Про!читання · “Духовність — це саме той імператив, без якого наше життя так і залишиться одновимірним, пласким, заштрихованим у сіре”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
ПОЕТ ОЖИВАЄ У СЛОВІ
Слово Просвіти, №23 за 2009 рік
Ніна ГНАТЮК
Митець вулканної сили, він залишився у пам’яті тонким і ніжним ліриком, глибоко! думним прозаїком, неперевершеним опові! дачем, прекрасним кіноактором. А його пер! ша збірка поезій “Атомні прелюди” була справді знаковою подією в літературному житті шістдесятих років, справила величез! ний вплив на розвиток української поезії наступних десятиліть, вона стала дорогоцін! ним раритетом. У кожного з нас свій Микола Вінгранов! ський. Кожен, хто знав його, відзначає якусь особливу рису характеру чи творчості нашо! го видатного сучасника. Своє прочитання образу поета, одного з найкращих учнів Олександра Довженка, за! пропонував Мирослав Лазарук у книжці “Ми! кола Вінграновський. Степовий Сварог”. Це есе про незабутні мандри Україною з Мико! лою Вінграновським. Книжка поета і громад! ського діяча з Чернівців побачила світ у видав! ництві “Фоліо” в серії “Знамениті українці”. Мирослав Лазарук не просто пише про спільні мандри з видатним поетом — він прагне бодай трохи привідкрити для нас таї! ну його душі, всесвіт почувань і захоплень. Виступаючи на презентації книжки у На! ціональному музеї Тараса Шевченка, Василь Герасим’юк, Павло Вольвач серед досто! їнств книжки зазначили, що автор зумів по! казати Миколу Вінграновського як геніаль!
Василь ЗАЄЦЬ
Щасливий літератор, наді! лений даром допомагати поне! воленому народові шукати шлях до омріяної самостійності. До таких обранців належить поет і прозаїк Михайло Сидоржев! ський, чия збірка статей і есе вийшла під промовистою наз! вою “Туга за свободою”. У пе! редмові український письмен! ник Сергій Плачинда, порівнюю! чи професію публіциста зі служ! бою упередзоріючого в мор! ському флоті, зазначає: “Се та! кож людина особливого хисту. Він мусить першим помічати не! дуги суспільства чи небезпеку, що насувається. Має швидко реагувати — не лише аналізува! ти, а й — і се головна риса публі! циста — синтезувати, узагаль! нювати, передбачати, моделю! вати, пропонувати державницькі рішення. Має бити на сполох”. Хоч місія публіциста у будь! якій країні нелегка, проте тягар, що лягає на плечі українського упередзоріючого журналіста, незрівнянно тяжчий, ніж та но! ша, яка дістається людині його професії, наприклад, у Західній Європі чи в Сполучених Штатах Америки. Тамтешні народи, дав! но пройшовши крізь горнило на! ціонально!визвольних револю! цій, впевнено йдуть дорогами самостійного державного жит! тя. Їхнє повсякдення не затьма! рює підривна діяльність чужи! нецьких п’ятих колон. На їхніх овидах перестали наростати зловісні хмариська агресій та анексій. Надійно захищаючи грома! дян від вбивчого страху за зав! трашній день, цивілізована дер! жава стає чинником суспільного життя, який організує і надихає, що дарує людині дедалі вагомі! ші дари культури, толерантності й добробуту. Не те в Україні, про що йдеться в есе Михайла Си! доржевського “Маскарад гань! би” (грудень 2000): “Іноді зда! ється, що ця країна повільно сповзає в якийсь сірий хаос, мо! рок; щоденні страйки, голодні бунти, голодування, оголошен! ня нових і нових “поважних лю! дей” злодіями в законі, і возсі! дання інших не менш поважних злодіїв у законі у високих кабіне!
ний витвір української природи і саму приро! ду, неперевершеного знавця української мо! ви. Поет і сам був як самотворче мовне дже! рело. Лазарук зумів делікатно витримати від! стань між оповідачем і слухачем, нотувальни! ком їхніх довірливих бесід при багатті на бе! резі річки чи в тиші готельного номера, не до! пустити дружнього поплескування Вінгранов! ського по плечу, поетичного панібратства, що дуже характерно для багатьох спогадів про великих. Кожна сторінка книжки дихає вели! кою повагою і зачудуванням цією яскравою особистістю і неповторним талантом. Генеральний директор і співвласник ви! давництва “Фоліо” Олександр Красовицький зазначив, що це восьма книжка серії “Знаме! ниті українці”. Тут уже побачили світ життє! писи Івана Мазепи, Степана Бандери, інших великих синів нації. Видавництво і надалі че! кає від майстрів пера книжок про тих, хто є гордістю нашого народу. Дуже важко говорити про Миколу Вінгра! новського у минулому часі. Досі молодим вогнем дихають його очі, вчувається рокітли! вий голос: Може бути, що мене не буде, Перебутній час я перебув. Але будуть світанкові губи Цілувати землю молоду.
І моєю літньою судьбою На Поділля, Галич і на Степ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
