Про-читання · “Це книжки про героїв і для героїв, для нації героїв, яка платить непомірно високу ціну за право жити в своїй хаті своєю правдою!”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
Вступає у бій артилерія Слова
Слово Просвіти, №23 за 2023 рік
Ольга РУДАНЕЦЬ, заслужена працівниця культури України, просвітянка, м. Коломия
Слово, моя ти єдиная зброє… Леся Українка
“Щоденник невіртуальної війни…” – так визначить формат нової збірки поезій Ольги Слоньовської “У камуфляжі й бронежилеті” голова Івано
Франківської письменницької спілки Євген Баран. “Ольга Слоньовська, людина з високим іменем у мистецькому і науковому світі, в числі перших пішла зі своїми віршами – патронташами боронити українську душу на всіх мислимих і немислимих фронтах людської свідомості… У її патронташах нема порожніх ніш… Кожне слово – куля в чоло оZVірілого ворога…”, – напише в післяслові до видання поет
філософ Богдан Томенчук. Сьогодні у кожного – свій фронт. Безперечно, наші погляди щодня звернуті до фронту реального, мілітарного, на якому найменші перемоги здобуваються силою зброї і, головно, силою духу. І без перемоги на фронті людської свідомості реальних перемог на полі бою сподіватися марно. Ольга Слоньовська – відома поетка, і своїм твердим, як криця, словом дзвонить в усі дзвони людської свідомості, боронячи українську душу від жорстоких атак рашистської пропаганди і брехні, намулу того московитського болота, яке смердючим баговинням налипало на неї впродовж віків, нависало над нею Дамокловим мечем, намагалось вбити її розстрільними списками борців всіх поколінь. Але навіть учас, коли окупаційним режимам вдавалось здобути тимчасову перемогу на полях ратних, їм не вдалось здобути перемогу над свідомістю української душі, бо “на сторожі коло їх” було Слово! “Бо першим було Слово. І слово було – “Бог”. І в Бога було Слово”. Слово Ольги Слоньовської здатне підняти на вершини духу кожного, хто ним запричаститься і, водночас, здатне безжально знищити того, хто стане на боці неправди. Навіть побіжно вникнувши в цей потужний арсенал зброї слова Ольги Слоньовської, зримо відчуваєш, як вона –
Ігор ФАРИНА, член НСПУ, м. Шумськ на Тернопіллі
Літературні критики уявляються читальникам лоцманами у книжковому морі, котрі достеменно знають шлях, допоможуть дійти до цілі. Згоден, що можна говорити про поетизацію такого означення. Але, за великим рахунком, це нічого не змінює в нашому сприйманні словотвор ців, які поставили перед собою непросте завдання орієнтувати людність у сучасному книгопотоці. Щоправда, тут, мабуть, варто зауважити таке. Писання таких авторів досягають бажаного, якщо в них видно неординарність мислення автора. Про це мислиться, коли перед зором з’являються літературно
критичні твори Євгена Барана, Віктора Палинського, Надії Гаврилюк. Свої живинки є також у розмірковуваннях Тетяни Дігай, Валентини Семеняк, Антоніни Царук. Цей перелік, очевидно, варто доповнити і згадкою про Богдана Дячишина зі Львова. Бо так починаєш гадкувати, коли упірнаєш у його творчий метод. Він свої розмисли про той чи інший друк подає через цитування думок мислителів та митців різних епох, щоб краще висловити власну думку. Нерідко кінцівки його тексту сприймаєш як своєрідне трикрап’я, що також спонукає до роздумів. Розумію, звісно, що в будь
яких розмислах існує суб’єктивізм. Але хочемо того чи ні, а варто, мабуть, усвідомити, що він має об’єктивне право на існування. Адже кожна людина, будучи обізнаною у певній галузі знань, діє згідно з цим, але завжди приплюсовує до цього серце і розум. Себто певною мірою віддає дану суб’єктивність. Чомусь саме про це думалося, коли читав “Золоту жилу слова” Богдана Дячишина. І не приховуватиму, що у виданні, в якому зібрано есеї про Андрія Содомору, Петра Шкраб’юка, Богдана Чепурка, Богдана Смоляка, Ольгу Яворську, Олеся Дяка, Любов Бенедишин, Світлану Антони безстрашна лучниця
амазонка – скеровує стрілу в чоло бункерного пацюка; або ж сучасна снайперка, яка точним прицілом влучає в те повзуче гаддя “руского міра”, яке, підвладне двоголовому мутантові, приповзло на наші землі вбивати, грабувати, палити і ґвалтувати. Тому ми “тут маємо крик душі, біль душі, ненависть душі… – поетесі не до витончености і не до естетичного глянцю”, як зауважив Євген Баран. Світе, здригнися! Спини! Зупини! – Печерна расєя запрагла війни! Глуха від гордині, в боргах, як у тлі, Набичились очі, криваві і злі. Була би півлітра – не треба й жони: Печерна расєя хоче війни! Або ж: рашо-рашко, ти не райська пташка- З роду ти стерв’ятників, стервозо! Скільки ти народів-горопашок Силоміць впрягла до свого воза? Скільки крові випила? – Цистерни! Скільки цвіту знищила? – Вагони! Отаке ти ніжне, люте стерво! Отака ти людяна, Горгоно!
Випробувавши всі види словесної зброї, застосувавши писані й неписані закони поетичного творення, авторка сміливо вводить в бій важку артилерію Слова. Контрастними канонадами вибухає діалог Мамая з москалем у вірші “На Донбас прийшов Мамай”; ментальними мутація ми і протиріччями насичені рядки у віршах: “Цей дохлий динозавр – росія”, “Плєшівий і пєгій” і морда щуряча”, “Було пришестя. Є нашестя”, “Наїлися страху до ригачки…”, “Клопи, Блощиці. П’яний гар” та ін. Перечитуючи рядок за рядочком, мимоволі відчуваєш, що вони написані в ста ні інфарктного болю, коли кров з серця капає, коли емоції на межі божевілля, коли єдиним почуттям, яке рятує, залишається всеперемагаюча любов до того, за що стоїмо незворушно; віра в силу духу і нашу перемогу – перемогу Добра над злом, Світла над темрявою, Правди над крив дою. Глобальна нація: по всьому світі є, Та України не віддасть нікому…
……………………………………… Ні сумнівів, ні муки, ні вагань! Не грай, мокво, свого дурного кІна! Мов крайка, ясно світиться Кубань! Пройдисвітко, це також Україна! Книжка умовно поділена на два розділи: “Війна” і “Нація героїв”. Непохитною вірою в перемогу, яка ще тільки гряде; романтикою і ліризмом об’єднаної і одержимої ідеєю визволення від московитського окупанта і московитського духу нації, насичений другий розділ “Нація героїв”. Від таких віршів кожна жива і зранена душа отримує і моральну підтримку, і розраду, і естетичну насолоду, і спонуку до дії, до чину. Поетичні слова на бувають сили летальної зброї, яка безжально опускається на голови окупантів. Муза, разом із когортами захисників, перебуває на передових позиціях і тому змушена бути не причесаною і не припудреною, без привабливого макіяжу – натомість у камуфляжі і бронежилеті, в повній військо вій амуніції, як того вимагають військові будні. Бо тільки в повному обмундируванні: Вступає у бій артилерія духу, Вступає у бій артилерія слова! Ольга Слоньовська благословляє на священну війну і на грядущу перемогу своє виболене, вигострене, спопеляюче і надихаюче Слово, яке аж зашкалює переможним адреналіном. Але як донести його до мільйонів? Книжка вийшла накладом лише 300 примірників, завдяки ініціативі і фінансуванню народної депутатки України Оксани Савчук, за задумом якої всі виручені кошти будуть скеровані на потреби ЗСУ. Відбулось дві презентації: в Івано
Франківську і Коломиї, а книги вже розбіглися, “як гарячі пиріжки”. Було б добре, щоб такі видання стали пріоритетними для всіх рентабельних видавництв, які б могли взяти на себе видання і поширення літературних бойових одиниць і формування потужного літературного фронту. Це книжки про героїв і для героїв, для нації героїв, якою сьогодні захоплюється цілий світ і яка платить непомірно високу ціну за право жити в своїй хаті своєю правдою!
літературного побратима ще одним розмислом. Щоправда, цього разу він володітиме особистісною барвою. Книга містить рефлексії про доробок одинадцяти письменників, так вже вийшло, що на окремі їхні друки свого часу теж відгукувався у різних засобах масової інформації. І мене зацікавило питання про збіг наших оцінок. Із задоволенням відзначив, що в багатьох моментах вони виявилися тотожними. Але, на жаль, з’явилися і моменти, котрі залишилися поза моєю увагою. (Чи не говорить це про те, що в свідомості людей мирно співіснують об’єктивізм та суб’єктивізм, як необхідна складова буття кожної особистості?) Ці та інші аспекти привертають увагу до книги львів’янина з надзбручанським корінням (пан Богдан народився на Тернопіллі), і подумалося, що саме вони привернули до неї увагу. А ще віриться, що все це підштовхне автора до нових творчих пошуків.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
