Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Музи не мовчать · “щастя заховалось за плетивом за нитками провидіння і сходження” · с. 6сторінка оригіналу ↗

Вірші з Донбасу

Слово Просвіти, №23 за 2026 рік

Станіслав НОВИЦЬКИЙ Розрада не варто але поки живемо молимось вірші — позаяк сильніші за наші слабкості вони прозорі човники на берегах пам’яти вони крилаті метелики що мусять виринати з глибин простору вони горизонтальні і вертикальні стіни і дерева вони мовчання або золоте серце у клітці з якої ніяк не втекти птахи в кольорах неба і землі за хмарами де прозорість звична і незбагненна березень — травень 2026 *** річ навіть не в тім що рибина спіймана вчора виявилась тобою річ навіть не в тім що війна завжди ближче ніж може здаватись ось ці хризантеми осінь зима і весна спіймана руками рибина і стомлена моя голова так сягаєш безмежжя товпишся в каламуті дня і котиться сонце по небу як моя голова кохана ти спіймана риба моїми руками вдень коли сягаєш безмежжя однієї на світі самотности *** поруч з тими дверима велика прірва згадка про дивний розподіл любови тривкий смак перших цілунків тривожна пам’ять про перші зради все це як і повинно бути справжнє та милосердне до наших сердець хоч ще вчора все трималось на іншому лікарні та пацієнти закохані та кохані щасливі та нещасні живі та мертві тримались однієї ідеї вижити в світі де місце на цвинтарі безкоштовне де лікарі та лікарні заповнені людьми де закохані стають коханими а сама земля-то тільки велика пам’ять про предків відвідую своїх друзів розмовляю з холодною тінню зими перепрошую за кожне запізнення-бо ж час такий короткий що залишається запам’ятати досвід весни завше пам’ять зими *** між твоїми пальцями роса-дощ перевтілення не в такий час сховатись між твоїми пальцями срібні пелюстки місячного світла перевтілення *** промовці не загартованих реплік сцени і сходинки наближені до повторення всілякої брехні тут був мій дім стіни і підлога двері вікна небо і велика земля квітів промовці сновидінь надміру сміливі вони товпляться побіля моїх дверей побіля мого сну глухі промовці яким сниться степ але ж чесно кажучи степ сниться тільки мені *** кохана сьогодні я знову тут в окопів підземеллі чужої крови в підземеллі чужого сну

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин