додам – слово правдиве, чесне і щире. А його воюючій країні так бракує! Любов Голота, Юрій Щербак, Світлана Короненко, Михайло Сидоржевський

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин