Події, факти, коментарі · “Тільки через законність, публічність змін до Конституції ми можемо стабілізувати завтрашній день”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
КОНСТИТУЦІЙНІ ПЕРЕВОРОТИ ПОЧИНАТИ НЕ ВАРТО
Слово Просвіти, №23 за 2009 рік
Петро АНТОНЕНКО
Такою була провідна думка політологів, експертів на “круглому столі” “Руки геть від Конституції!”, що відбувся в УНІАН.
Голова правління “Центру політи! ко!правових реформ” Ігор Коліушко оприлюднив деякі з найбільш одіоз! них тез пропонованої під час утво! рення так званої широкої коаліції БЮТ і Партії реґіонів реформи Кон! ституції. Серед них — не лише вибо! ри Президента в парламенті чи про! довження терміну мандата парла! ментарів, а й ще одне більш ніж див! не положення. Ідеться про те, що партія чи блок, які наберуть на вибо! рах більше від інших голосів, нехай навіть 10 відсотків, отримують біль! шість мандатів парламенту, тобто 226. Про яку демократію тут можна говорити? Голова правління лабораторії за! конодавчих ініціатив Ігор Когут особливу увагу звернув на непрозо! рість, кулуарність переговорів про зміни Конституції. Навіть більшість депутатів фракцій до пуття не знали, про що йдеться. Що вже казати про широкий загал виборців! Тому, під! креслив він, особливо важливо, що про свою позицію заявили численні громадські організації, чесна журна! лістика, які забили на сполох щодо закулісних політичних ігор. Однозначно засудивши спроби конституційних переворотів, учас! ники зібрання обговорили не менш важливу тему — як усе!таки вдоско! налити наш Основний Закон, який, поза сумнівом, далеко не ідеаль! ний, особливо після змін 2004 року. Політолог Володимир Горбач наго! лосив, що всі гілки влади опинилися в глухому куті. Народ уже просто не довіряє парламенту щодо його спроможності змінити Конституцію на краще, а не підправляти її під кланові інтереси. “На точці замер! зання” і розгляд у парламенті давно поданого Президентом варіанта Конституції. Щодо прийняття її на референдумі, то парламент днями ухвалив такий закон про проведен! ня референдумів, що знов!таки все пропоноване на нього треба “про! пускати” через сам парламент, уз! годжувати питання, які виносяться на референдум. Як здійснити основне положен! ня демократії, зафіксоване і в стат! ті 5 чинної Конституції України: “Но! сієм суверенітету і єдиним джере! лом влади в країні є народ”? Є ще й роз’яснення Конституційного суду про те, що “установча влада народу є виключним правом народу”. І на! решті те, що “право визначати і змі! нювати конституційний лад в Украї! ні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особа! ми” (ст. 5 Конституції України). Проблема в тому, що саме ро! зуміти під “зміною конституційного ладу” — на це в суспільстві ще нема чіткої відповіді. Цим і користуються охочі “коригувати” Конституцію, ті, хто вважає, начебто термін діяль! ності парламенту або спосіб обран! ня Президента держави — всена! родно чи в тих або інших стінах — все це “дрібниці” й не є зміною кон! ституційного ладу. Пропозиція експертів і політо! логів зводиться до того, що зміни до Конституції або нову Конститу! цію мають ухвалювати Конституцій! на асамблея чи, інакше кажучи, Ус! тановчі збори. Це був би значно ширший, більш представницький орган, ніж парламент.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
