Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Суспільство · “Пізнаваймо правду, бо лише вона робитиме Українця вільним і духовно сильним”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

Закінчення статті «Незамулені джерела Віри», с. 1

Незамулені джерела Віри

Слово Просвіти, №23 за 2025 рік

Закінчення. Поч. на стор. 1 ва, висловлену в “Чудацьких думках про українську національну справу” (1891 р.), що українці мусять, нарешті, “діставати всесвітні образовані думки не через петербург, москву і російське письменство…”, а опиратися на знання європейської і світової культур, мов і традицій, власної історії. Інакше сковородинська “гнана правда” про себе і свій народ, віддана на поталу чужинству, віч-но ятритиме національну душу. Тоді повторяться гіркі слова (“я став сивим пишучи свій словник, але видати його я не можу без допомоги російського уряду”) відомо го енциклопедиста М. Маркевича – українського історика й дослідника Козацької Доби, етнографа, фольклориста ХІХ століття, який написав близько 100 тисяч статей (11 томів!) для першого українського енциклопедичного словника. Цими безпросвітними терновими дорогами була встелена доля знакових постатей національної науки, освіти, культури, церкви, що в неймовірних муках і випробовуваннях, в умовах без державності і знекорінення виконували священну місію – зрощували українську душу, стаючи оберегами національної пам’яті, віри і традиції. Методологія і філософія пізнання світу в даній історико богословській енциклопедії вибудувана на тій ціннісній парадигмі, яка окреслює найбільш продуктивний у своїй гуманності шлях до істини – писати історію свого народу, часопростір його буття власною душею, котру не можна втрачати ні за яких обставин і по за якою не пізнати ні правди, ні волі. Без душі стається вгашення Духа. Це те “невидиме”, як сув’язь розмаїтих знань, що вочевидь у даній праці є найбільш посутнім та жаданим для часів нинішніх, оскільки війна московитів проти української державности та ідентичности вимагає передусім навернення народу до виконання заповітів і норм Святого Письма. “Духа не вгашайте! Усе досліджуючи, тримайтеся доброго!” – звернення, окреслене в знаково му перекладі Біблії Івана Огієнка, є своєрідним лейтмотивом цього творчого дорібку. Прикладним завданням сьогодення – довести ці всеохопні знання не лише до професійного середовища, учнівських класів, студентських авдиторій і професорських лабораторій, а й до широкого суспільного загалу, стаючи помічними для формування в українців духовної ментальної стійкості, національної свідомості й гідності. Енциклопедія в різних формах і образах акцентує увагу на значущості духовного начала, того визначального чинника, навколо чого вибудовуються сенси, смисли та стрижнева мета видання, в якому усвідомлено збережено синтез європейського і національного контекстів у релігійних, історично культурних, філософських відповідниках. Відчутно проявляється, передовсім у персоналіях та змісті інституціональних установ, природовідповідна тяглість теологічних, історіософічних ідей україністики з духовно&інтелектуальними ідеалами християнської Європи, будучи особливо помітною в творіннях Острозької та Києво&Могилянської академій, Києво&Печерської лаври, братських шкіл. Варто згадати про цю суголосність, закладену в першому виданні “Словника Французької академії” (1694 р.), в якому засвідчено, що саме “душа” є головним принципом життя для живих об’єктів, а головною метою релігії – спасіння людської душі. Трохи раніше, починаючи з П. Беринди, “Синопсиса”, знаходимо подібні основоположні духовні наративи в нашій суспільно теологічній думці, які містять чимало тотожностей щодо цього осердя почуттів, емоцій, совісті, переплетених блаженністю і гріховністю, силою і слабкістю, шляхетністю і ницістю людської натури. Саме такий перегук міститься і в “Книзі буття Українського народу” (“Закон Божий”) М. Костомарова, написаний у формі біблійного сюжету, ставши світоглядною програмою Кирило Мефоді євського братства, в якій осмислюється українська Нація як складова християнської історії. Наукова, просвітницька, теологічна, суспільна цінність цієї праці полягає ще і в тому, що зміст, світоглядну матрицю добротно зібраного і систематизованого енциклопедичного матеріалу сформовано на міждисциплінарній основі історії, літератури, теології, філософії, педагогіки, психології, політології, права, етнографії, культурології тощо. Чільне місце в енциклопедії відведено українознавчому контенту, представленого ґрунтовними відомостями про життєтворчість видатних державних, релігійних, культурних, громадських і політичних діячів, ілюструючи при цьому тісний природний взаємозв’язок релігієзнавства, богослів’я, церкви з усіма важливими нішами державного і суспільного життя. Відмінною рисою книги є при сутність таких знакових для України постатей як: П. Калнишевський, Косів (Сильвестр), М. Кропивницький, З. Копистенський (теоретик концепції “Київ – другий Єрусалим”), П. Конашевич&Сагайдачний, М. Левицький, В. Липківський, М. Любачівський, І. Мазепа, П. Могила, Д. Наливайко, Нестор Літописець, Ю. Немирич (автор книги “Міркування про війну з московитами” (1632 р.) та розробник актуальної для сучасного періоду концепції “Здолати московію можна лишень на її території”), П. Орлик, князі Острозькі та ін. Тим самим підтверджується і реалізується несповнена мрія згадуваного енциклопедиста Маркевича, який, зібравши понад 12 тисяч рідкісних стародруків та рукописів українською та багатьма іншими мовами, не втрачав надію, що колись таки кожен українець і українка зможуть знайти необхідні й правдиві речі про рідну віру, традицію, церкву, історичні, культурно мистецькі, духовні надбання про Україну, про чин видатних мислителів і будителів Українського народу. Тому поява сучасного п’ятитомного енциклопедичного видання засвідчує про безперервність руху національного Просвітництва, намагаючись в умовах глобального посилення нового варварства допомогти суспільству і людині не втратити моральні орієнтири буття, психоментальну, духовну і соціальну здатність бути “відповідальним за все живе”. У книзі через лаконічні інформаційні посили, оцінки і суб’єктивні судження вивершуються етичні принципи цивілізаційного, національного, особистісного поступу для здійснення найпосутнішої місії – “олюднення Людини”. Автори, долаючи імперативність і штампи трактувань тенденцій, явищ, фактів, суспільних діянь, слугуючи методу пізнання, коли жодна річ не є абсолютно доконечною, не нав’язливо, однак наскрізно й послідовно презентують наскрізно стрижневу гуманістичну ідею – “благоговіння перед життям”. Мабуть, під оптикою такого бачення уможливлюється втілення божественних і природних ла дів та абстракцій у реальність, освітлюючи для людини цивілізаційний простір, наділяючи її правом і критичною самоздатністю розпізнавати Божественне, добро, правду, справедливість, красу та їх протилежності, сотворені са танинством, злом, фальшю, аморальністю. Безперечно, видання може бути віднесено до важливої складової в системі “християнської педагогіки”, хоча пізнавальний обшир історико богословської енциклопедії, охоплюючи матри ської літературно мистецької премії імені Миколи Томенка. Цього річ лавреатами стали письменниці Ніна Шаварська, Тетяна Череп Пероганич (Київ), Галина Гузовська Корицька (Тернопіль), а також місцевий композитор та рок виконавець Сергій Сторожев. Премії вручали голова конкурсної комісії Володимир Поліщук і син поета, відомий український кінорежисер і кіносценарист Тарас Томенко. На заході прозвучала поезія Миколи Томенка у виконанні дітей, а також пісні, написані на його вірші. Особливо сильно, до сліз, присутніх зворушив відео фільм Тараса Томенка про свого батька – щирого українця, чия душа все життя була нерозривно цю інших світових релігій і культур, виходить далеко за відомчі межі, торкаючись верховин людськості. Методологічно книга “налаштована” на свободу в різновекторності уподобань, оцінок, світоглядності, водночас пропонуючи сучасну модель освіти, базовану на “критичності”, “креативності”, комунікаційності”, ціннісному переході “від людини освіченої до людини культурної”. Окрім наукової, освітньої, просвітницької важливості, видання також містить сенситивні речі, пов’язані з дидактичними, суспільно виховними ролями. Енциклопедія спонукає до активної інтеграції зусиль сім’ї, школи (освітніх закладів), церкви задля культивування духовності, утвердження в свідомості й поведінкових нормах ціннісних орієнтирів людини і громадянина України, цілеспрямованого творення якісних ознак української ідентичності, національної свідомості, патріотичності. Вона повністю вписується в контент європейської педагогічної традиції та кращих зразків національної педагогіки, пропагуючи високу ідею (за Я. Коменським), що “найкращим дарунком для своєї держави є освічена молодь”. Цей творчий доробок несе в собі вагомий інтелектуально духовний потенціал, здатний виховувати людину і націю, зрощувати Серце, Думку і Душу. Переконаний, що з’ява цього унікального енциклопедичного п’ятикнижжя в науково освітньому і культурному просторі стане помічним у вирішенні нагальних проблем щодо формування духовності українства на основі національних і загальнолюдських цінностей, сприятиме суспільному усвідомленню того, що не можна ототожнювати християнську освіту лише з простою сумою богословських знань, як і згубно утверджувати “примітивний” секуляризм, спрямований на аксіоматичну пов’язана з рідною Ярославкою, сусіднім із Лип’янкою селом. Представники Черкаської обласної організації Національної спілки письменників України (НСПУ) на чолі з Володимиром Поліщуком – серед них Василь Пахаренко, Катерина Вербівська, Валерій Власюк, Лілія Кобзар, Олександр Діхтяренко, Сергій Ткаченко та Валентина Коваленко, Наталія Прищепа – змістовно представили свій осередок. Виступили також лавреати премії: Тетяна Череп Пероганич, яка приїхала на захід зі своїм дванадцятирічним сином Богданом, ілюстратором її відзначеної премією книжки віршів для дітей “Щасливі віршенята”, та Сергій Сторожев, який представив нову

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин