Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
На головній сцені “Книжкового Арсеналу” – “Нариси з історії Київської “Просвіти””
Слово Просвіти, №23 за 2026 рік
30 травня 2026 року, в день 150-х роковин підписання емського указу про заборону української мови, на головній сцені головного книжкового форуму України тріумфувала Київська “Просвіта”, відзначаючи своє 120-ліття.
Євген БУКЕТ
Ця подія неймовірно символічна! Через 150 років після тотальної заборони на території України української пісні, української книги, українського слова – серед тисяч назв українських книжок звучить українська пісня, йде жвава дискусія про організацію, яка першою в майбутній столиці Української незалежної держави Києві заявила про право українців говорити рідною мовою! Отже, на головній сцені XIV “Книжкового Арсеналу” презентували друге видання “Нарисів з історії Київської “Просвіти””, що вийшло друком з нагоди 120-річчя організації. Ігор Стамбол (біограф Бориса Грінченка і модератор події), Євген Букет (автор книги й очільник Київської обласної “Просвіти”) та Кирило Стеценко (голова Київської міської “Просвіти”) зачарували присутніх глибокою дискусією, побудованою на історичних паралелях між минулим і сьогоденням організації №1 в місті Києві. Яскравим доповненням дискусії стали виступи випускників НМАУ Юліанії Канонік (народний спів), Нікіти Наумова (баритон), Валерії Товстої (сопрано), Олексія Слюсара (баритон) та Варвари Завидович (концертмейстер), які виконали шедеври української вокальної класики. Модератор дискусії, історик Ігор Стамбол констатував, що в українському суспільстві досі існує недостатнє розуміння значення “Просвіти”. За його словами, втрата пам’яті про такі явища не дозволяє повною мірою зрозуміти, як українське суспільство прийшло до ключових історичних подій, зокрема до Української революції 1917 року. Він звернув увагу на те, що творцями “Просвіти” були переважно представники творчої інтелігенції — письменники, митці, науковці, культурні діячі. Саме тому досвід організації спростовує поширене твердження про те, що культура і мистецтво можуть існувати поза суспільними та політичними процесами. “Просвіта” стала платформою, яка поєднала інтелектуальні еліти з широкими верствами населення. Саме через цю взаємодію українські національні ідеї виходили за межі вузького кола інтелігенції та ставали надбанням суспільства. На думку Ігоря Стамбола, без такого інструменту українцям було б значно складніше вести боротьбу за власну державність на початку ХХ століття. “Просвіта” народилася в умовах бездержавності українців, які були розділені між двома імперіями — Російською та Австро-Угорською. Першу “Просвіту” було створено у Львові в 1868 році, коли після “Весни народів” в Австро-Угорській імперії з’явилися ширші можливості для громадської активності. На підросійських українських землях такі організації стали можливими лише після революційних подій 1905 року, коли царська влада була змушена частково послабити обмеження щодо свободи слова та зібрань. Скориставшись цією нагодою (фактично найпершою в Російській імперії), українська інтелігенція почала створювати товариства “Просвіта” в губернських центрах. Київська організація згодом стала однією з найвпливовіших, адже столиця залишалася важливим духовним та інтелектуальним центром українського життя. Члени Київської “Просвіти” були в Лондоні та Львові, в Аргентині та Сибіру, не лише в Києві та Київській губернії. Вони регулярно сплачували внески, отримували літературу, яку видавала “Просвіта”. Інтелектуальне середовище навколо “Просвіти” почало будувати українську протодержавність. Через свої артистичну, театральну, видавничу, бібліотечну, лекційну, музейну комісії “Просвіта” фактично заміняла собою українську державу. І, звісно, абсолютно логічний з того був наслідок, що в часи визвольних змагань дуже багато активних просвітян посіли чільні посади в українському уряді і парламенті, стали зі зброєю на захист Української Народної Республіки. З-поміж великого масиву історичних матеріалів, у книзі опубліковано повний реєстр членів Київської “Просвіти” у 1906—1910 рр., а також список “Просвіт”, що діяли в УНР та Українській державі в 1917—1918 роках.
Продовження на стор. 2
МИКОЛА ШОТ
ПЕРЕДПЛАТА—2026
Тижневик "Слово Просвіти" (індекс 30617) можна передплатити у відділеннях "Укрпошти" за допомогою "Каталогу медіа України" на друге півріччя 2026 рік (стор. 41).
Вартість є такою: 1 міс. — 71 грн. 3 міс. — 213 грн. 6 міс. — 426 грн. Будьмо, друзі, разом!
с. 2 · сторінка оригіналу ↗
Закінчення. Поч. на стор. 1
“Щоб кожний діяч на нашій словесній ниві – зостався таким близьким до душі народньої, як був Т. Шевченко” — Ольга Петрівна Косач-Драгоманова. Згадані слова добре накладаються на дух того об’єднання, яке неодмінно мало народитися на тлі суспільних подій. До слова, родина Косачів чимало доклалась до діяльності “Просвіти”, з-поміж членів: Лариса Петрівна Косач-Квітка, Косач Ольга Петрівна (мати) та Косач-Кривенюк Ольга Петрівна (дочка). – Гроно імен у київській “Просвіті” вражає – Симон Петлюра, Олександр Лотоцький, Софія Русова, Володимир Винниченко, Борис Грінченко... Автор книги оприлюднив цілу низку документів “Просвіти”. Серед них є матеріали як про Київщину, так і про інші регіони. Наприклад, я знайшов перелік “Просвіт” у Криму в 1917 році, – розповів кандидат історичних наук Андрій Іванець. – Бути просвітянином сьогодні — це бути не тільки елітою нації і аристократією, якими були ті люди, а ще бути активними, спроможними в житті. От говорять про нові тенденції – інтернет, штучний інтелект. Мовляв, навіщо “Просвіта”? Людина відрізняється від робота тим, що вона не тільки накопичує якусь інформацію і її використовує, а в щось вірить. Людина має цінності. Вона розрізняє добро і зло. Людина сама себе програмує. Так от нам, як національній спільноті українців, дуже важливо не блукати в харчах добра і зла, а розуміти наші спільні для всіх українців цінності, які ми готові захищати, – зазначив Кирило Стеценко. Інтелектуальна містерія з нагоди 120-річчя Київської “Просвіти” на головній сцені “Книжкового Арсеналу” засвідчила, що батьки-засновники товариства все-таки змінили цей світ! Український світ переміг русскій мір, попри те, що в Києві досі лунають зойки русскоміровцев за їхніми пам’ятниками… – Друге видання книжки “Нариси з історії Київської “Просвіти”” авторства Євгена Букета сталося предметно та творчо, – поділився враженнями учасник події Олександр Ляшенко. – Поміж історичною дискусією, твореною Ігорем Стамболом, звучали романси Миколи Лисенка у виконанні студентства та твори для скрипки у виконанні Кирила Стеценка. Зрештою, видання про тих видатних українських діячів, від кого ми й зараз пізнаємо своє. Відтак помножуймо ті їх надії, будьмо охочими до світлих ідей та принципів “Просвіти”.
Євген БУКЕТ
Ігор ЗОЦ, головний редактор “СП”
На межі першого і другого півріч редакція завжди звертається до читачів з деякими міркуваннями – відтак не порушуємо традицію. По-перше, дякуємо, що були з нами і пережили важку зиму, коли вимерзло наше приміщення на Хрещатику, але газета надходила за графіком. Не було жодної скарги на те, що число “СП” не надійшло до передплатників! По-друге, ми втішені, що переважна більшість матеріалів, які ви надсилаєте, були надруковані, а стовідсоткового влучання на шпальти просто не буває, ніде. По-третє, завдяки активності наших громадських кореспондентів маємо картину діяльності “Просвіти”, яка вражає. Київська “Просвіта”, Чернівецька, Івано-Франківська, Рівненська, Хмельницька, Тернопільська, Полтавська, Житомирська проводять літературно-мистецькі заходи, які не лише в газеті висвітлювати варто, а й на національних телеканалах, бо мають вагоме суспільне звучання. По-четверте, попри те, що редакція листується з читачами тільки на сторінках газети, головний редактор і літературний редактор намагаються відповідати на запити читачів усіма доступними засобами зв’язку. Так ідалі буде! По-п’яте, фінансова підтримка для нас дуже важлива, бо ціни зростають, а ми вартість передплати на друге півріччя не змінюємо. Тепер детальніше про тих, хто додає снаги творити тижневик. Це наші постійні автори, які на абсолютно добровільних засадах пишуть у “СП”. Насамперед, Георгій Філіпчук, публіцист неймовірної ерудиції та працездатності. Його матеріали зазви-
Людмила РОМЕН, членкиня НСПУ, просвітянка, м. Суми
Друга половина травня видалась настільки багата й насичена на події, що не встигала вчасно зробити дописи. Отже, повертаюсь до знакового дня – 22 травня – 165-ті роковини перепоховання праху Тараса Шевченка. Сонячний ранок, поки що без сигналу тривоги. Я на подвір’ї Сумського класичного ліцею КЗ Сумської міської ради чекаю на вчительку української мови Наталію Володимирівну Рогову. У мене важлива місія – вручити нагороди. Саме в цей день ми, обласне товариство “Просвіта”, вирішили зробити свято для учня 7-Г класу Іллі Отрошенка. Багато про нього вже чули, бо цього хлопчину Бог обдарував скількома талантами, за які його знає не лише Сумщина, а й мистецький простір України. Він – переможець численних конкурсів у номінаціях: проза, поезія, фотомистецтво, графіка, живопис, мультиплікація, відеокліпи, художнє слово. Має нагороди в спортивних змаганнях з джиуджитсу та шахових турнірах. Вивчає англійську, французьку та іспанські мови. Захоплюється
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
