Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
16 Подія · “Народ мій вистоїть на цій землі, Бо він від Бога і від цього лісу!” · с. 16сторінка оригіналу ↗

65 років Шевченківської премії – у Будинку кіно

Слово Просвіти, №23 за 2026 рік

Тарас ГОЛОВКО 29 травня з нагоди 65-ї річниці від дня заснування Національної премії України імені Тараса Шевченка в Синій залі Будинку кіно Національної спілки кінематографістів України відбувся сеанс документальних кінострічок: “Шевченківська премія. Ескіз до партитури” (автор і режисер – Олег Бійма, оператор Олесь Зоценко, Укртелефільм, 2001 р.), “Будні і свята Національної премії” (автор і режисер – Олег Бійма, оператор Олесь Зоценко, Укртелефільм, 2001 р.), “Вслухаючись в Шевченківські рядки” (поезії Великого Кобзаря читає поет Микола Вінграновський, Укртелефільм, 1991 рік), а також їхнє обговорення. Модератором кіноімпрези виступив кінознавець, лавреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 2026 року Сергій Тримбач. Звертаючись до присутніх на заході представників мистецької спільноти, він передав привітання від письменника Юрія Щербака, котрий нинішнього року був удостоєний найвищої державної нагороди, що носить ім’я неперевершеного генія українського народу, поета, мислителя і художника, за книгу прози “Мертва пам’ять. Голоси і крики. Книга підсумків і пророцтв”. Перебуваючи далеко за межами України, Юрій Щербак в наші дні постійно бере участь у численних гуманітарних акціях, що мають на меті збір коштів від західних інвесторів на потреби ЗСУ, постійно інформує міжнародні ЗМІ про ситуацію на фронті і в тилу, викриває московських пропагандистів, які поширюють дезінформацію та людиноненависницькі наративи. На правах господаря перед глядацькою аудиторією виступив нинішній голова Національної спілки кінематографістів України Сергій Борденюк. У своїй промові він надзвичайно високо оцінив документальні кінострічки Олега Бійми, які, за його словами, дають уявлення про роботу Комітету з присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка за часів незалежності, показують, як зароджувались традиції відзначення митців у різних номінаціях в 60-х, 70-х і 80-х роках минулого століття, нагадують про тих, хто збагатив духовну скарбницю української нації високохудожніми літературно-мистецькими творами, звеличують ім’я Духовного Батька української нації, того, хто сформував нашу мову та повернув історичну пам’ять. Натхненною вийшла промова у теперішнього голови Шевченківського комітету, котрий поділився особистими враженнями від проведення відбіркових турів на здобуття Національної премії- 2026, назвав твори і їхніх авторів, які вийшли у фінал конкурсу. Крім того, він пригадав, як свого часу долучився до створення моновистави, присвяченої поетичній творчості Миколи Вінграновського і яка й досі з успіхом грається на сцені Київської академічної майстерні театрального мистецтва “Сузір’я”. На закінчення свого виступу Євген Нищук процитував один із віршів Миколи Вінграновського, який постійно звучить у моновиставі і де є такі поетичні рядки: І хай би й так, і хай би в тім огні, Де плавиться і кремінь, і залізо, Народ мій вистоїть на цій землі, Бо він від Бога і від цього лісу! Я з ним в траві, в зорі, в його путі, Я в кожнім кроці, в кожній сльозині, І я не зраджу в цілім, ні в житті. Його зернину в нашій Україні! Ніби підхопивши естафету від попереднього промовця, емоційно і хвилююче виступив на кіноімпрезі заступник голови Шевченківського комітету, професор Дмитро Чистяк. Він зазначив, що найбільшою цінністю документальних стрічок, відзнятих Олегом Біймою, є те, що вони ніби повертають у ті часи, коли жили і творили нинішні класики модерної української літератури – Павло Тичина, Олесь Гончар, Михайло Стельмах, Володимир Сосюра, Андрій Малишко, Павло Загребельний, Іван Дзюба, Дмитро Павличко, Іван Драч, Борис Олійник… – всі, кого з нами, на жаль, вже немає, але пам’ять про яких зберігає їхній світлий образ. Всі вони були лавреатами премії, що носить ім’я Великого Кобзаря, по суті, стали продовжувачами його святої справи, основний сенс якої полягав у наданні українцям бачення власної держави, вільної від імперського гніту. Дмитро Чистяк у своїй промові торкнувся ще надзвичайно важливої теми, а саме популяризації літературної спадщини Тараса Шевченка у світі. Ним підготовлено кілька антологій іноземними мовами із творами Кобзаря та численних Шевченківських лавреатів, зокрема, французькою, на якій Дмитро Чистяк спеціалізується як фаховий перекладач. Саме французькою мовою він патетично прочитав напам’ять “Заповіт” – твір Тараса Шевченка, що став духовним гімном української нації, заслуживши схвальні вигуки й аплодисменти учасників зібрання. Захід у столичному Будинку кіно тривав майже дві години, упродовж яких, крім вже згадуваних промовців, мали змістовні виступи: член Шевченківського комітету, генеральний директор Київського міжнародного кінофестивалю “Молодість” Андрій Халпахчі, голова Національної спілки композиторів, лавреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Ігор Щербаков та голова Національної спілки майстрів народного мистецтва України Євген Шевченко.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин