Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Разом — до Перемоги! · “Жодні підписання миру з ордою нічого не варті. Ані зараз, ані потім”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

Попереду – визначальні часи

Слово Просвіти, №23 за 2023 рік

Віктор СКОРИК, оглядач “СП” Ще на тиждень ми стали ближче до початку визвольного наступу ЗСУ, а отже, до Перемоги. Про те, що за моїми оцінками, оптимальні умови для початку чергового повноцінного наступу Збройних Сил України визріють не раніше літа, я повідомляв читачам ще наприкінці листопада – на початку грудня 2022 року, коли закінчилася попередня бойова хода українського війська, в результаті якої була звільнена правобережна Херсонщина. Недозрілий наступ був можливий вже наприкінці травня, але недозріла ягода кисла або й гірка, що могло б спричинити шкоду здоров’ю, тож розумно було дочекатися слушного часу для початку збору вже достатньо дозрілого визвольного врожаю: за прислів’ям, кожному овочу та фрукту свій час. А ось коли дозріє врожай та коли починати його збір – вирішують фахівці і тільки вони, а на війні – Генштаб має визначати, коли, що та як. Буде це в червні або ж липні, де буде наступ, у яких і скількох напрямках, якими засобами та силами буде здійснений – все це прерогатива військових фахівців, командування ЗСУ. Така робота, попри гучні звуки війни, потребує інформаційної тиші. Фахову роботу мають виконувати лише фахівці, без втручання і тиску лідерів держави або ж лідерів суспільної думки, або ж потоку рафінованої думки множини експертів та пропагандистів, які набули свою вагомість завдяки їхній штучній ротації у джерелах масової інформації. Тому не варто, скажімо, міністру закордонних справ висловлюватись про готовність ЗСУ, та й президенту не варто, це нефахово ані для військової справи, ані для політики, оскільки це політично не фахове дійство – втручатися у справи, які потребують інших, спеціальних знань і десятків років практичної роботи у військах. Кожний має робити свою справу. Понад те, в українському суспільстві склався позитивний консенсус довіри щодо командування ЗСУ, чим аж ніяк не можуть похизуватися політики чинної влади, де частогусто панує аматорство, бажання політичних дивідендів, політичні спекуляції, нездорове бажання привласнити собі монопольний політичний статус та й банальний хайп аби бути на видноті. Тим часом підготовча робота до проведення літньої визвольної кампанії йде повним ходом. Так, вона не є галасливою, не є помітною для пересічного спостерігача, але вона таки проводиться, щоб Україна змогла успішно скласти свій головний іспит на зрілість та своє право на буття – звільнення всіх своїх земель (станом на 1991 рік) і набуття сили, яка унеможливить в майбутньому будь-які зазіхання імперії зла на наше існування та свободу. Що для українця здорово, то для московита – смерть. Вільна і успішна Україна самим своїм існуванням у цьому гідному статусі з часом невідворотно спричинить руйнацію Орди, неминуче припинить існування тієї псевдонації – “русскіє”, того імперського “збирального” прикметника, який означає аж ніяк не націю як таку, а лише збірну приналежність до Орди – того зловісного, злотворного русского міра, як евфемізму орди. Все штучне не є життєздатним організмом, здатним на саморозвиток. Лише природні нації мають майбутнє і життєдайний потенціал. На фронтах вже кілька тижнів йде напружена контрбатарейна боротьба, в якій (маю сміливість це стверджувати) вагома перевага на нашому боці, завдяки сучасним засобам, наданим нашими західними партнерами, і системам для ведення ефективної боротьби. Йде цілеспрямована і послідовна зачистка передових позицій ворога, руйнація його передових і тилових фортифікацій та логістичних можливостей опору. На різних ділянках фронтів саме в останні дні ЗСУ здійснює численні локальні контратаки, які мають на меті розвідку боєм, промацування позицій ворога, створення хибних (обманних) та перспективних напрямків наступальних ударів, проривів і просувань. Який саме напрямок буде не хибним, цього не має знати противник, більш того, саме пошук і створення перспективних напрямків визначається в ході таких локальних контрударів, які в будь-який час, за нагоди, можуть стати стратегічними, головними – в залежності від можливостей і обставин. Наш ворог все це, так чи інакше, розуміє. І він теж готується. Наша задача не тільки застосувати воєнну хитрість та кмітливість, а й зробити так, щоб ворог, попри все своє розуміння та готовність, був приречений на поразку, тобто створити такі умови, щоб його поразка була неминучою. Для цього мають злагоджено працювати всі складові створення таких умов: - інформаційна війна, деморалізація противника; - використання інституціональних слабкостей ординських військ – його вертикального підпорядкування без можливостей горизонтальної ініціативи, не гнучкого, кондового характеру дій, малої мобільності не тільки в діях, а й в мисленні, тяжіння до показово-потьомкінських інсинуацій та гризнею фаворитизму, властивих ординському устрою, його консерватизму тактик та стратегій тощо; - оснащення нашого війська (західною) високотехнологічною, сучасною зброєю та боєприпасами, що дедалі більше забезпечує вагому бойову перевагу над ворогом; - значна перевага в розвідувальних можливостях, в тому числі і силами наших партнерів (супутники, БПЛА, Старлінк, літаки спостереження, дальні РЛС, оптика тощо), а також допомога очей і вух наших громадян на тимчасово окупованих територіях; - робота дипломатії, не тільки державної, а й народної дипломатії, тобто наявність великої кількості наших громадян у Європі, їхній вплив і навіть сам факт перебування там; - останнє за переліком, але головне за змістом: єдність на основі волелюбства українського народу, його непохитна рішучість вести боротьбу до повної перемоги, героїзм народної еліти – тієї що не за статусом, а за суттю є елітою, яка і є тим ядром, навкруг якого гуртується честь і гідність нації [це вагомі риси українського народу, що мають значущу перевагу над “єдінством русского народа”, того русского міра, який “єднає” в орду підступність, недовіра і ненависть до всіх навкруг, тваринна потреба в насиллі, химерне поєднання бундючної зверхності з інстинктами приниження, соціальний садизм й садомазохізм (які так яскраво відображені у “гордості” русского народа, в їхньому койнеязикє – тотальній, непролазній як багно матючні як повсякденного засобу їхньої комунікації)]. Наша перемога – це не тільки звільнення всіх наших земель від окупантів, а й створення всіх чинників, що зроблять неможливим в майбутньому загарбницькі рецидиви імперії зла. Окрім того, визволення наших земель ще й надасть нам можливість легітимно вступити в НАТО, що значно покращить наші гарантії на власну свободу і вільну державність та саме існування нашого народу. Але варто розуміти, що поки існуватиме Московія, ця імперія зла, доти ми будемо в потенційній небезпеці. Тому маємо робити все для того, аби повалити той колос на глиняних ногах антицивілізації. Жодні підписання миру з ордою нічого не варті. Ані зараз, ані потім. Є лише один шлях – цілеспрямована робота, яка буде розхитувати цю ізбушку Залісся на кривих курячих ніжках. Вести дієву інформаційну війну, ініціювати розбрід цього збіговиська поневолених народів і сіяти недовіру між собою всього насєлєнія імперії зла. Будити визвольні національні та регіональні апетити на всіх усюдах території орди. Але, безумовно, головний наш козир – самим бути успішною державою, багатою і успішною, вільною і щасливою, об’єднаною цінностями свободи – всупереч ординським “цінностям”. Успішних і сильних люблять всі. Тому вільний світ демократії і свободи, звичайно, допомагає нам щиро і послідовно у війні проти світу насилля, але потенціал цієї допомоги зараз дуже залежний від наших успіхів у цій війні. Щоб цей потенціал зберегти й надалі, ми маємо, по-перше, зберегти той рівень довіри і віри наших партнерів до нас, нашої боротьби. Для цього маємо бути вимогливими до чинної влади, контролювати її і спонукати її на те, що потрібно суспільству, не даючи можновладцям ані схибити, ані злукавити, а також зберігати свою згуртованість і не потурати чиїмсь “втомам від війни” та відволіканням на другорядні або й третьорядні проблеми. По-друге, не проявляти споживацькі настрої за принципом – “дайте нам те, дайте нам се!”. Тому, хто стукає, тому відчинять двері, але це аж ніяк не означає, що відчинять тому, хто грюкає, гепає ногами та кривляється. Режим тролів і споживачів є неприпустимим у стосунках із партнерами і добрими сусідами. А зі злими та несамовитими сусідами ми вже знаємо, як чинити: їх можна і треба тільки вбивати, іншого не дано. Ось саме це ми й робимо зараз у війні з імперією зла, і саме послідовні успіхи в боротьбі є третім чинником збереження потенціалу допомоги нам від наших партнерів. Успіх в прийдешній літній наступальній кампанії найбільше, життєво потрібний нам, але й наших партнерів це надихне і збадьорить, які побачать, що їхня допомога сприяє успіху і не є марною. Тоді й змовкнуть ті фальшиві голоси, що раніше були притихлі, а тепер знову нудять про мир ціною капітуляції України, про свій фальшивий пацифізм та підступно залицяються до русского міра. Отже, необхідність успіху літньої кампанії неможливо переоцінити. Тому нам не можна схибити. І саме тому до неї потрібна ретельна і досконала підготовка. Ми не маємо права на помилку! Усі події останніх днів і останніх тижнів вказують на наближення часу Ч – чистки наших земель від окупаційної навали колективних путінів та всіх інших навальних. Це, очевидно, розуміють, і в Кремлі, про що свідчить, зокрема, їхня істерія терористичних повітряних атак на Україну протягом останніх тижнів, сконцентрованих головним чином на Києві – за ординською лексикою, “центрє принятія рєшеній”. Вони не розуміють, що Україна не має монопольного авторитарного центру прийняття рішень, що українська державність і українське суспільство має множину різних суб’єктів прийняття рішень, які у синтезі визначають дії і рішення українського народу, що наше суспільство не є німим суспільством, а рішення про спротив агресору є власним рішенням народу, а не указом “вождя” або якогось моноцентру на кшталт імперського Кремля. Вони дуже помилились, влаштувавши показові “каральні” нальоти залякувань на Київ. ППО, що охороняє небо Києва, ви-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин