Сторінка · с. 9сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №23 за 1996 рік
Слово Просвіти, №23 за 1996 рік
РЕ
Клово ПРОСВІТИ
--'--ио 0 нн -
-- со - РЕННЯ ри
здругоговід глибин космосу Першми з них доводив це на рівні вчення про ритм від галактичних -- ДО ритмів клітини шулося про іхнє переплетіння та взаємоФормування Другий -- ма основі геніального вчення В. Вернадського про бюгеожмію, про живу та неживу речовину,
про неминущісСть ноосфери Я адячний долі за те, що підчас роботи |
над цими фільмами близько познайомився з геніальним пулковським астрономом М О Козирєвим, з видатними вченими М. О. Шульцем, 8. м. Максимовим 8 П. Казначеєвим, В. Ягодинським, А. М Тюрюкановим, з прекрасною сімдДесяЯТтИрічною тоді хранителькою спадку Вернадського 8 С. Неаполітанською, з дружиною 0. Л Чижееського Н В Енгельгарт. Обидва фільми були й спробою довести наоснові наукових данихіснуванняи Бога, не кажучи про це віДКритим гекстом, не називаючи його. Обидва Фільми говорили про неминучктть, невідворотність того, що буде
До речі, моя дипломна робота в сценарії і у виробництві так і називалася: «Неминучість Дле потім редакція і керівництво ЦСДФ, на акти я знімав СВОЮ двОЧастівку, примусили назву поміняти. Вона, назва, здалася ім надто трагічною Я ж сприймав і сприймаю це слово, як ствердження, як твердження, як даність, що 1! майже завжди сприймають із острахом, немудро Фільм «Ритм задано світові» закінчувався словами геніального Велеміра Хлебнікова «Люди майбутнього, знаючи майбутнє, будуть наказувати мому прийти. Ніхто не виконує наказів краще за Сонце, якщо йому наказати зіЙТИ наступного ДНЯ»
с. Й. -Здавалосяб, Роллан Сергієнко -- непересічний режисер, дістав світове визнання й відзнаки, атимчасом Фільм про Григорія Сковороду, нашого мандрівного філософа «Відкрий себе» (1972 р.) аж двадцять років пролежав на полиці, не допущений «ідеологами - кінознавцями» до українського глядача Про цей фільм немає згадки навіть у ДОВІДНИКУ «Спілка кінематографістів України», ХОЧ ВИХОДИВ ВІН за рік до аварії у Чорнобилі ії коли 6 не напередодні традиційно запізнілого ганебного прозріння тих самих діячів, які роками активно гудили й цю картину, ! її автора Але ж Р. Сергієнко, відзначений сімдесят першого року призом кінофестивалю через рік навряд чи поміняв свої погляди. 1 от з Фільму «Відкрий себе» знищують уСі! фонограмні плівки пере! інного запису Івана Миколайчука, ховають цю стрічку «заживо» й немовбито безповоротно Чине правда, така «гола правда» Факту ближча до істини, аніж «краса» кінофестивального святкового віншування?.. Знову ж таки триває суспільне лицемірство:
за давній Фільм про Сковороду по двадцяти роках його заборони | присуджують найвищу державну Шевченківську премію чи не ті Самі
його хулителі... Цеколи Р. Серпієнко незрівнянно змужнів виріс як майстер, колистворено потрясаючі, унікальні в своєму роді сергієнківські перші фільми про Чорнобиль. Певно й той «лауреатський» фільм Ви зробили б тепер інакше, може, жорстокіше Чи отакі трагікомічні парадокси Вам не нагадують звичне для українців запопадливе
«прозріння» на кшталт «нікуди дітися», ЯК, бува, водномоментних |
базових спектаклях «посмертної шани»?..
Р с.- Починаючи від згаданої двочастівки «Неминучість» («Я Землю люблю»), яку захистила від розправи кафедра режисури ВДІКу (М. Роммі С. Герасимов), від звинувачень у фаталізмі, коСмополіТизмІ, богошукацтві, абстракціонізмі | 1962 рік!), починаючи від мого першого повнометражного документального фільму «Освідчення в любові», З приводу якого скликалася Колепя Держкіно СРСР (ставилося питання про його заборонучерез «очернітєльство» нашого радянського ладу та
«зпологетику жептовності», моїх акторських (ігрових?) фільмів «Білі |
хмари» (1967-68 у р.) за сторінками роману Олександра Сизоненка, ЯКІ малитричичотири редакції, «Щастя Никифора Бубнова» | 1982 р.) за повістю «Прощання» Б. Горбатова, про які тодішній начальник главку, не приймаючи Фільм (чи не з київського научення?)на союзний екран грізно прорік «Цевам не шістдесяті роки"» -- не хочу й згадувати, через якустрашну кіном'ясорубку пройшли мої! ФІЛЬМИ. є Майбутнє починається сьогодні» та «Вячеслав Павлович Губенко, хірург». А є Відкрий себе»?! і що вже говорити про драму, а може, трагедію з фільмом "Іду до тебе» за сценарієм |. Драча про Лесю Українку?.. Після нетя кілька років вважав що вженіколи не зможу, не примушу себе переступити поріг «СВОЄЇ» студії їм. 0. Довженка. Державну премію за давній фільм було присуджено вже в нові часиї, гадається мені, що не без впливу людей, які знали мене (спасибі їм!), зокрема, Олеся Гончара | Ліни Костенко Вручаючи премію, Б. І. Олійник прошепотів мені: «Ну, нарешті» С.Й. -Язналавже тоді, вісім років тому, підчас нашої зустрічі
на подвір'ї будинку Урядової Комісії в Чорнобилі, що Ваш перший |
чорнобильський фільм зустрінуто було «в штьки», Івін був затриманим. Фільм покійного (світлої пам'яті) Володимира Шевченка, здається, зроблено було чи не пізніше за Ваш. Відомо, що різні державні відОМСТВа зажадали також ідо ЙОГО Стрічки, удостоєної посмертно (7) державної премії, сотні поправок. А як було насправді! ІЗ Вашим «Дзвоном Чорнобиля»?
Р. С.--Щостосується моїх чорнобильських фільмів, то тут були вже інші проблеми. Найважчим було пробитися в Чорнобиль, одержати дозвіл заїхати в зону На початку травня в Держкіно було сказано «Мовчіть. Не сіпайтесь--ця тема--не нашрівень» Довелося з підказки друзів звернутися з листом до головного ідеолога на тойчас: секретаря ЦК Лігачова із закликом про необхідність заФільмувати для історії героїчний подвиг у подоланні народної біди «КолоколЧернобьля», який мизнімаливід ЦСДФ з 24 травня 1986 року, був закінчений виробництвом у листопаді того ж року. | тоді ми зіткнулися з Урядовою Комісією,
-Очолюваною В. Є Щербиною, як коса з каменем, - - ТІЛЬКИ ІСКРИ полетіли. На нашому боці була документальна правда, на боці Щербини ІГоловатому -- «інтереси держави» Нам запропонували докорінно переробити фільм, інакше він ніколи не побачить світу. Залякували, амовляли, пропонували «просвердлити дірочки ка лацканах», якщо будемо «розумними». Провокували «Ваші китвські колеги мудріші за вас!» Нарешті повезли стрічку у "велику хату Тамсекретар ЦК Долги»
- . -- р -- 10 чинни зе ВЕР щ - си - Рі - ни о
ВІД ПЕРШОЇ ОСОБИ
и -- ДИНИ - ПЕРА ДА РР ЕЕ нин еснаннннннвннко безниенннннввеееннннннннххапаннх но наннниннниннничнинняАНх унією оон пт
нжртнни 0
нь ни
нн і -- с-ще - - -
ЕРЕНРАР ин
Щербина довго «роз яснювали нам хибність нашо! ПпПОЗИЦІ Фільм тримали»
Тимчасом у Берліні на нього вже чекали на кінофестивалі Москва кдозволуне давала. Несподівано на Московському Міжнародному форумі за виживання, дякуючи академіку беліхову, знайомому По Зоні, нам адалося нелегально показати фільм. Оприлюднити В присутності вчених і журналістів іноземних Ітим самим -- легалізувати І відразу ж розпочалася метушня: фільм терміново (") відправили в Берлінітам позаконкурсом в останню ніч фестивалю |люди чекали!) фільм було показано. Посипалися запрошення. У Фінляндію. Бельлю. Швеицарію Португалію... | - призи міжнародних кінофестивалів Московського, в Ліоні (Швейцарія), в Тройя (Португалія) у Лейпцигу. ..
С.Й. -Посуті, якщоне брати до розгляду постійні короткометражні чорнобильськю сюжети українського телебачення, зокрема, у програмі «Дзвіни Чорнобиля» упродовж кількох років, то Ваші шість ФІЛЬМІВ, ЯК болісні концентричні кола від епіцентру аварії, - це посвяченість одержимої громадянським обов'язком людини невигойному болю Й трагедії наших народів -- українського, білоруського, російського. Я бувала на прес-конференціях із західними журналістами, де не разчула запитання іноземних колег про Роллана Сергієнка. Безмежно шкода, що цей пієтет світудо Вашого імені на батьківщині у певних впливових колахобертається на повну протилежність, і кожен Фільм дається Вам
спаленими нервами і коштує крові. Яне запитую Васпро здоров'я, бо |
досить точно передбачаю Вашу реакцію інтелігентної, виняткової совісності й делікатності людини, яка нелюбить привертати увагу до своєї «персони», Проте знаю гаразд, що тим, хто стояв з камерою на даху третього блоку над зруйнованим реактором, це так собі не минулося, Отож не зловживатиму Вашим терпінням.
Р. С.--Приздачі другого чорнобильського фільму визнання світом «Дзвону Чорнобиля» не допомогло. | це правда про «спалювання
Р ТА, С Р
Р Р '
2 и : З а Ж лю - Р б ; я и б ка - . "З ли. 25 | у сабя й - ; о ь - й Ро ка - 3. РУ б Ї на р
нервів». В Головатомі на Ординці сказали: «Більше вам протягнути, проштовхнути своє кіно не вдасться». Якщо «Дзвін» тримали кілька місяців, то «Поріггчекав виходуна екран (не виходу-- дозволу на вихід!) майжерік. А так, щоб він ішов десь у кінотеатрах, як «нормальний» фільм, я процен чогоне знаю. Здається, в кінотеатрі «Київ» кілька днів. Вони-- Головатомі К/ - навчилися. більше вони не зупиняли, не
забороняли фільми, вони просто домовлялися з кіновладою (Держава), | і фільми, прийняті до випуску, -- не випускалися. Так сталося 1 з | двосерійним: «Не питай, по кому б'є дзвін» та «Дзвін б'є по тобі», 1 З | | фільмом «Наближення до Апокаліпсису. Чорнобиль поруч». Їх бачили
ів Швейцарії, ІВ Італії, ів Німеччині, ів Японії - Тільки не показували у нас: анів Україні, нів Росії. Ніна телеекранах, ні в кінотеатрах. Лише на спецлереглядах у моїй присутності--в Будиніву кіно, на з'їздах Союзу «Чорнобиль», в Славутичі.
Шостий мій фільм «Чорнобиль. Тризна» показали по УТ вдень. Ми його привозили в Чорнобиль на прем'єру, показали в Синьому залі Київського Будинку кіно -- Ото і все. | більше ніде. Ні разу. Цегірко! прикротим більше, що попередні фільмия показував глядачам, окрім уже перелічених країн, ще й У Данії, в Люксембурзі, в Чехословаччині, Австрії, Франції. У Португалії не був - туди їздив мій співавтор сценарію журналіст В. Синельников, ая вцейчас-- у Фландрію, де був, крім того, ще й членом жюрі Гентського кінофестивалю. Якщо це називати «благополуччям», то тут більше підходить слово інше - «ЩаСЛИвВИЙ» Поталанило. , дякуючичорнобильським Фільмам, зокрема «Дзвону Чорнобиля», з якого й почалося моє знайомство зі світом: мене запросили до Фінляндії на семінар документального кіно скандинавських країн, де я познайомився з двома десятками самовідданих документалістів, молодих душею, відвертих і щирих режисерів. | самя був з ними відвертим щирим. І вперше відчув себе вже немолодим Наша історія країна (а кожна країна -- має свою історію!) робили все
о же 0 Р ій Р
и Р РЕ --
для того, щоб ми старішали раніше За Свій ВІК І вік Своїх ровесників на Заході Іімудрішали
С И --І| все ж Роллане, таке вІДКриття творчості цілому світу водночас віДКриття світів для себе учас, коли дорога від Москви до Києва багатьом не по кишені -- це рідк іСсним УСПІХ Отож бійтеся заздрості колег, бо то страшна сила. Гірко, одначе, що світ відкриває Вас, аподекуди й Україну як географічне поняття, через Чорнобиль. й щодо благополуччя ..я, наприклад, якічимало МОЇ» побратимів по перу, усвоєму творчому зеніті и скромному ювілеї! немаю змоги показатисвої нові ТВОРИ (і прозу, и поезію, 1есРіСТИку) навіть мінімальним тиражем, бо державні видавництва не мають коштів на папір та поліграфвитрати, а приватні правлять з письменників за видання Тисячі доларів... Останні мої книжки - чорнобильська «Віч-на-віч» та вибрана лірика (понад 500 сторінок) вийшли 1983 року коли після тривалого поневіряння у лікарнія прийшла до київської книгарні «Поезія», щоб викупити для себе кілька пачок своїх книг, які точно, абсолютно точно! -щеневстигли б бути розпродані (цілий підвал книгарні завжди затоварено книжками), Визнаєте, що я побачила?.. Жодної з українських книг прекрасних авторів, виданих у ті роки, не було вже на полицях. Гадаєте, український читач «прозрів духовно» і кинувся споживати духовний харч-- поезію замість ковбаси?! Гадаєте, книготоргівля незалежної України виявила нарешті чудеса реклами ї нашонального просвітянства?! Коли б то!.. Як страшну таємницю мені повідали, що ціни на книжки були ще старі, такі мізерно-умовні, а на макулатуру вже настільки відчутно більші, нові, що задля «вигіДНОГО бізнесу», бо магазин затоварений і не мав виручки, усю українську поезію того часу продали «під ніж», Тайкома і без свідків. Ніби в поезії, як у бакалії обмежений строк споживання!.. А про ту мою лірику, між іншим, писав «Новьій мир»: «то нестихи о любви - -зто стихи любви, той опасной, предельной облученности чувством, когда само слово -- бессмертная воплощенная страсть»... Отож, навійніякна війні. Усі «благополучні» по-своєму. Для господарів життя ані кіно, ні поезія, ні, тим паче, думка інакомислячого нічого не важать, Коштина них-- це зайвий клопіт для «скотохутора».
Даруйте, але й тим, хто пройшов крізь гама-проміння, знайома «облученностьчувством» інавіть Саркофаг імтільки смертельнетло для справжньої людської цінності -- любові... А спитати я хочу Вас, Роллане, про конкретне й важливе: поезію Прип'яті і весни 86-го у Вашому фільмі. Я присвятила велику статтю Вашому художньо-публіцистичному фільму «Поріг» (кіностудія мені О. Довженка). Розумію, що батькові кожна дитина дорога, тачине здається Вам, що саме цей фільм своєю в кращому смислі довженківською виразністю йкрасою, одухотвореністю молодих героїв припав до душі глядачам як жоден інший з Вашого чорнобильського циклу? Тут і гармонійно-прекрасне єднання поколінь у скорботномучасі: старий, приречений променевою хворобою дозиметристінституту біофізики АНСРСРМ. М. Єлманов зі своєю «лебединою піснею» - вічна йомупам'ять! - -і Зовсім іще молоді поети прип'ятської літстудії «Прометей» Любов Сирота і Володимир Шовкошитний, унікальні свідчення любительської плівки прип'ятчан М. Назаренка та В. Євтушенка, зняті у Прип'яті 26-27 квітня 1986 року, І суворі роздуми фахівця-психолога А. Хараша як перші підступи до обпікаючої знов-таки некрасивою, а «голою правдою» кстини--усетут, певно, потрясло б і Вашого вимогливого Вчителя 0. П. Довженка... Глядач почув і побачив такої сили публіцистику в час обережнодозованої інформації, що її можна зрівняти хіба що з нещадними щоденниковими записами самого геніального автора «України вогні».
д Вам не страшно було знімати демагогічно-велемовного Горбачова після такого зболеного вихлюпу страждання ошуканих сердецьмолодих героїв «Порогу»? Аджеколи Любов Сиротачитає вірш про «безучастье кнашим бедам тех, кому, может, так жевот придется статьничем в один-единьій день», - це й пронас з Вами, про нашу Духовністьна паперті--ннауку, літературу, мистецтво -- це навідмаш обвинувачення цинічним можновладцям!
Р. С.-Яможузрозуміти, чому Ви віддаєте перевагу «Порогу». Окрім того особистісного, що Ви вважаєте достоїнствами Фільму, тут були й емоційні, спрямовані до серця пісні Шовкошитного, які часто (я сам бачив) викликали у глядачів сльози. Діяли і шокуючі страшні фото азфії лікарні Мо б неофіційно (потайки!) передані нам тамтешнім лікарем, і прекрасне, нетільки репортажне - -художнє зображення О Коваля, музика М. Тарівердієва... Алея не можу сказати, що це краща дитина серед нещасних моїх чорнобильських дітей Мої «Дзвони»--я вживаю це слово у множині, бо кажу зараз про три фільми: «Дзвін Чорнобиля», «Непитай, покому б'є дзвін» «Дзвінб'є по тобі» (я ЗавЖДИ був проти плутанини назви, яка йшла від асоціації з «Дзвонами Хатині», бо вважав, що життя -- одне, смерть-- одна, Бог-- один, дзвінтежодин) --мої «Дзвони» не менше мені дорогі. Сподіваюся, це відчуття не надто суб'єктивне.
У першому фільмі-- матеріал перших місяців після катастрофи. Я подавав його, свідомо нічого не педалюючи просив не педалювати композитора ОлегаКараванчука, все максимально аскетично, ніби зовам безсвого ставлення до Події, До тих чи Інших СВІДЧень. Тайлюди, Свідки, майжевсі, ховали свою розгубленють за удаваним спокоєм, за нервовою усмішкою.. Протеодин вдумливий глядач-професіонал після перегляду фільму підійшов до мене і сказав приголомшено: «Враження таке, нібити присутній пристрашному, відчайдушному крику, який бачиш, аленечуєш, бо його затиснуто в горлі. |це вражає ще страшніше».
В основудвох наступних «Давонів» ліг матеріал суду над інженерами ЧАЄС ісвідчення, як розкривають офіційну фальш, брехню й лицемірство держави, що все робила для того, щоб приховати справжні розміри трагедії, самасобі виносячи вирок. Досвід неприйняття попередніх ФІЛЬМІВ у нас уже був, мизнали, про що говорили. Переступивши поріг, межу терпіння суспільства, СРСР як доржава вичерпала себе.
-
«Закіпчения на стор. 10 і
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
