Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Очевидець і літописець · “Світотворення від Марії” зродили дві посестри: щирим серцем – Людмила Лисенко і подвижницьким чином – Марія Приймаченко”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

Етногенез українців, або “Світотворення від Марії”

Слово Просвіти, №23 за 2026 рік

Леонід МУЖУК Роман-трилогія Людмили Лисенко про Марію Приймаченко “Світотворення від Марії” – явище унікальне. Але не тому, що цей яскравий прозовий твір водночас є проникливим документальним життєписом видатної малярки, яка здобула в історії української культури своє особливе місце, збагативши мистецький світ своїми вражаючими алегоріями в стилі наївного живопису. І навіть не тому, що цей розлогий роман у трьох книгах є масштабним мистецтвознавчим дослідженням творчості Марії Приймаченко. А насамперед тому, що трилогія висвітлює історичну правду надскладного українського часу і виявляє ту важку нашу національну правду саме через біографічну канву основних життєвих подій, що випали на долю Марії Приймаченко (“кривої Марії”). Бо в реальному житті Марії Приймаченко сконцентрувалися типові факти тієї епохи, а сама біографія художниці – напрочуд драматична людська історія, де і боротьба за повноцінне фізичне виживання, і високе духовне прагнення реалізувати своє людське призначення. А ця цілеспрямована мета на многотрудному життєвому шляху Марії вимагала від неї виняткової сили волі, аби виявити неповторну мистецьку своєрідність і захопити світ естетикою своїх образів. І все це переконливо відображено в трилогії “Світотворення від Марії”. Сюжетний розвиток подій насичений надто гострим драматизмом біографічних фактів. Перебіг основних документальних колізій письменниця розгортає на тлі історичних реалій того часу як невідворотний виклик долі. Щоб свідомо чинити тому загрозливому виклику протидію, Марія мусила постійно сповнювати свою душу природньою потребою – творити властивий для її уяви синтетичний художній образ. Тож як наслідок цієї наполегливої Маріїної боротьби за своє достойне життя світ побачив унікальне культурне явище, яке захоплює людей дивовижною естетикою образів та філософією праведного життя, устаткованого за етичними критеріями народної традиції, де добро перемагає зло. Але напрочуд чутлива до української традиції Маріїна душа глибокою художньою уявою спромоглася сягнути аж до історичних витоків давньої культури правічного українського етносу. А створений нею оригінальний малюнок, виплеканий на етнічній пракультурній основі, мов своєрідний символ, закодований глибоким художнім підтекстом, своєю вразливою внутрішньою художньою суттю надто суголосний із сучасною правдою реального суспільного життя. Особливість історичного змісту трилогії – становлення та діяльність мистецької особистості в період сталінської епохи. Письменниця застосовує психологічний аналіз творчого процесу своєї героїні, подаючи ключові біографічні факти її складної життєвої історії на тлі духовного пригноблення нації імперським терором, спрямованим на винищення українства голодомором. Філософія Маріїних алегоричних образів, естетика зображення “озвірілих людей та олюднених звірів” – своєрідна формула мистецького протесту проти імперської моралі тодішнього колоніального часу, де культурна деградація й духовний занепад українського люду, зраненого суцільним терором московського режиму, досягнув свого історичного апогею. Прагнення Марії творити алегоричний малюнок – це мистецький прихований спосіб шукати й успішно знаходити в тих соціальних умовах смисл буття, аби таким особливим свідомим чином живити людям світлу надію. А заодно ще й перемагати власний розпач і житейські труднощі, які випали на її жіночу долю внаслідок раннього каліцтва. Символічним змістом парадоксальної метафори “перемога слабкого” – саме такою вольовою світоглядною позицією героїня біографічного роману-трилогії Людмили Лисенко “Світотворення від Марії” українка Марія Приймаченко утвердилася в нашій національній культурі назавжди. Такий задум роману-трилогії, і письменниця його успішно реалізувала. Мистецтвознавчий характер твору не обтяжений традиційним арсеналом наукових лексем, а виплеканий художньою мовою. Документальний фактаж та його жанрове осмислення відбулося завдяки безцінному досвіду авторки, набутому тривалим науковим дослідженням творчості Марії Приймаченко. Адже на цьому мистецькому матеріалі Людмила Лисенко колись успішно захистила наукову дисертацію кандидата мистецтвознавства. Тож незабутні спогади про той уже далекий час, глибока людська дружба й радість особистого щирого спілкування з Марією Приймаченко, ясна річ, що закономірно спонукали Людмилу Лисенко до глибшого художнього осмислення біографічного фактажу непростої долі своєї героїні. Тому то своєрідна мистецтвознавча складова трилогії сприймається в структурі цього роману як основна її змістовна база для органічного синтезу з головним сюжетним розвитком подій. А сам перебіг тих історичних подій на нашому загальнонаціональному етнічному ґрунті був надто характерний як для українського типового села, так і для столичного міста. Так у конкретних біографічних обставинах тодішнього трагічного часу, художньо узагальнивши історичний образ сталінської епохи, Людмила Лисенко представляє сучасному читачу значущий вияв історичної суті подвижницького творчого чину Марії Приймаченко як феномену української культури. Авторський текст цього твору сприймається настільки чуттєво, мов би записаний з вуст самої Марії. Саме таке ілюзорне суб’єктивне враження почасти настигало мене, читача, вдячного письменниці й прихильного до її масштабної праці. І так само, мимоволі, у тих своєрідних епізодах, що стилістично оформлені як духовні сповіді героїні, мене вражав емоційний ефект: нібито трилогію “Світотворення від Марії” зродили дві посестри: щирим серцем – Людмила Лисенко і подвижницьким чином українки – Марія Приймаченко.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин