Суспільство · “Треба добре усвідомлювати, звідкіля до нас прийшло сатанинське зло, голодне до чужої крові, спрагле на чужі землі”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
Світла постать
Слово Просвіти, №23 за 2026 рік
Тепер, коли не стало ще одного з моїх “хрещених батьків” у літературі – Івана Перепеляка (1943–2026), з’являється суперечлива думка: а чи не стану скоро я одним із останніх, хто пам’ятає про давніше літературне життя (ще з 80-х) і може провести часовий місток від нього до сьогоденної літературної Харківщини? Пригадалася розмова з Іваном Михайловичем у скверику біля гімназії-інтернату для дітей з вадами зору, де проводилися тоді обласні семінари молодих літераторів і куди я привіз своїх учениць по студії. Тоді він в деталях пояснював мені, що, як і коли треба робити, аби без проблем вступити в Спілку. Бо положення положенням, а треба ще й грамотно ним користуватися. У спільних інтересах, щоб перешкод не було тут чи в Києві. Хоча (поза сумнівом!) головним критерієм мають бути достойні твори. Але талантів на моїй пам’яті було змарновано немало. Бо не знайшли підтримки і втратили віру в себе. А я вступив до Спілки не як провінційний поет із харківської глибинки, а як уже досвідчений колега, що має уявлення про літпроцес і літсередовище. І те, що рекомендації мені писали голова і відповідальний секретар, тобто І. Перепеляк і М. Возіянов, щось та значило. Пригадалася розмова про популяризацію і пропаганду літератури в районах Харківщини. Іван Михайлович сказав: – Знаєш, якби у мене під вікнами стояв мікроавтобус, можна було б щотижня їздити. Письменники завжди хочуть спілкуватися з людьми, а коли десь якусь книжку куплять, вони й тому раді. Та по нас транспорт не пришлють, таке буває дуже рідко. А електричками чи міжміськими не наїздишся. Тут він мав рацію: департамент культури за ці десятиліття здебільшого очолювали особи, далекі від літератури, а то й ворожі до неї. А така практика могла б бути передбачена в обласних програмах підтримки інформпростору Харківщини. Проте програми якщо й були, то майже не виконувалися. Думали відсиджуватися, програвши інформаційну війну, в теплому адмінбудинку на Сумській? А я, зайшовши одно-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
