Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “У Сухій має бути центр Гончарознавства”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

ГЛИБИННІ ДЖЕРЕЛА ДУШІ

Слово Просвіти, №23 за 2009 рік

Олесь Терентійович. Щербаті пуст! ками й печищами вулиці над силу привітно усміхаються відвідувачам державного літературно!мемо! ріального музею!садиби Олеся Гон! чара, облаштованого в тій хатині, що прихистила його дворічним си! ротою. Атмосфера привітності зігрі! ває шанувальників творчості пись! менника, огортає щемною спорід! неністю. На подвір’ї музею — три кущі калини, як і біля гончарівського бу! диночка в Кончі!Озерній, оточили півколом криницю. Глибше в двір — яблуня, що її посадив по війні дядь! ко Олеся, й груша!дичка, якій по! над сто років. Ближче до хати — яб! луневий сад, закладений 28 серпня У залі музею. Фото Ніни Гнатюк Як глибокий твій віддих, як мовчання пташок, Як світанок, що врешті на тихій воді устане, І розбудить галузку, заснулу на струмені вітру. У передмові до збірки Роман Лубківський, характеризуючи творчість колеги, докладно харак! теризує сучасну польську поезію та її творців. “Їм освітлювали дорогу великі світла, але без “світелка” Марека Вавжкевича освітленість зламу епох — між XX і XXI століттям — була б далеко не повною… Че! рез те його поезія, сповнена внут! рішнього осіяння, конче потрібна людям”. Про що пише поет? Які події, які люди сповнюють храм його душі, землю і небо його поезії? Звертаю! чись до сучасника, він говорить: “Людино, думай листком”. У цьому звертанні — і щемлива минущість життя, і безкінечність буття, що воскрешає, обнадіює, дає сили. М. Рябий і М. Вавжкевич 2000!го, у день урочистого відкрит! тя. Біля найпишнішої деревинки — табличка: “Яблуня, посаджена дру! жиною письменника Валентиною Гончар”. У літню пору двір купаєть! ся в мальвах, чорнобривцях, жор! жинах. А від балки, яка відділяє се! ло від лісу, пахне мелісою, чебре! цем, м’ятою. Все тут дихає Украї! ною. Очі втомлених життєвими не! гараздами людей оживають, почи! нають випромінювати гордість. Переступивши поріг, відвідувачі оглядають експозицію меморіаль! ної кімнати. Самовар, який напував чаєм принаймні чотири покоління Гончарів, скриня Сашкової бабусі Прісі, її та дядька Якова (маминого старшого брата) одяг на жердці біля печі; стіл і стілець, змайстровані дідусем Гаврилом із сухівського дуба 1982 року, пате! фон… Цих речей, без сумніву, торкалися ру! ченята малого Сашка. У світлиці — літе! ратурна частина му! зею. Світлини, книжки, рукописні сторінки творів О. Гончара, його особисті речі. Затісно їм тут. Та вогник заці! кавленості в зіницях слухачів не згасає уп! родовж усієї екскурсії. Умиротвореними, принишклими від’їжд! жають від музею гості. Радію: не лише мені тут, як у Бога в доло! нях. І не лукавили ні група екскурсантів! поляків з міста Непо! У вірші “Описати” є такі рядки: Впасти лицем додолу й землі запах пізнати В лісі або на лузі. Піднести обличчя до неба, До дощу і вітру. Жити на тій орбіті, З якої видно завше і тільки Схід сонця. Тоді до смерті далеко. Звертаючись до янгола!охо! ронця, поет радить дати йому спо! кій, зате просить опікуватися коха! ною. Така вона тендітна, з раменами, як у пташок, І ключицями з жовтневого променя. Янголе#охоронцю, огорни її шовком крил, Біліших, ніж лебедині, відкрий почуттів стрімчизну, На хистких кладочках щодення всіляко оберігай. А якщо б зостався попри те, хоч малюсінький час, Згадай у робочім порядку невиліковне кохання моє. Нехай поезія, немов янгол!охо! ронець, не покидає нас. Лариса БУДІВСЬКА, кандидат філологічних наук, доцент Луганського державного інституту культури і мистецтв Українська фольклористика пройшла тривалий шлях станов! лення і розвитку. Формуванню фольклористики як окремої науки передував багатовіковий досвід збирання, запису усних народних текстів, їх обробка відомими дія! чами мистецтва, письменниками, науковцями. У наш час для Украї! ни проблеми дослідження народ! ної творчості стають актуальними не тільки тому, що фольклористи! ка тісно пов’язана і взаємодіє з багатьма іншими науками, а пере! дусім тим, що у фольклорі — по! яснення багатьох явищ духовної культури, глибинні джерела на! родної душі. Нині історія української фоль! клористики поповнилась новим цікавим дослідженням — моно! графією доктора філологічних на! ук, завідувача відділу фолькло! ристики ІМФЕ ім. М. Рильського Миколи Дмитренка “Українська фольклористика: акценти сього! дення”. Наукове дослідження склада! ється з кількох цікавих фольклор! но!літературних замальовок. Особливо слід виокремити У цьому задумі мене підтриму! ють дружина Олеся Гончара Вален! тина Данилівна, викладачі Націо! нального гірничого та Полтавсько! го педагогічного університетів. Са! ме ця ідея і стала першопричиною заснування Благодійного Фонду імені Олеся Гончара. Його рахунок: АБ “Полтава#банк”, р/р 2600 6620282, МФО 331489, код ЄДРПОУ 36156327 Благодійний Фонд імені Олеся Гончара. Думаю, знайдуться меценати, добродії, щирі люди. І внески, які зробили жертводавці — шануваль! ник творчості Олеся Гончара з села Гарбузівки пенсіонер Григорій Жук, двоюрідна сестра Олеся Теренті! йовича, вчителька!пенсіонерка Ні! на Гордя та голова Кобеляцького районного об’єднання товариства “Просвіта” Яким Дубина, — лише перші ластівки. розділ про Василя Стуса. Тут є свідчення про Голодомор на бать! ківщині поета, зокрема як кмітли! вість батька врятувала Василеві життя. Наголошено на обізнаності українського поета з народною творчістю України, впливові її на формування манери письма, сві! тогляд автора. У розділі “Українські народні думи” подано походження та ево! люцію цього національного жанру, співвідношення з іншими жанра! ми (голосіннями, билинами, істо! ричними піснями, баладами, літо! писами), розкрито історію дослід! ження жанру, поетику, текстоло! гію дум, порівняльне епосознавс! тво, висвітлено вплив дум на ху! дожню літературу, інші види мис! тецтва. Велике значення мають аналі! тичні розділи “Із фольклористич! ного словника”, “Символи україн! ського фольклору”. Завдяки їм шанувальники фольклору змо! жуть дізнатися про історію ста! новлення фольклористики в Укра! їні в ХХ столітті та основні україн! ські символи, значення яких наш народ передає з покоління в поко! ління. Нове у монографії — погляд на творчість Тараса Шевченка, ді! яльність фольклористки з Поділля Явдохи Зуїхи. Чимало цікавого у розповідях про фольклористів О. Дея, І. Денисюка, Н. Шумаду, В. Качкана, О. Потебню. Хочеться побажати, щоб у майбутньому з’явилися фоль! клорні розвідки про Л. Дунаєв! ську, В. Бойка, В. Давидюка, інших знавців української народної творчості. Доречно було б видати антологію сучасних фольклорис! тів України.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин