Сторінка · с. 11сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №23 за 1996 рік
Слово Просвіти, №23 за 1996 рік
- нії ні
РР ни он
и ем Р нн ожини
тю
- ло ПРОСВІТ
заочні" ПИ б зт
-- "
нти
За давнини кожний рід ії кожне племя чи союз племен своє ласти: ЗІСИГТТ ЯМ авожди пов лязупвав зі станом б й пейної природної СТИХІЇ. 11 обра им впиямлениям в ДОВ! Українці - - СПОКОНВІЧИІ ратат т скотарі (скити) Тож пе дивно щдро душа україшця завжди співзвучна природі; станові рос пинності. | тому чи не найбільшим спятом дли нас руло | Залімоішах ТьсНи те, ЩІО анаменує весняне відродуе м им", тот кресіння земної душі. День | період, який змишорав СПІВВІДКОМИ ци сил у природі довкілля испрямовувавоу" ги до висхідНОї ГГармоніиності (ладу) Землі Неба, найти сере дки-яйзичники шанували як СВЯТО Великої Лади або Великдень Сами з ним пов'язане весняні воскресіиния природи В цей день авичай пелить агару пати ВСІ незгоди, прощати ОДИН ОДІІО-
му кривди й образи: як у природі так ії в людській душі має панувати л юбові лад, Народні традиції сягають сивої давнини. | тому кожний елемент давнього обрядового дійства чи зричаєвої норми також має глибоке коріння, що дозволяє розкрити світобачення пращурів у сучасному освітленні. Так, свого часу в багатьох місцевостях України Великдень не мислився без традиційної гойдалки-орелі (релі), Встановлюється вона за звичаєм напередодні свята на майдані або близ цвинтаря. Часом --налісовій галявині Гойдалка раніше була своєрідним епіцентром народного гуляння, тож-' подекуди свято Великдень мало ще й назву свята Орелі. В народних віруваннях гойдалка-реля постає як своєрідний пристрій, що дозволяє очищати та омолоджувати організм.
З настанням християнського буття та прийняттям в Україні- Русі нового релігійного світогляду, коли на вершині світобуття постає образ сина Людського, що ним стався Син Божий і який смертю власною подолав силу смерті, давши початок цьому новому буттю, Великдень ознаменувався уже не просто воскресінням природи довкілля, а воскресінням душі живої -- Світлим Воскресінням Ісуса Христа.
Закони природи непорушні й справедливі в усі часи. Їм підпорядковані всі події і всі явища. Не є винятком тут і смерть та Воскресіння Христове. Подія ця могла статися лише в певний час, за певних обставин, і лише в певному місці. «Не подумайте, ніби і руйнувати Закон, чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але сповнити» (Єв.в дсв. Матвія, 5,17) Проте для сповнення Закону, що покликає започаткувати Нове буття, час існуючого має бути зведений воєдино до якоїсь певної відмітки. Очевидно, до нульової Ца моделі ритуальної гойдалки-релі це буде мить перебування іі в зеніті, так званій «мертвій точці». А на прикладі годинника в образному окресленні різних рівней колобігу часу -- мить, коли всі стрілки збігаються на цифрі 12.
Зрозуміло, що приведення часу існуючого світобуття до єдиної нульової величини параметру, обумовлюється особливим розташуванням небесних тіл, за якого б їх силові поля взаємно виключали одне одного, створюючи тим самим замкнуту релятивну площину - - нульовий пояс, в проекції якого утворюється зона небуття. Якраз такі передумовні обставини і склалися в годину смерті й воскресіяня Сина Божого. Ісус Христос, сповняючи Закон, поєднав у собі всі рівні часового колобігу, привівши їх до нульової відмітки -- початкового стану буття. За існуючими письмовими свідченнями Він був приведений на Голгофу і розш'ятий разом З двома розбійники ми 239 березня в п'ятницю на 14-му дні місяця-повні, 24-го в суботу спочив у гробі, з 25-го в неділю -- воскрес Із мертвих. Погляньмо на ці дні 1 ЧИСЛА.
23 брезня позначається асторономічним явищем вход" ження силового поля землі в зону нульової відмітки п річного колобігу. Водночас це була п'ятниця -- шостим день світотворення за книгою Буття, коли Бог створив людину за власною подобою -- як образ відлуння, це був ! 4-й день місяця -- час протистояння прямого 1! відлунного світла (в такому положенні Сонце 1 Місяць перебували в день їх створення за книгою Буття, адже Бог все творив у завершених образах), що обумовлює взаємовиключення силових полів -- нульовий стан
Зона нульової відмітки в річному колі землі - - Це Так звана «точка весни» або весняне рівнодення час, коли екліптика (велике коло небесної сфери По якому відбувається видимий річний рух Сонця) перетинається з небесним екватором. В цей час по всій земній кулі день дорівнює ночі й настає енергетична рівновага мк г полюсами. В світобаченні предків період весняного Й осіннього рівнодення, як і зимового та літнього сонцестояння обмежується трьома днями - - міфологічний крок землі, Отже, 25 березня, коли Христос воскрес із мертвих, є точкою виходу землі із стану енергетично! рівноваги -- з нульового стану. Водночас це була неділя 77 перший день світотворення за книгою Буття. Окрім того, В календарі християнських релігійних свят 25 березня ознаменовується святом Благовищення Пресвятої Богородиці, коли вона зачала від Духа Святого. Як бачимо, В річному колі це час входу ! виходу |
День 24 березня, коли Ісус Христос почив у гробі, є
часом перебування силового поля землі в зоні пу льово" відмітки річного кола -- В «ТОЧЦІ ВЄСНИ? Водночас це була субота -- сьомий день спітотворенния мч книгою
уття, коли Бог спочив після прац!
В період повного місяця його аатемнення ї' можливе Тож настанця темряви вказує на стан внутрішньо" колагісу Імовірно, що в період емерт Сина Божого, осьові релятивні площини силових полів Сонця, Землі, Мисици й галактики перебували в поє лнанні- "В СТВОР! Образно
ЧИ
Ра що лини іній нії Р ВН - кни
«
таб, че
-- двері всього світу зімкнулися. З іншого боку, абсолютне відбиття світла в просторі, що ознаменовувалось повним місяцем (14-й день), призвело до поглинання світла -- настання темряви в фокусі його. Отже, в час розп'яття, смерті й воскресіння Ісуса Христа світ перейшов через точку небуття. Це був унутрішній, невидимий кінець світу. Вихід із нього явив подолання стану колапсу й духовне оновлення буття. Так релі (кайдоли) гойдалки, піднявшись до зеніту (в цій точці людина на релях перевертається -- умовно помирає), виходять із мертвої точки й починають новий рух. структурі силових полів рух цей характеризується зміщенням осьових релятивних площин. Образно -- двері всього світу розчинилися. І в них постав образ Сина Божого. Його посередництвом відновився інформаційний зв'язок всіх ланок буття: мікро макрокосму, минулого й віЧНОГО, тіла й душі, людини й Бога.
--Я--двері: коли через Мене хто ввійде, і той ввійде та вийде і пасовисько знайде (Єв. від св. Івана, 10, 9).
Тож на Великодні свята впродовок тижня, від часу Господнього воскресіння, згідно релігійних правил основні двері вівтаря -- царські врата залишаються розчинені.
Великдень та великодний святковий стіл важко уявилибез крашанок і писанок Ними обмінюються, їх дарують, грають в різні обрядові ігри, на Проводи качають 1 залишають на могилах покійних родичів. Дівчата, щоби мати гарну вроду, вмиваються водою, в якій лежали крашанки. Звичай фарбування та розписування яєць символічними узорами сягає ще дохристиянської пори. Стосунок яйця, як символу, до свята Великодня досить посутній 1 обумовлюється багатьма обставинами. Яйце, допоки не потрапить в передумовне температурне середовище, перебуває, так би мовити, в режимі замкнутого нульового циклу. Тому енергетична структура яйця завжди перебуває відентичності до енергетичної структури довкілля і переймає в собі його внутрішній світ. Так, згідно переказів, якщо яйце опустити в особливий травяний настій їі сховати в темному місці, то на ньому з'являться різні узори -- обриси невидимого космосу. Готування такого настою було відоме небагатьом, здебільше знахарям та волхвам. На цій основі нібито й розвинулось писанкарство Варто зазначити, що в народі й досі зберігається розуміння приналежності того чи іншого узору писанки до певного свята Так, під свято «Сорока» яйце розписують на сорок клинців, на Благовіщення виписують Берегиню 1 т. ін. А на Великдень всі узори зливаються в «сонечко» 1 яйце стає однотонним. Тому то під Великдень, звичаєво, готують крашанки. Легенди повідомляють, що коли Ісус Христос воскрес, Він сказав воякам, що охороняли Иого гріб, щоб ті йшли й розповідали всім людям про Христове воскресіння. А на ознаку істинності сказаного, щоб ім повірили, Спаситель узяв з свого гробу крашанку и дав воякам. Писанки ж, за більшістю переказів, писала Мати Божа В світовій міфології яйце - - символ, з якого постає всесвіт, народжується Бог-творець, Небо, Земля, Сонце. Наші предки вірили, що в яйці замикається світ: добро щі зло, Як акумулятор психічної енергії, яйце використовується в багатьох обрядових діях, замовляннях, вишіптуваннях тощо В українській звичаєвості крашанки є однією з головних обрядових страв в усі дні великодних свят. Загалом же звичай дозволяє спожива - ти яйця в період від Великодня до Вознесіння, як зиняток до Троїці. До Вознесіння має стояти й гойдалка. А в період від Великодня до Вознесіння звичай велить вітатися словами! Христос воскрес! Відповідь: Воїстину воскрес. При цьому рідні й близькі цілуються
Святу Великдень передує свято Вербної неділі, а по Великодню -- Дарна або Провідна неділя. Ще її називають Хоминого Паскою. Тобто гріада свят, що узгоджується з існуванням триєдиного силового поля землі та просторовим фазовим зсувом векторів напруженості
В зв'язку з чим свято Різдва, як явище енергетичних амій всередовищі зємлі, с пропорційним досвята проводів, Водохреща -- До Вербної неділі, а свято Василя -- до Великодиля
Зв'язок верби з водою -- безсумнівний. Вербову плку використовують як покажчик місцезнаходження доке-
РР ВАРЕ: тп - ен -
БЕ АН з пан и -
рела води. А вербове коріння сприяє очищейню підземних джерел. Давній Єрусалим уважався дисерелом духовного витоку, місцем найсприятливішим для духовного єднання ліодини з Богом. Але на ту пору канали духовного єднання настільки забруднилися людською гріховністю, що практично зв'язок уже був неможливий. Образно -- сталося замулення джерел. Тож урочистий в'їзд Ісуса Христа до Єрусалима (свято Вербної неділі), символізував початок очищення. Подібно до того, як верба, забираючи на себе весь намул і бруд, очишає й відроджує джерела води, так Господь своїм в'їздом до Єрусалиму замкнув на собі весь бруд людської гріховності й тим очистив джерело буття.
Смерть і народження, як схід і захід, перебувають на одній лінії, але завжди полярно супротивні. Тож свято Різдва, що ознаменовує народження Ісуса Христа, в енергетичному вособленні є зворотно пропорційним до великоднього свята Проводів, що ознаменовує час поєднання душ живих 1 покійних. Споріднюються ці свята і у варіантах народних назв. Так Різдво в народі ще йменується Радою, а Проводи -- Радуницею (Радовницею). Характерно й те, що на свято Різдва в давній обрядовій традиції запалюють 12 дубових полін, а на Радуницю поширеною є обрядова гра «Горю дуб»; як Різдвяна вечеря, так і Провідний поминальний обід в народі усвідомлюється спільною трапезою живих і мертвих -- родовою бесідою. Зазначимо й те, що свято Проводи (Радуниця) припадає на дев'ятий день після Христового воскресіння, яке спричинило радісне пробудження душ померлих. І тепер вони відходять до своїх обиталищ. Але якщо для смерті у кожного був свій окремий час, то в ці дні всі душі перебувають в Христі. А отже -- в єдиночассі.
- Чивинезнаєте, що мивсі, хто христився у Христа Ісуса, у смерті Його христилися?
Отож, ми поховані зНим хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя (Посл. св. ап. Павла до римлян, 6, 3-4).
В день Проводів (Радуниці) традиційно співаються псалмий канти, в яких розповідається про вирви людської гріховності та шляхи каяття й спасіння, про кінець світу, про Христову любов і безмежжя Божої ласки й милості. АнаРіздво(Раду) навпаки--- співаються коляди про початок буття, про створення світу.
Християнський Великдень (смерть воскресіння Ісуса Христа) обумовлюється асторономічною точкою повного місяця після весняного рівноденства. А зимове свято Василя в українській міфопоетиці постає як час народження Місяця (середовища відлунного світла - - видимого буття), що вказує на пропорційну відповідність цих свят. На Василя традиційно щедрують, вітаючи й величаючи господарів та їх родини. А на Великдень ходять величальники (величебники, волочебники), співаючи величальні обрядові пісні на славу воскресіння Христового.
Великодні свята щороку відзначаються в різні календарні дні. Існують також розбіжності у визначенні днів свят між різними релігійними конфесіями. Особливість визначення календарної дати свята Великдень полягає втому, що вона (дата) обумовлюється не лише колобіжним плином земного й сонячного-галактичного часу, течією життя, але водночас і його відлунним (дзеркальним) перебігом, що образно вособлюється зміною фаз масяця -- течією смерті. Християнський Великдень поєднує всі обставини, що означають стан первісного буття. Адже «тако приліжно било єдинородному сину Божію, вся времена первая собрати». (Книга Кирила архієпіскопа Єрусалимського, с. 322). В кожному календарному році поєднання всіх цих обставин припадає на різні числа за сонцем. На цьому не раз наголошували у своїх писаннях фундатори християнської церкви.
-- А понєже і первого временє блюдем, і поровнянія дня с ношію весенняго, і к тому луни четиренадесятого днє, с тим же триєх днєй пятка, суботи і неділі: тогда невозможно єсть воєдино время, аще би коєго от тих не доставало, пасці бити. Того для не можем во єдин день уставлений пасхи творити». (Там же, с. 312).
В 380 році на Нікейському соборі був установлений канонічний період святкування дня Вскресіння Христивого, Нижня його межа 22 березня, що обумовлюється весняним рівноденням. В верхня -- 25 квітня, що обумовлюється 14 днем місяця 1 днем тижня -- неділі. Всього -- 35 днів. І в цих тридцяти пяти днях перша неділя після 14 днів Нового місяця є днем Великодня. Православна церква веде своє літочислення за старим Юліанським календарем, а інші -- за новим Григоріанським. Це в основному й спричинює розбіжності у датах святкування Великодня (Пасхи) різними конфесіями. Але так як пануючою ознакою (домінантою) християнського Великодня (Пасхи) є не воскресіння природного довкілля - - світу рослинності, а воскресіння природи людського буття -- Світу душі живої, то Ці розбіжності не викліочають одна одну и не заперечують явища відзєеркалення Христового Воскресіння в колобіжних ритмах часу, а лише вказують на існування різних кутів духовного сприйняття віддзеркаленої події са різних територіях 1 серед різних течій духовності Українська душа пройшла Христовими мученицькими
шляхами. Ї| тому радіймо Христос воскрес-- воскресне Україна.
Микола ТКАЧ Художник Ф. ГУМЕНЮК
жання 09010
ин і-й -- п НЕ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
