Святині · “Історична дата загибелі Олега могла бути однією з трьох розглянутих або й якоюсь четвертою, але близькою до цих трьох”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
Астрономія язичницької Руси.України – основа сакральної міфоісторії та хронології
Слово Просвіти, №23 за 2025 рік
Юрій МОСЕНКІС, заслужений діяч мистецтв України, доктор філологічних наук
За словами відомого історика Миколи Котляра (“Історія суспільного життя Русі”, Київ, 2016, с. 12), “Історики вже давно встановили, що хронологія Повісті [врем’яних літ] й інших літописів аж до часів князювання Ярослава дуже й дуже приблизна”. Але цього мало – слід установити джерела такої хронології, якими могли бути не тільки історичні події на Русі та у Візантії (до останніх руські літописці, на думку деяких істориків, прив’язували дати), а й астрономічні явища, використовувані як засоби сакралізації та датування земних подій. Викладені нижче спостереження дозволяють навіть припускати існування в Русі Україні сакральної язичницької астрономії та базованої на ній хронології.
Загибель Олега Віщого від черепа коня Літописання (“Повість врем’яних літ”) знає мотив загибелі Олега Віщого від черепа коня (жертвопринесення? Порівняймо самогубство Клеопатри за допомогою змії) і три альтернативні дати цієї події – 912, 913 та 922 роки. Метод астрономічної інтерпретації обряду, міфу та мистецтва (а відтак і “міфозалежної” літератури) дозволяє і запропонувати наукову (природну, історичну) інтерпретацію цього мотиву, і по точнити дату події. Вранці 7 червня 913 року можна було спостерігати часткове сонячне затемнення в сузір’ї Близнюків, що нагадує череп коня. Дохристиянські жерці могли навіть перед бачити це затемнення. Дата відповідає версії загибелі Олега в поході на Каспій. За іншою версією, загибелі Олега передувала “велика зірка, схожа на спис”, – комета Галлея з найкращою видимістю в липні 912 року. (За тогочасними китайськими записами, комета з’явилася 13 травня в області сузір’я Гідри – “водної змії”, коли Сонце було в Тельці). Вірогідним є поєднання в міфологізованому об разі князя (на переконання істориків – більше фольклорному, ніж історичному) різних астрономічних образів. Межа неоптичної (неозброєним оком)
видимості небесних об’єктів – 8,5 зоряної величини, тоді як Нептун в опозиції може мати зоряну величину 7,7. Тому планету могли спостерігати набагато раніше за ХІХ століття, коли її було офіційно відкрито західноєвропейською астрономією. Планета Нептун (давні спостереження якої засвідчують легендарна хронологія царів Афін 2 ї пол. ІІ тис. до Р. Х., царів Риму 753–509 рр. до Р. Х. та старозавітна історія початку ІІ – початку І тисячоліть до Р. Х.) залишила сузір’я Близнюків у 922 р. – це третя з літописних дат загибелі Олега (Новгородський перший літопис). У листуванні міністра Кордовського халіфату з хозарським каганом сказано про спробу візантійського імператора (920–944 рр.) Романа І Лакапіна підбурити царя Русі Хельгу (Хелгъ?) проти хозарів – це означає, що Олег був живий після 920 р. Арабський географ ал Масуді згадує слов’янських царів ал4Дир і ал4Олванг, що не дозволяє погодитися з думкою про Олега (відсутнього у візантійських джерелах) як легендарну особу. Таким чином, історична дата загибелі Олега могла бути однією з трьох розглянутих або й якоюсь четвертою, але близькою до цих трьох. Далі в усних та писемних оповідях образ князя доповнили, сакралізували та датували за допомогою символіки небесних явищ – комети 912 р., сонячного затемнення 913 р. та залишення планетою Нептун сузір’я Близнюків у 922 р.
Страта Ігоря Старого прив’язанням до зігнутих дерев Загибель (жертвопринесення?) Ігоря Старого літопис датує 945 р. Часткове со& нячне затемнення в сузір’ї Діви, що нагадує дерево, уранці 9 вересня 945 року могло відобразитись у легенді про страту Ігоря прив’язанням його до зігнутих дерев восени того ж року, як це описує візантійський історик Лев Диякон.
Не виключене або принесення обох князів у жертву способами, указаними астрономічними образами (порівняймо самогубство Клеопатри за допомогою змії та самоповішення Одіна на дереві в жертву самому собі), або просто міфологізація їхніх біографій астрономічними образами, або, нарешті, лише такий спосіб датування усної історії небесними образами без відповідників у біографіях. Планета Нептун перейшла із сузір’я Лева до сузір’я Діви в 950 р. Візантійській імператор Костянтин Багрянородний згадує архонта (князя), а не архонтису (княгиню) Русі навесні 946 р. і навіть у 949 р., звідки роблять висновок, що Ігор був живий у ці роки. Польський історик XVIII ст. Ян Стжедовський пише про смерть Ігоря в 949 р.
Помсти Ольги Історія помст Ольги за вбивство Ігоря співвідносна з небесними явищами після зазначеного затемнення 9 вересня 945 р. Сузір’я Корабель Арго (човен послів) сідає за горизонт (кинутий до ями й закопаний), сузір’я Волопаса у формі меча (посічення деревлян) сходить і згодом сходять сузір’я Ліри (“орел, що падає” в арабській астрономії), Орла та Лебедя (птахи, якими спалили Коростень). Літописна дата смерті Ольги – 969 р. Планета Нептун залишила сузір’я Діви у 966 р. До речі, за скандинавським повідомленням, Ольга – не бабуся, а мати Володимира. Образ войовничого Святослава, що правив одночасно з Ольгою, можна спів віднести з образом сузір’я Волопаса у формі палиці або молота або меча, розташованого поряд із сузір’ям Діви (сходять вони одночасно). Образи цих сузір’їв, а особливо їхніх головних зірок Спіки та Арктура, поєднані в пару і на стародавньому Криті (Іакх і Деметра), і в епічній Греції (Гера і Зевс), і в Біблії (Єва й Адам). Паралельно звернімо увагу й на воєвод – полководців головнокомандувачів, що посідали в Київській Русі друге місце після великого князя київського. Це точно Свенельд за Ігоря, Ольги, Святослава та Ярополка, Добриня (билинний богатир Добриня) за Володимира та, можливо, Олег за Ігоря (воєводою при Ігорі називає Олега Новгородський перший літопис) та один із пари Аскольд Дир (араби знають тільки Дира). Планета Нептун проходила поряд із дуже довгим сузір’ям Гідри в 932–977 рр., що можна співвіднести з аномально тривалим воєводством Свенельда, яке припало саме на цей час. Гіпотетичне співвіднесення літопис них образів Олега та Ольги (імена яких означають давньоскандинавських язичницьких жерців) із рухом планети Нептун через сузір’я спонукає перевірити можливість подібного зв’язку як щодо попередників Олега, так і щодо наступників Ольги.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
