Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Добрі новини · “Це живий прояв українського духу, нашої гідності, сили і нескореності”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

Співали рідною

Слово Просвіти, №23 за 2025 рік

Дівочий стрій з Черкащини біля картини О. Гордієць ''Цвіт папороті'' вийшли на мить із глибини часу, щоб ми мали можливість спробувати прочитати важливі послання, вишиті на старовинних сорочках… Представлені на виставці пейзажі були написані в різний час у тих районах України, звідки походять також і народні костюми. Вони дають можливість від творити природне оточення і людський світ, де жили ті, хто носив цей одяг, спробувати намалювати в своїй уяві їх характери ідолі. Звернення до минулого, прагнення його художнього переосмислення, глибокі роздуми над одвічними питаннями буття вже довгий час вирізняють творчість Олександри Гордієць. Вони свідчать про намагання сучасної людини привнести в життя гармонію єдності з Землею, на якій ми живемо, з якою пов’язані, яку повинні свято шанувати і захищати. Пошуки свого коріння, відчуття причетності до Роду – Народу і власної відповідальності перед минулим і майбутнім надихнули художницю на створення великих циклів робіт “Свято Роду” (2005 р.), “Обереги” (2008 р.) ів подальшій творчості. Поезія плину життя, таїна і урочистість свята – все це щиро бентежить художницю, і вона вдало знаходить відповідні зображувальні засоби, аби висловити свої почуття, запрошуючи глядача замислитись про сенс життя й місце людини в ньому. Вірність народним традиціям, чистим джерелам духовності на дихають художницю. Тому вона легко і без видимих зусиль піднімається над прозою життя і досягає рівня філософського узагальнення. Саме такими словами можна передати враження глядачів від роботи “Цвіт папороті” (2005 р.). Художниця не намагається реконструювати давнє свято чи проілюструвати його, в картині відсутня активна дія. Її цікавить стан урочистості і піднесення, магія, яку здатні відчути сучасники. В роботі є роздуми молодої мисткині про жіночу долю, є бажання створити ідеальний родинний світ, якого прагне щире серце. Так дівчина вишиває на весільному рушнику свою майбутню долю: знак до знаку лягає на полотно візерунок. Є коріння у Дерева життя, є стовбур, будуть і нові пагони. Цікаву паралель проводить Олександра в співставленні понять Родина – Рід – Народ, адже тільки так може творча особистість усвідомити себе і свою духовну приналежність. Жінка – берегиня роду, носій історичної пам’яті, культурної традиції. В народі здавна говорили, що жінка тримає три кути української хати. Вона надсилає могутній енергетичний посил в майбутнє і натомість одержує силу і впевненість. Тоді у неї виростають крила – крила життя. Спокій та рівновага домінують в картинах Олександри Гордієць. Її роботи просякнуті ліризмом і жіночою щирістю, а досконала манера письма, ритми і композиційна побудова варіюються залежно від поставленого завдання. Колористичне рішення змінюється в полотнах від таємничого витонченого мерехтіння (“Присмак полину”, 2007 р.) і тонкого нюансування (“Тиша. Вечір”, 2006 р.) до мажорного звучання контрастних відкритих кольорів (“Синя хата”, 2005 р.), що створюють піднесений настрій. В цій емоційно забарвленій атмосфері виставкового простору природно і комфортно розміщені манекени, вбрані у народні строї, а зоровий ряд побудований таким чином, що картини “за спиною” додатково промовляють, доповнюючи історію кожного образу. Виставка, в якій сучасний живопис є своєрідним провідником із сьогодення в минуле, знайомить відвідувачів з прекрасними зразками народного мистецтва, вона, зрозуміло, не може продемонструвати все багатство українського одягу. Але в ній, як в краплині води, відображається теплий живий світ української вроди, української краси, української душі. Для мене це чудова можливість показати те, що вдалось зібрати, відреставрувати і фактично повернути із небуття майже за 40 років, а для зацікавленого глядача нагода зануритись у часи, коли ці унікальні речі були частиною реального життя наших предків, коли втілені у красу візерунків та кольорів одвічні знання були знаком приналежності до ВЕЛИКОГО НАРОДУ, надавали силу, служили захистом і оберегом, і кожен стібок мав своє сакральне значення. Виставка триватиме до 26 червня (Вознесенський узвіз, 20). Тріумфально завершився V Міжконтинентальний Радіо Фестиваль конкурс української пісні в США “Співай рідною” на Ethno Fm Radio, який стартував 21 лютого, в День Рідної мови, в рамках авторської програми Наталії Багмут “Час Української пісні”. Мета Фестивалю – збереження рідної української мови та культури засобами музичного пісенного мистецтва в українській діаспорі США та світу, а також популяризація української пісенної творчості в Америці та єднання світового українства навколо рідної мови, культури та рідної землі. Засновницею цього унікального i грандіозного проєкту та головою журі престижного онлайн конкурсу є автор i ведуча мистецької програми “Час Української пісні” на Ethno Fm Radio (США, Каліфорнія) пані Наталія Багмут, заслужена діячка мистецтв України, поетеса, композитор, радіожурналіст, член Спілки письменників Північної Америки, координатор культурних проєктів організації Ukrainian Hоuse в Каліфорнії, володарка міжнародної премії “Золота зірка” – “Культурна дипломатія”.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин