Сторінка · с. 15сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №23 за 1996 рік
Слово Просвіти, №23 за 1996 рік
7 о
оч рт, нора о ЗГо Й чі щ.
у «
ВЕРНІСАЖ «ПРОСВІТИ»
Прибита до земла дощами,
лежу в полЯТ, накривши темними руками свій віщий страх.
Авін притих, мов перетилка, пут, під грудьми,
і заболів: ми вчора тільки
були людьми. Так: тільки вчора ми прозріли од цит заграв,
але вп'ялись отруйні стріли
у наш загрив,
у наш покірний 1 негнучиий, ситий карк.
О, сміцся, смійся, сміцся, ноче, найдовша з кар!
Коли себе зариють люди
вцей кебостил,
там навіть зорям тісно буде од іт могил.
Та видибає з попелища
одним один,
тя дивлюсл - ближче, ближче - невже мій син?!
- Тільки б війни не було, -- говорили старі. А відчайдути
чче»-ДОзпинали свої тіла
тд сонцем реактора,
1 голуба
шляхетна кров
текла в їтнітг жилаг,
8 юнит античних торсах, обвитит
виноградною лозою
п'яного Батуса.
-у Б!
Що нам Содоми й Гомори, біблійні Чорнобилі --
тлін іудейськит Талмудів --
МИ гідні стрімкит колісниць Фаетона, --
гукали вони
Триптих Валерія ЄВТУШЕНКА
Софія МАЙДАНСЬКА
бливо. 9 ОО РИ
п ятами очманіло товкли у потрісканий струп чорнозему.
Кров голуба-голуба виступала на стопат,
розчахнутих несамовитим галопом,
: мертво летила, як Лета,
впадаючи в Прип'ять... А вони
всетанцювали на уламках, на брилах зловісного сонця,
хапаючи в пригорщі полум'я, грались,
раділи, як діти,
що ось підірвуться на міні. І кров голуба
застигала, як смальта,
1 мовчки дивилась
Оранта.
з з з
Де палиця та,
що воду для спраглит добула в Хориві? Ударити б нею
в скелю наших очей, щоб сльоза покотилась, щоб омила нам лиця, впорошені стронцієм,
з напоїла пустелю безплідного лона.
Де палиця та? Хай добуде чисту сльозу із отруєнихт річищ, тай добудєе, ми спраглі - п'ємо лише ртуть, лиш розтоплене олово. Ми -- спраглі Мідаси. Від нашого дотику гржею береться земля, що як золото. Де палиця віща Моицсея, ми тут, ми не віримо в чудо, не віримо! Були ми наким, а стали, а стали начим на помийницях власних задвірків, де не ждемо милості від природи, де нам не добути повік джерел первородних.
Наш хліб
ненам даєш ти днесь...
Роди, проклята, лиш камань,
камінь! Хай зуби тих, що в тебе уп'ялися :розривают.ьь, як вгодованого тура, і шкірять писки окривавлені, масти, хай зуби тиж... О ні! Нехай покірне дідівське жорно, що знало тальки молоти брашно для чужих ротпів, тепер ці кла жадібні на порох перемеле!
. з з
Чорнозем піднінся
І ДИВИТЬСЯ В ВІЧІ... Павло Тичина
Тобі легко буде мене розшукати в пустелі, де між мальв, калин ікриниць, наче стовт соляний, стоятиму в білій густині. Де триста років не підведеться чорнозем, не підведеться й негляне у вічі на могильнику роду мого, що не вмер, що не вмер,
ще не вмер!.. Виростає каліччя! Виростає глухте і німе, виростає незряче іна милицях мови чужої навіженно по кону скаче. Тобі легко буде мене розшукати в пустелі, де між мальв і криниць, наче стовт соляний, стоятиму в білій густині.
Тальки раз
падає грудка землі
на зерно
нашої домовини...
Ну що ти, рідненька,
не плач,
прицде час --
і кільчиком легко проб'ю склетиння свого саркофага,
: рястом ростиму з долонь, молитовно стуленит...
Скрикнуть батько: Нарешти!
Пора покидати Ковчег. Із Чорнобиля
чорна вода відтишла,
1 голуб
калини галузку приніс...
го г»
Я також була під іржавими скреблами
чорних конюшит...
І сукров текла 1з криниць,
і сутичка сновидінь,
що за обрієм крові
усе сновигають
т розкручують ядра реакторів на ланцюгагт,
т ламаютьь мій черєті...
Чиста джерельна вода пробивається з сивої скроні
1 сповиває-купає
мертвих моїх сосунців...
Я також була тідтіржавими скреб- Віщі сороки скрекочуть
1 здзьобують вічні закони
з побитих скрижалітв.
Я також була...
о з
Летить насіння з моїг рук - цого визбирують голодні...
Хмарина подигу весняної ріллі плід вікнами блукала 1 замерзла, припадаючи до вікон...
Вінок терновий до крові ранить небо над Дніпром...
Сміються з нас приблудники-вояки
плюгавого синедріону
нам на плечі
порфіру накидають,
нам у правицю
затикають булаву...
А потім,
розірвавши багряницю, женуть в рам'ї - веретищі до все новит, нелюдськиг ЗОН...
На цій дорозі не стрівся Симеон...
чо У - ати Рон й її р. 1 Мг. ї і
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
