Сторінка · с. 8сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №23 за 1996 рік
Слово Просвіти, №23 за 1996 рік
блово ПРОСВІТИ
ВІД ПЕРШОЇ ОСОБИ
НАШІ ПРОЗРІННЯ МИ НАЗВЕМО ЧОРНОБИЛЬСЬКИ
х 4з
в'єг | ов "В ч | У тів Ре і і га ВВа і РІ яві чо я , ій ? и РА й ї ь
С.Й. --Дорогий Роллане, наша зустріч у Чорнобилі у травні вісімдесят восьмого року була для мене дарунком долі, ате, що Ви прихистили мене-журналістку з разовою перепусткою в зону-- у своїй знімальній групі, дало мені змогу не лише певної свободи пересування, айдостатнійчас, щоб зробити відкриття самобутньої творчої особистості режисера Р. Сергієнка як художника тяк громадянина.
Міл особистий біль--поставлена на коліна - -як остання жебрачка! --література--їйя віддала так само, як Ви--юаномистецтву, тридцять років свого життя. Отже, невипадково ще у вісімдесят шостому році в поемі «Вибух» я налисала: «ЗОНА-- ВИРОК НАШ». У культурній політиці деожави, у морально-єтичних параметрах суспільства, його духовності теж, якстрашний смертельний нарив, визріває Свій Чорнобиль. Утаюй атмосфері повсюдних героїчних зусильна виживання, (ане наповноцінне життя й духовну самореалізацію ) кожен митець особливо заслуговує на те, щоб повідати сучасникам усе замовчане, вк рай важливе. шо лишається «за кадром». Виходить зовсім трагічно, коли це «закадром» --не лише екрану, а й багатющого досвіду унікальної, неповторної людської долі. Атому зважтеся й погодьтеся зі мною: подаруймо читачам те нетрадиційне слово, далеке від офіціозно-прийнятого, яке промовляло б до людських сердець. Нехайце буде як в кіно: крупний і загальний плани Вашої творчої 1 Упродовж десяти років Ви постійно поверталися до теми Чорнобиля. Протечас ювілею-пора не локальних, амасштабних підсумків зробленого, пережитого. перед Учителем» і Оглянемось з цієї висоти на перші Ваші роботитридцятирічної давності. Що лишилося у злому Р. Сергієнку від колишнього юного студента
«Отже, давайте вип'ємо за ваше здоров'я!..» Тому обійдемось без ювілейних перебільшень, гаразд? Подруге, я дуже вдячний за пропозицію поговорити відверто про важливі для мене (1 сподіваюсь, нетільки для мене), суттєві речі.
Що лишилося в мені сьогоднішньому, шістдесятирічному (Боже!) від колишнього?.. Все. Мені взагалі іноді здається, що люди не міняються. | це прекрасно г водночас страшно. Колись давноя проце навіть вірш написав! Просто ми з боками прокидаємось або засинаємо. Як хто. А точніше: щось у нас прокидається або засинає... Мені здається, що я довго спав прокинувся вже після сместі Довженка. Але він мене будив, прагнув розбудити. Та щось, може, в мені спить до цього часу. Чи прокинеться?
С.Й. - Може, і втому Божий замисел, що й Довженко, Ваш Учитель, ї Ви, його совісний учень, 3 тієї самої чернігівської Сосниці? Олександр Довженко всією душею рвався на Україну, для Вас дорога Мосхва-Київ-Чорнобиль, здається, мовби якась рокована Голгофа -- от про що зробила б фільм я особисто, якби була режисером...
Даруйте за відступ, розмова колег -- не суто журналістське імтерв'ю, може, цим вона Й цінніша, сподіваюся, що так. Як гадаєте, що сказав би Довженко, почувши своїх учнів, якими вони стали, зреневшися з ниїм єжом, у фільмі, де авторі режисер-- теж його учень,
р. С. - Недавно мій друг сказав мені: «Як змінився я! Як змінилося життя! Як змінилося все -- Критерії, ОЦІНКИ, цінності!»
Я здивувався. На відміну від мого друга, чи від його уявлення про світ, на відміну від багатьох людей (ім'я ім-- легіон!) ні ПОГЛЯДИ, НІ оцінки, ні система цінностей -- ніщо для мене не змінилося. Зрештою нічого не міняється. Добро. Зло. Чесність. ПІДЛІСТЬ Вірність. Зрада. Любов. Немависть. Світло, Темрява... "Так -- так. Ні-- ні. А що звер» того-- 10 від лукавого»
Так, ми різні, колишні учні Довженка, І долі наші зуваім не схожі одна наодиу. | ме просто не схожі, ачасто навіть протилежні. Згадайте слова таждички Касимової і литовця Кумдяліса про Союзі Москву, ПОВОЛоОцької
адіти, частки одніЄї площини, --не площини-- об'єму. Вважайте мене грішником, ацюякість «всеядністю», але зрозуміли, повірити вЩиріІСТь, пробачити, а отже, прийняти в своє серце кожного знихя можу! приймаю.
С. Й. - Я, мабуть, теж можу зрозуміти, хоча така позиція абсолютно непопулярна, її могли б кваліфікувати найбільш гарячі голови, якобивательську, філістерську, колине сказати прше Політика завжди вимагалачіткого вибору означення позиції на одному боці барикад--ажніяк не «над» ними. Над--лише Бог Алеякбивін справді був, - якВсевидюще Око, чи дозволив би щобдітиодних батьків, однієї, якВикажете, площини, стріляли одне в одного, І тонелишев сімнадцятомучи в дев'яностих роках, а завжди, СКІЛЬКИ й вікулюдини наЗемлі?!
Р. С.-Якяможусказати, хто мені ближчийподуху- - Вінграновський чи|оселіані, якщо з Миколою прожито поруч уже сорок років, а перші чотири роки водній кімнаті гуртожитку, якщо майже всівірші його 1955--
60 х років творилися на моїх очах, якщо на моїх очах його вбивали, як кінопоета, ійогобільі мука були! моїм болем? Якщо я знаю, щоне від добра Отар оселіані опинився в Парижі, ія пам'ятаю, якна урядовому банкеті після завершення Тбіліського кінофестивалю / 1972 році Отар відійшов од нашого столу гостей і, підійшовши до столу уряду, голосно кинув: «Свині! В Грузії краще вино завжди подавалося гостям!» Забрав уних пляшку і поставив нам... Якщо кожен його фільм для мене велика радість--не тільки естетична, а й людська. Моя радість за друга. Фільм Отара Іоселіані, вірші та проза Миколи Вінграновського. Це-- моє. Живе в мені, нібичастка мене самого.
Що сказав би Довженко нам, нинішнім? Я думаю, він пожалів би нас. Кожного. Яксебе. Зате, що мало зробив кожен знас. Зате, що багаточого в нас було скалічено, понівечено. Зате, що дехто з нас, його учнів, упав, зламався... Ачимось, мабуть, був бий задоволений. Чимось би пишався. Там, де ми вистояли. Де залишилися самі собою. досягли мудрості, безякої справжні досягнення в творчості неможливі.
с. Й - Своїм фільмом «Сповідь перед Учителем» Ви поєднуєте діалог часу Довженка, своєї наївної юності часу гіркого прозріння десятої роковини Чорнобиля. «Минуленікудине відходить. Ніхто ніколи невмирає» - це Ваші слова?
р. с.--Це Хемінгуей. Ятільки процитував мого, ІЗ цими словами
я більшніж згоден. Цесправд) так. І минуле дійсно нікуди не відходить. | той яким ти ЄвЦЮ МИТЬ, - такий ти завжди.
с. Й. -ЯкВирозумієте у світлі «чорнобильської сумно! реальності» думки О. Довженка про «повзучу" й «крилату» правду? Проте, що коли «вибирати між красою правдою» («голою правдою»!), Ваш Учитель обирав Красу?! Вірив, що «Істинне те, що прекрасне» Чинесхожена ге. що це були уроки псевдоромантики «поем про море», яке зацвіло
на справедливий устрій -- МОДелЬ непривабливої диктатури тоталітаризму, що виникає на руїнах запроданої зрадженої революції, Обмовлюся при цьому, що я вірила Довженкові-поету, як | найромантичнішим міфамтобіцянкам соціалізмута клятвам товаришів попартії. До речі, клятвам, що виявилися лукавством пристосуванства край...
Р. с.-Нажаль,вцьому складному питанні «Краса й Правда» і Ви Світлано, попалися на гачок вульгарних адовженкознавців». Це справді доситьнепроста річ-- вибір, я ладенна цю тему написати цілий мистецтвознавчий трактат, навіть філософський трактат. аби бувчас...
Слова, якічасто цитують довженкознавчці, належатьне Довженку, а Днатолю Франсу. Довженко їх залисав у своєму щоденнику переписував, повторюючи, кілька разів. Підходячи до цієї думки не буквально, не поверхово, маємо ототожнювати Красута Істину, тобто Красуне розцяцьковану, нефальшиву, напомаджену, але йне фотографічну-- - сліпу, бездарну й нерозумну. Довженко бувнабоці Франса. Адже ци гімн естетизму був проголошений проти засилля войовничого міщанського, ілюзорно-правдивого «мистецтва», яке, в дійсності, вВОроже булоїт Правді), й Красі! Скажемотак некрасивість руйнує людину. Рятує її Краса. «Краса врятує світ» -- відома ідея Достоєвського. Самета Краса, яка є Правдою. Осьця думкау Шукшина: «Моральність є правда».
Пам'ятаю, як болісно різонуло твердження офіційного естетика, офіційного «довженкознавця"» В. Кудіна про те, що навіть смерть завжди у творах Довженка зображується естетично, «красиво». Я хотів би нагадати йому сцену смерті відгазу, геніально, жорстоко зіграну Бучмою в «Арсеналі». Нагадати кадри «Битвизанашу)Україну», замерзлітрупид/тей, повішених, людські одрізані голови в грязюц) дороги. Знаю, що для масового глядача ім'я Довженка пов'язане з продукцією
Київської студії, яка носить його ім'я, продукції, котра в більшості своїй ажніякого віднОШенНяЯ до Довженкане мала. Знаю, що «Поемупро море» оцінюють! судять за фільмом Ю. І. Солнцевої. А прочитайте Довженка, особливо у співставленні його кіноповісті Ззнрм щоденниковими записами про Каховське море, Ви побачите Довженка справжнього, побачите, який гріх - швидкий суд | поверховість висновків. Знаю, що Довженко невипадково пішов з цього світу перед початком зйомок фільму, не знявши до нього жодного епізоду. «Життя в цвіту» - це поема про творчість, ане про селекцію, не про лисенківщину. Образ Мічуріна у Довженка -- це образ художника, творця, як його розумів Олександр Петрович - - З болем, з муками, Зі стражданням, самозреченням 1- ЩАСТЯМ.
С.Й. -Оцеієкрасатотожна істині: щастя, Роллане Петровичу; матиучнів, які незрадять тебе ні в житті, ані в смерті. Ви достойний учень Довженка.
Р. С.-Яще прокоментую Вашу думку про «поетику міфу»; уякій перші ознаки трагедії ладу. Ненаш «Земний рай» став «скотохутором» Оруелла: «скотохутір» був, є і буде, так само, як неможливо у зло трансформувати рай, який кожен носить у своєму серці. Якщо це серце обдароване раєм.
С. Й. - Дозвольте з Вами не погодитись. Утім, зважаючи на те, щоані місця, нічасу на полеміку немає, ось Вам, Роллане, ближчі й конкретніші запитання. Ваші кінострічки «Ритм задано світові» (1971 р.) та «Закон Вернадського» (1983), створені на «Київнаукфільм/», дістали призи М та ХМІ Всесоюзних кінофестивалів. Причому «Закон Вернадського" удостоєний першого призу. Що Вам вдалося відкрити цими фільмами? Що нового вони сказаличасові, якими якостями завоювали визнання суворого жюрі?
Р. С.--Це, напевне, самому жюрі видніше. До речі, Фільм «РАЮ задано світові» одержав також перший приз в розряді коротко фільмів. Я щасливий тим, що зробив ці фільми. Вони не тільки знайомили глядачів з досягненнями сучасної науки, для багатьох невідомими, але й допомагали, я сподіваюся, комусь ВІДЧУТИ свою неїзольованість, свою причетність до світової гармонії і-- Якби мені хотілося вірити! -- може, допомогли комусь відчути щастя безсмертя:
оч
(Карамишевої про зорі в калюжах буденних доріг, Шенгелая та |(оселіані
про корені й про «мерзость». Вони дійсно полярні по суті. А я зГОДен мертвою водою і в житті у мистецтві, а поетизація Мічуріна чимось В обох фільмах ішлося про ггобальні питання будови Всесвіту: а, ОТЖ?;
з ними 3 уСіма. Я розумію правоту кожного 3 ния, бо всіїхніслова | нагадує апофеоз лисенківщини, зякої почався розгром генетики" Існує будови життя, Вони на рівні науки говорили про азаємозв'язок. взаємовплив, взаємозалежність усього в світі з усім, ПО єдність
вистраждані й щирі, хоч ніби й взаємозаперечлив! Чиясь позиція комусь ЗО моїх друзів може бути неприємною, неприйнятною Хтось когосьназиває «кОМУуНЯКОЮ», 4 той його «буржуєм». | все ж воми Д! ги одногочасу, одного вчителя, одного режисера не актори, не персонаж
ПИВ а Р С нн м-н -- с
нині Й Таки Й ПОГЛЯД но кінобарокко визна) (ого цілим СОІТОМ Довженка, Зрештою, чине р пи поетиці міфу перші ознаки трагедії ладу, який проголошено як земним рам, а вийшло на тяжкий, ніби похмільний гротеск «Скотохутр» З образної сис томи Ди Орувлла -- Прка пародія
--
ЗЕРТР ий пр нн р ш-
людського життя, життя будь-якого організму з усім, що мого оточує: про меможливість, просто про «неїснування» самотнос піяк такої, ПРО невідокремлоність людини з одного боку від найменшої частки матер",
РН б г -г бе ня ня ше вини нан плин ання" т
й
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
