Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Незабутні · “Важливо не загубити імена наших сучасників, які зробили вирішальний внесок у той чи інший напрямок, зокрема сучасної фізики”. · с. 10сторінка оригіналу ↗

З когорти провідних вчених До 75.річчя від дня народження Івана Блонського

Слово Просвіти, №23 за 2025 рік

Василь ШЕНДЕРОВСЬКИЙ, професор Наука не має Батьківщини, але не буває без Батьківщини вче4 ного, і те значення, що його праці можуть мати у світі, він повинен віддавати своїй Батьківщині. Луї Пастер В історію науки золотими літерами вписано імена вчених, інженерів, які дали людству нові джерела енергії, засоби комунікації, нові матеріали, транспортні можливості. Кожна людина більшою чи меншою мірою завдячує науковим здобуткам, отриманим завдяки технологіям і засадам науковості. Наука відігравала і продовжує відігравати визначальну роль у нашому бутті. Згадаймо слова видатного німецького фізика Макса Борна: “Ми хочемо, щоб наша прекрасна наука знову служила винятково для добра людей і її не використовували для зла заради цілей політики, що вже своє віджила”. Правдиві слова. Україна споконвіку була місцем, де з’являлися і втілювали вжиття геніальні ідеї та технології. Але через те, що віками вона була позбавлена власної державності, імена багатьох її видатних вчених свідомо замовчували або не асоціювали з українською нацією. Останніми роками (а насправді – за часів незалежності) написано немало книг, статей, створено радіо телепередач про наших вчених, чиїми руками й розумом було зроблено відкриття в науці і техніці, багатьма з них Україна вже гордиться, але ще, на жаль, є багато малознаних або зовсім не відомих. Важливо не загубити у часі й імена наших сучасників, які зробили вагомий, а часом і вирішальний внесок у той чи інший напрямок, зокрема, сучасної фізики. Добре знаними є фундаментальні дослідження науковців одного з найстаріших наукових інститутів Національної академії наук України – Інституту фізики – в багатьох галузях ядерної фізики, фізики напівпровідників, фізики твердого тіла й рідинних кристалів, фізичної і квантової електроніки та фізики плазми. У різні часи в Інституті фізики працювали видатні вчені світового виміру, які принесли славу цьому академічному закладу України. Упродовж останнього пів століття в інституті тривали фундаментальні дослідження у нових напрямках, як от фізика конденсованого стану, включно з фізикою м’якої речовини; нанофізика і наноелектроніка; фізика лазерів, нелінійна і сингулярна оптика; фізика поверхні, емісійна і плаз мова електроніка; виросла нова плеяда талановитих вчених, які нині (в умовах війни) тримають авторитет цього наукового центру з багатьма традиціями, високою науковою культурою як в Україні, так і поза її межами. Серед вчених цієї когорти й ім’я видатного фізика експериментатора, доктора фізико математичних наук (з 1990), професора (з 1993), лавреата Державної премії в галузі науки і техніки (1994, 2003), члена кореспондента Національної академії наук України (з 1997) Івана Васильовича Блонського, якому 23 червня 2025 року виповнилося би 75 років (на жаль, Івана Блонського не стало 10 грудня 2024 року). Народився 23 червня 1950 року в селі Серафинці на Покутті (Городенківщина, Івано Франківська область) у батька Василя і матері Марії Блонських. Батько довгий час був дяком у сільській церкві, пізніше – вчителем співів. Упродовж майже 40 років організовував у селах Городенківщини народні хори, чим заслужив добру пам’ять в односельчан і жителів сусідніх сіл. Мати працювала в школі. Щодо походження села Серафинці існують різні перекази і здогади, з яких один подає, що поселення існувало з давніх давен, адже розташування було дуже зручне. Перекази говорять, що на терені між Городенкою і Серафинцями приблизно у першій половині XVI віку відбулася кривава битва (місце ймовірної битви до цього часу носить назву “Червона”). На окрему згадку заслуговує кількість інтелігенції, яку видало село впродовж 1900—1945. “Освіта, до якої так палко і гаряче горнулася серафинецька молодь, цей потяг до науки, до осягнення чогось кращого в житті, до поліпшення своєї долі відчиняла серафинецькій молоді світ. Батьки висилали своїх дітей до шкіл, бачачи в них майбутніх провідників народу у змаганнях за національно політичне визволення. Серафинці гордилися кількістю своїх студентів і раділи кожною одиницею, що покінчила школи. Багато батьків студентів не доїдали, не досипляли, нераз голодували, аби тільки щось заощадити, аби можна було щось післати дітям до школи Це була велика посвята і любов батьків до дітей”. (Горо денщина. Історично мемуарний збірник. Зредагував Михайло Марунчак, Нью Йорк – Торонто – Вінніпег, 1978). Батьки Блонські виховали чотирьох дітей: трьох синів і доньку. Всі діти отримали вищу освіту (в традиціях села). Старший син Роман майже 30 років був головним лікарем Городенківської лікарні, кандидат медичних наук, заслужений лікар УРСР. Василь – інженер будівельник, працював на Закарпатті. Сестра Михайлина – вчителька української мови і літератури в Городенківській середній школі. Іван Блонський 1967 року закінчив із золотою медаллю Серафинецьку середню школу. Саме середня освіта в житті кожної людини стає тим підґрунтям, в якому можна знайти відповідь на кожну подальшу дію людини в житті. Далі юнак вступив навчатися до Чернівецького державного університету (тепер Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича) на фізичний факультет. Після закінчення університету в 1972 році Іван Блонський продовжив навчання в аспірантурі Інституту фізики АН УРСР (тепер Інститут фізики НАН України). Успішно захистив кандидатську (1978) і докторську (1990) дисертації. 1993 року йому присуджено звання професора, згодом – Соросівського професора. 1993 року – завідувач лабораторії фотоакустики й оптики, з 2005 – завідувач відділу фотонних процесів і керівник центру колективного користування приладами “Лазерний фемтосекундний комплекс” НАН України. Вся професійна і наукова діяльність Івана Васильовича Блонського пов’язана з Інститутом фізики, де з 1975 року він обіймав посади молодшого, старшого, провідного наукового спів робітника, завідувача лабораторії фотоакустики і оптики, у 1994–2004 – заступника директора Інституту фізики НАН України. Іван Васильович Блонський – різносторонній фізик експериментатор. Він працював у різних наукових напрямах: фізики твердого тіла, фізики екситонів, нелінійної оптики та спектроскопії квантово розмірних структур, фотоакустики, фізики наноструктур, прецизійної лазерної обробки функціональних матеріалів, взаємодії коротких надпотужних лазерних імпульсів з матеріалами різної природи. Основні наукові досягнення професора Блонського можна сформулювати так (не притримуючись часового формату): вперше дослідив особливості реалізації фотоакустичного ефекту в пористому кремнії; розвинув нові діагностичні методи, що ґрунтуються на поєднанні люмінесцентної, адсорбційної та фотоакустичної спектроскопії і мікроскопії; встановив основнi механiзми, якi визначають закономiрностi екситонного поглинання свiтла у напiвпровiдниках з шаруватою структурою; виявив ефект фото генерацiї звуку гiгантської iнтен сивностi під час iмпульсного фотозбудження наночастинок CdS, iнкорпорованих у власних пустотах цеолiтних матриць; розвинув модель, що пояснює природу спостережуваного ефекту з пози цiй генерацiї “дихальних” акустичних мод в ансамблі перегрiтих термоiзольованих напiвпровiд никових наночастинок (Держав на премiя України, 1994). Шляхом поєднання методів фото , термо i тунельної люмi несценцiї, вивчив комбiнований вплив квантово розмiрного фактора i фактора структурного розу порядкування на генерацiйнi, транспортнi та рекомбiнацiйнi процеси у наноструктурах неор ганiчного й органiчного походження. У наночастинках кремнiю виявив і дослiдив розмiрну за лежнiсть ефективностi електронного оже розсiювання та новi ме ханiзми локалiзацiї електронних збуджень, властивi квантовим точкам i дротам. Для квантових точок запропонував i експериментально пiдтвердив iснування ефекту “двотактового зарядового поршня”, рушiйною силою якого є електронний оже процес (здвоєний електронний перехiд), який є причиною “самовиштовхуван ня” носiїв заряду iз фотозбуджених кремнiєвих наночастинок з подальшою їхньою локалiзацiєю на периферiйних оксидних оболонках. Увів у дiю унiкальний для України широкодiапазонний лазер ний фемтосекундний комплекс. З його використанням на прикладi наночастинок благородних металiв дослiдив вплив фактора просторового обмеження на динамiчнi електроннi процеси. Дослiдив особливостi поширення фемтосекундних лазерних iм пульсiв у iзотропних середовищах: вiд моменту розвитку оптичної керрiвської нелiнiйностi через стадiю самофокусування, утворення плазми, фiламентацiю променя (розбиття суцiльного променя на дискретнi треки) до руйнування матерiалу з появою i поширенням ударних хвиль, що супроводжують руйнування. Розвинув основи фiзики лазерного пробою прозорих середовищ, якi використано для задач прецизiйної мiкрообробки прозорих матерiалiв (Державна премiя України, 2003). Для Івана Васильовича Блонського як експерментатора характерною була тісна співпраця з теоретиками (як своїми інститутськими, так і з сусідніх фізичних інститутів нашої академії наук). Але чи не найчастіше обговорював він свої результати з теоретиками нашого (теоретичного) відділу – видатним фізиком теоретиком інституту членом кореспондентом НАН України Петром Михайловичем Томчуком, професором Богданом Михайловичем Ніцовичем, співробітниками теоретичної кафедри Чернівецького університету, яку очолював професор Микола Васильович Ткач. З великою любов’ю і захопленням Іван Васильович згадував своїх вчителів зі школи, викладачів з університету. Настав час – і він сам став вченим і педагогом. За сумісництвом працював професором кафедри загальної фізики фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. За його участi пiдготовлено 3 докторські та 11 кандидатських дисертацiй. Він – керiвник і учасник робiт за грантами Українського науково технологічного центру, Фонду цивільних досліджень і розвитку (англ. Civil Rese arch and Development Fund, CRDF), співавтор двох монографій та не однієї сотні наукових статей. Неабиякий організаторський талант проявляв професор Блонський в організації і проведенні наукових конференцій з фізики напівпровідників, з фізики функціональних матеріалів упродовж не одного десятка років. За його участи конференції мали високий науковий рівень, на них збиралися фахівці високого класу, завжди була насичена освітянська і культурна складова. Не обходились такі конференції без товариської вечері, на якій імпровізований тамада (Іван Васильович) багато розповідав учасникам про рідну землю, про людей, про

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин