Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пошта “СП” · “Заради прозрінь Божих див, зустрічей із його посланцями на землі полягає сенс паломництв, звертання до релігійних святинь”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

Музейна гостина

Слово Просвіти, №23 за 2025 рік

Служба в храмі келії Фалакру (Святих Архангелів) значну доплату. Що капітан порому планував забрати всіх і нікого не залишити напризволяще на березі. Мені ж видається, що ми щасливо і вчасно дісталися до Урануполі, як зрештою й додому, через те, що з нами був янгол-охоронець, Божий посланник, добрий, щирий і певною мірою наївний Василь, Малий Василь, як його подумки називав на відміну від іншого Василя-пенсіонера, значно більшого за фізичним обсягом. Мабуть, значною мірою заради таких прозрінь Божих див, зустрічей із його посланцями на землі полягає сенс паломництв, звертання до релігійних святинь. Маю сміливість сподіватися, що таким посланцем я став для хворого, який залишився ночувати в монастирі Святого Павла. Потім він зізнавався, що таки я, мабуть, урятував його здоров’я, а може, й життя. Український слід на Святій Горі Як уже знаєте, Пантелеймонівський монастир від нас “брати рускі” успішно, за їхньою фразеологією, “віджали”. Та був ще один славний слід українців на Афоні – скит Святого Іллі, заснований преподобним Паїсієм Величковським у 1757 році та знаний протягом довгого часу як козацький скит. Коли зайшли всередину храму, помолилися, приклалися до реліквій, почали роззиратися в ньому. Побачивши єдине крісло-трон, яких так багато в інших монастирях, то запропонував Василеві сісти в нього, щоби я його зазнимкував. На що мені отець Володимир слушно зауважив, аби я глипнув д’горі. А там під дивним образом напис про нащадків царя Миколи ІІ, які не менш дивним чином нібито опікуються скитом. Отже, й козацький скит у нас теж “віджали”. Системне привласнення собі культурних надбань інших етносів уважається культурним геноцидом. Тому впевнено можемо стверджувати, що на Святій Горі росіяни продовжили політику культурно-релігійного геноциду українців, яку вони так успішно провадили протягом століть на нашій землі, розпросторюючи її на весь світ. Та й зараз провадять, хоча вже зі знач- Нещодавно в бібліотеці-філії №18 ЦМБ імені Марка Кропивницького міста Миколаєва відкрилась Музейна гостина “Сімейні традиції в експонатах Музею історії рідного краю”. На гостину до музею завітали учні 8-А класу Миколаївського ліцею №58. Мала за честь розповісти учням про старовинні експонати: предмети старожитностей, знаряддя праці, про експонати, які належать до кімнати богоявленської господині. Про життя та побут богоявленських родин свідчать фотографії, старі документи, малюнок 1978 року із зображенням старої кухні з грубою та житлової кімнати зі всіма меблями. Учні зацікавились колекціями значків та марок, побачили старі документи, облігації та інше. Музей зберігає символи Вітовського району (тепер Миколаївський): прапор та герб, символіку, які були передані музею громадою району, громадською організацією “Вітовське українське товариство” та активістами громадської організації “Просвіта” Миколаївщини”. В музеї зберігаються фото та документи нематеріальної культурної спадщини Вітовського краю, що свідчать про існування та були зафіксовані, занесені до реєстру вітовських страв (“Борщ з бичками”, “Товченики по-Вітовськи”, “Тюлька насторчак”, “Вітовська юшка”). Музей історії рідного краю, створений у нашій бібліотеці, – це скарбниця нашого краю. Музей розповідає відвідувачам про історію, культуру, традиції та побут жителів Вітовщини та Бого-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин