Сторінка · с. 6сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №23 за 1996 рік
Слово Просвіти, №23 за 1996 рік
ТИ
не
«
-.о0ЮО 0
ДО ОБОВ'ЯЗКОВОГО ПРО
ПИТАННЯ
РОЗУМУ
ДЖЕЙМС МЕЙС, доктор історичник наук
У ПОШУКАХ ВТРАЧЕ
Я хочу поговорити про найстрашнішу втрату України у цьому столітті:
І хочязаймався історією голодомору в Україні 32-33 років, і добре знаю, які незлічені" жертви приніс український народна олтар кривавого комуністичного ідола, є втрата України ще страшніша г втрата політичного консенсусу 1 грудня 1991 р., тому що вона може прямо вкрутити Україну та її народ у черговий самогубний виток соціальних експериментів, зякого уже виходу не буде. Час дляних, відміряний історією, закінчився як для Росії так і дл" України. ДлярРосії питання стоїтьтак -- чи стане вона нарешті цивілізованою демократичною державою, яка поважатиме волю іправо свого та інших народів, чи знову розмахуватимечи атомною чи комуністичною дубиною надголовою усього світу. Для України і українців питання стоїть ще радикальніше - чи буде Україна ічи виживе навіть ФІЗИЧНО народ. Тому сьогодні, коли по вулицях Москви і Києва одночасно несуть портрети Сталіна - неминуче виникають Сумніви щодо вол! українського народу до життя. Тому що незалежність України - це першзавсе незалежність від Москви. Іі те, що нин! робиться в державі, прямо веде до державного інаціонального самогубства. Різномастні політики пояснюють це «втОМОЮ населення», його соціальною аморфністю, наслідками глобальної економічної кризи, котра призвеладо втративірилюдеий
у завтрашній день.
Політики, як завжди усе знають
Та переконаний, що туї має місце ітпіншии, досить приховані пи п роцеспряме ім понування народові України певної схеми мислення, почувань, поведінки, певної ідеології, згідно якої, єдиною панацеєю проти усіх бід, єдиним виходом з усіх проблем є повернення назад, у минуле, до того що було, себто у обійми старшого брата». Знову, уже вкотре українській справі загрожує привід Совдепії. Що такі настрої ідуть не знизу, а мають інтелектуальне забезпечення згори, свідчать останні публікації зав. сектором інформаційно-аналітичної служби Адміністрації Президента С Веретеннікова, радника Президента з питань внутрішньої політики Д. Видріна (на сьогодні колишнього), радника Президента України з питань регіональної політики В. Гриньова, заступника керівника Контрольної служби Адміністрації Президента України А Деркача, головного консультанта інформаційно-аналітичної служби Адміністрації Президента України А Єрмолаєва, глави Адміністрації Президента Д. Табачника, які нагнітають атмосферу недовірливості до Заходу, який начебто прагне зруйнувати (словами Видріна й Табачника) «гігантський євразійський простір, перетворити його в геополітичну і геоекономічну чорну дірку». Вони критикують саму ідею національної держави, та й взагалінаявність на теренах України власної держави, виступають за послаблення нібито домінуючого впливу у владних стуруктурах представників західних областей та переорієнтацію кадрової політики у вищих ешелонах влади за рахунок росіян. Спрямування такої «ідеології» цілком очевидне, як виразно проглядає |і її кінцева мета Глава українського законодавчого органу, ніби головний гарант дотримання українських законів Олександр Мороз відкрито закликає до «усунення» «правлячої верхівки», виступає за інтеграцію з Росією, між іншим, постійно головує на тих мітингах та форумах, які проходять під прапорами колишнього СРСР та під піднятими вгору портретами головного ката України - - Йосипа Джуташвілі Ці портрети не викликають у нього обурення, як не викликають очевиднообурення, чи просто людського жалю та співчуття
мільйони загиблих відголодоморів, мільйони репреесованих, закатованих, розстріл яних, засланих українських письменників, науковців, лікарів, історик в, художників, скульпторів, архітекторів, воєначальників, навіть СВОЇХ Же братів посоцал-демократичній гдеології - - українських соціалістів та багатьох українських комуністів, які були знищіені, як націонал-ухильники, шпигуни, ШКІДНИКИ ІТ. Д,, очевидно надто сериозно сприйнявши ідею можливостіиснування України хоч під комуністичними гаслами та під домінацією Роси Українські комуністи та соціалісти виступають сьогодні за соціальну справедливість, яку вони розуміють є? першу чергу, як зупинку приватиза циного процесу 1 насамперед приватизації земліібезкінечну війну проти т. зв. «експлуататорів», які у світовому досвіді є найефективнішими генераторами матеріальних благ длявсіх
Сьогодні уже достеменно відомо, що ГУЛАГ був центром старого режиму, що коли Хрущов відпустив мільйонну армію зеків, система стала приреченою. Сталін, ціною страхітливих жертв в'язнів ГУЛАГУ, залишив після смерті 2049,8 тонн золотого запасу. Ці цифри цитує Дм. Волкогонов на основі даних особистої папкив Архіві Президента Російської Федерації. Ми знаємо, як був зроблений цей золотий запас, наприклад в Колимі. І коли Хрущов зробив спробу трохи олюднити звіряче обличчя Системи, не дати людям гинути відголоду та припинити масштабні реп ресії, єдиним варіантом було купляти хліб на Заході саме на це криваве золото. Це, незважаючина те, що мешканці житниці СРСР-- Українита Кубані - жилинадголодь. Можна називати цифри по роках - -наприкладу 1975 році на закупку 30 мільйонів тонн хліба було витрачено 15 млн. тонн нафти, 1,6 млн. тонн дизельного пального, автобензин, мазут, а головне 397 тонн золота. Образно кажучи, ковбасний соціалізм Брежнєва міг існувати лише за рахунок тотального пограбування своїх потомків. Такого запасу навіть у Москві тепер немає, немає таких запасів нафти, металу, руди, лісу. Що Система не могла проіснувати довго, добре усвідомлювали московські владоможці Папка з даними розходу
б
з педантичною ПОСТІЙНІСТЮ ЛЯ рговому генсекові Востанне її Галя
й так блискавично фінан,
банків
золота 1 арес урвеме
ще сному Че
астіл 10021 б і | - Горбачов, П« випадковг "баж а: Компарти о
збто сьОоГоОДНИТНИ! комуністи та соціалісти або ПОВНісті Тобто А або добре знають, що роблять, коли З ІСЬ - і , - , пегиі зурррен на політичному кону портрети Сталіна ПІДНИМе Со 11 означає назад доз О овдеп , ре Сьогодні - назад Д рес,
то Колими, ВОРКУ" и, до війни Проти еного власну народу а но ДН ІШшнЬьоОгО еКономІЧНОГО Її політично
і РИ ис воєнні влади старими те риторіаль
1 УЧІУДАЄЕ . зар еттами. Публіка я Видріна І Габачни
компаР о фактичний й маніфест т.зв | НОВОЇ групи» ан Ж нтської Кк жмандитс тарого червоного директоде займалися посередницьким виробництвом | р У" тьсяна реїнтеї рацію через промислово-фінансові денної як на хній єдиний колективним порятунок. р як на 1
Потрібно лише чагадати наслідки наказу Єльцина не
здана ання тоб збагнути небезпек торгувати з У кратного, М У повер-
єння до гакої є ЕКОНОМІЧНОЇ залежності. Чи через 1192 Г льні Зуфнано а. ; - зтезнедосвідченість, чи зум бездарність, чи чере» Я КЕ НУ б У МИСНО, але уряд зробив усе, аои перешкоди ги розвитку НОВОГО
приватного прибуткового ви робництва, без якого Україна
не підніметься - й :
Чи з наміром чи без нампру, ал український політичні ги 1С1 еблишмент з рооив усе, аби дискредитувати національні патріотичні сУШТИ й. ред народом, перекласти на них вину за СПИДЄСЯТИ РН грабунок економічних, сировинних, інтелектуальних ресурсів України |
Треба відверто сказати, що нинішня Росія, незалежновідорієнтації ії політичних СИ» сприймає існування України, як сме ртельну образу. Політична культура та історична пам ять Росії ніколи не сприймає України інакше віднеділимої частини спадщини Росії. Досить згадати хоча би нині діючу виставку у Петербурзі скіфського золота пограбованого з українських курганів, як приклад слави російської їстори, нахабну демонстрацію своє! зневаги до нас Росія для України --цекрай Емського указу, політична культура Росії б царської, і радянської, вимагала ! вимагатиме постійної пильности щодо українського сепаратизму, мазепинства, петлюрівщини, бандерівщини, щодо окремої від Росії української ідентичности Не треба бути пророком, я ередбачити, що трапиться, якщо Росія отримає вільну руку для своїх дій в Україні 1 з Україною. Запалені книжки, заборонені пісні 1 врешті решт розстріляні письменники та голодні селяни
Я не народився в Україні, мої предки ходили по інших краях, але ті, хто мене знає, знають, що я витратив забагато років зусиль, займаючись У країною, щоб сьогодні залишатися остронь тих загрозливих процесів, які я спостерігаю тут Я бачу Україну у небезпеці. Я бачу лише єдину реальну національну патріотичну силу, здатну протистояти цим процесам українську інтелігенцію, яка вже втратила свою масову аудиторію. Я бачу лише єдиний шлях відновлення політичного консенсусу 1 грудня 91 р.-- посилення тиску національно-патріотичних сил У країнина владні структури з метою пришвидшення реальних цілеспрямованих економічних реформ, 1 друте г відновлення 1 розширення свого ідейного інформаційного простору через видавничі, пресові, радійні, телевізійні, мистецькі, освітянські, просвітянські тощо структури: Цього разу не для розмахування пустих гасел чи
проклять на адресу своїх ідейних супротивників, а для «кіз |
організації справжнього державницького процесу:
Якось український студент, що навчається в Голландії, розповів мені про одного зі своїх колег -- ірландця з Ольстеру. Той хлопець переконаний, що ірландська мова нікому не потрібна, що ірландці -- націоналісти і невідомо за які гріхи ненавидять англійців. Незабаром після цього я прочитав у газеті «Вечірній Київ» уривки з листа старшого інженера з Полтави Ірини Мірошниченко, яка пише дослівно таке: « українка-полтавчанка. Закінчила українську школу, інститут. Знаю досконало українську мову, але розмовляю тільки російською, бо більше її люблю за п інтелігентність. В Україні живуть не тільки українці (не дай Боже), а й люди інших національностей...»
У долях ірландців та українців є чимало спільного. Обидва народи мають глибоке історичне коріння, давні традиції культури й духовності. Обидва народи тривалий час перебували під колоніальним ярмом своїх сусідів, які систематично нищили цвіт нації и плекали яничарів та манкуртів. Той студент-ірландець та інженер З Полтави |. Мірошниченко -- типові манкурти, тобто люди, позбавлені історичної пам'яті. Їхня біда не лише в тому, що вони не знають! знати не хочуть історії СВОЇХ народів. Утративши не з власної вини любов до рідної землі, вони перестали бути повноцінними людьми, бо «найбільше й найдорожче добро в кожного народу - це його мова, ота жива схованка його духу, його багата скарбниця, в яку народ вкладає ! своє давне Життя, І свої сподіванки, досвід, почування. Мова -- така ж жива істота, як і народ, що її витворив, ! коли він кине СВОЮ мову, то вже буде смерть його душі, смерть усього ТОГО, чим Він віІДрізняється від ІнШИХ людей» (Панас Мирний)
Кожна нормальна людина мгє жити в своїй ГОСПОДІ, дбати про лад І спокій власного дому, захищати МОГО, бути його господарем. Люблячи рідну дом'вку, пюдина любитиме своє місто, свою країну, СВІЙ народ бувши повноцінним представником власно! онароду, пОдИина водночас Є невід ЄМНОЮ частиною людства різномовного, різнопісенного, різноку льтурного, різнорасового Словом, розматтого, мов барвиста лука
- ли РЕ ж ще зи -
ХАЙ НЕ МАНКУРТИ ШЛЯХ НАМ ВИЗНАЧАЮТЬ
усі світові імперії намагалися звести нанівець індивідуальні особливості колоніальних народів, нав'язати їм свою мову, свої звичаї, своє світосприймання, позбавити їх власного дому. Леся Українка 1896 року писала у вірші «Товаришці на спомин»: Ми навіть власної не маєм хати, Усе відкрите в нас тюремним ключарам. Не нам, обідраним невільникам, казати Речення гордеє: «Мій дім -- мій храмі!»
Так було в Московській імперії царських часів. У добу більшовизму відсутність дому-храму зробили предметом гордості г захоплено співали:
Мой адрес не доми не улица, Мой адрес - Советский Союз!
Одного мого приятеля якось викликали до школи І «проробляли» за те, що він неправильно виховує сина, бо той на твердження вчительки «столица нашей Родинь Москва» запально вигукнув: «НІ, столиця нашої Батьківщини -- Київ!». історії України не вивчали українську мову поступово витіснили майже з усіх сфер, найменший вияв українськості кваліфікували як націоналізм з усіма неприємними, а то й трагічними наслідками, що з того випливали. Патріота й будівничого України Івана Мазепу віддали анахтемі і щодня проклинали в церквах, які він спорудив. Ката України Петра «великого», ДдОНОЩИКІВ ТИПУ Івана Іскри та Василя Кочубея оголосили благодійниками українського народу. Найпотужніш джерела нашої духовності -- Запоріжжя, Полтаву прагнули замулити 1 замулили якнайбільше. У Полтаві буві досі лишається помпезний музей Полтавської! битви, внаслідок якої ім'я України
більш як на два століття з»икло з мапи світу
Чимало народів перебувало в становищі колоніаль: них, Але після визволення вони поверталися в коло вільних держав "Поверталися "НЄеЛОгГКоО. долаючи численні перепони та перешкоди нгІам украштцям., не щідастить Особливо БО, наприклад, у Чехи не було музею, що прославляв би бій під Прагою на Білій горі 1620 року, після якого чеський народ 300 років
щи
перебував у колоніальній неволі. А коли б такий музей | був, то чехи його давно б уже закрили або перепрофілювали на заклад національного виховання. | нас поки що особливих змін немає. Досі 8 більшості вищих навчальних закладів викладання ведеться мовою колишньої метрополії. Досі більшість телепередач ведеться російською мовою. Досі по цілій Україні стоять символи більшовизму й тоталітаризму Досі українська національна символіка не посіла належного їй місця на всій українській землі. Досі ВИ охочі звинувачують український народу безлічі смертних гріхів за те, що він, нарешті, хоче знати свою історію: свою мову і культуру. Досі високоповажних чужинців! що приїздять до Києва, возять у Бабин яр, де СТОПА пам'ятник загиблим євреям ! немає пам'ятника загиблим там же українцям. Нікого чомусь не возять ДО Биківнянського лісу, де лежать безвинні жертв" Оільшовицької сваволі. Можна й далі вести цей невеселий список. Важко за таких умов перевиховува"" манкуртів на патріотів. Аж хочеться вигукнути рядками великої Лесі Українки, написаними ще 1904 року: Але тепер? Як маємо шукати Свого народу землю? Хто розбив нам Скрижалі серця, духа заповіт? Коли скінчиться той полон великий, Що нас прийняв в землі обітованій? Г доки рідний край Єгиптом буде? б Коли новий загине Вавилон? ИЙ о будьмо песимістами! Працюймо для Укрокаій множ МИМО манкуртам ставати пат ріотами: " ться лави тих, які можуть сказати про себе це шукаю до тебе ні стежки, ні ОрРроОДУ " м у грудях моїх, у чолі і в руках. Упаду я зорею, мій вічний народе,
На трагічний і довгий Чумацький твій ш (Єасиль Симоненко).
Коли всі у ; своєї М 8СТ українці стануть оправжніми патріотам, Він 6 па! ТОДІ наш шлях перестане оути трагічн "6 | уде Широкий і ясний, | ніхто нас із нього МФ зі
(длександо Й |НОМАРІВ
СЯ аж ТО у і
(оло ПРОСВІТИ
ї Щ - Ві
М У ЦИ нь іі
- кот "о у | 7
-
-йіДРе
- о
- ні
-
)
і | |
|
і М | й ІМ | |
| |
ли г йно (з
М и
- о ль ії РИ М
СЮ РРО
--
романи є
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
