“Телевізор може зробити мовним калікою”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
МОВА ЄДИНА
Слово Просвіти, №24 за 2008 рік
Валентин КОРНІЄНКО, м. Тернопіль Останнім часом мене почала непокоїти тема, яка може, як видавалося, пога% сити усмішку на обличчі найбезжурні% шого веселуна. Груди мого приятеля оздоб% лювала срібна медаль лауреата Міжнародно% го конкурсу гумористів. І я надумався переві% рити слушність свого здогаду на ньому. У розмові з ним я вдав, ніби вихваляю мовну культуру наших ЗМІ. Почавши з клю% чової тези, що літературна мова — не щось зашкарубле, а, навпаки, рухається вперед, квітне і плодоносить, я, всміхаючись, прого% лосив, що екран не дасть мені збрехати. Скільки дивоглядних мовних знахідок можна звідти почерпнути! Приклади? Далеко ходи% ти не треба. Досить увімкнути телевізор — іти на золотих копальнях! “Благоприємний”! Цим світлосяйним нео% логізмом, можна сказати, шедевром словот% вору, тебе ощасливить ведучий новин. Тако% го “золотого яєчка” наша сільська курка не знесе. Тут треба міцної, голеної, блискучої, як більярдна куля, довбешки. Треба, брате, тямити, що перекладати, а чого не зачіпати. “Благо” зі слова “благоприятный” лишаємо (є і в нас!), а “приятный”, зрозуміло, україні% зуємо. І ось воно, диво! — замість заяложе% ного, вистріпаного на вітрах історії прикмет% ника “сприятливий” маємо розкішне і свіже, мов веселка, немовля: “благоприємний”! Майже хрестоматійне “яблуневоцвітно” нез% рівнянного П. Тичини! (Мій приятель, правда, відразу ж охрес% тив наведений новотвір “гидосвітнім філоло% гічним монстром”, поклавши початок нашо% му подальшому протистоянню). Або чуємо з уст коментатора футбольно% го матчу: “Навантажив м’яча на дальню штангу”! Спочатку дивуєшся, потім мізкуєш, нарешті ляскаєш себе по лобі: “Та це ж ро% сійське “Навесил на дальнюю штангу!” “Ве% сить” по%нашому — “важити”. А як же важи% ти, не навантаживши шальок? Ось тобі й ви% хід з “навешивать” — “навантажувати”! Куди там нам, сірякам! Інша перлина, яку сплодила телеперлів% ниця, завдала мені мороки, щиросердно зіз% нався я приятелеві. Не міг зрозуміти, що та% ке “умовний нахил”! Довелося перечитати праці іменитих граматиків: від Памви Берин% ди — через Потебню та Житецького — до Ка% раванського, Антоненка%Давидовича, Була% ховського та Пономаріва. Ніде й натяку! І ось нарешті! Ні, не знайшов — здогадався. А ви? Підказую: “условное наклонение”. Тому й гавкнув “спосіб”! Із лічбою у новинах чудеса! Невже в нас слід лічити на “людей”? Не видно й так, що ми люди? Чарівна, чи то пак сексапильна ве% дуча, по%бойовому стріпуючи гривою рудого волосся, грізно блискаючи жагучими очима із напруги ледь не вискакуючи з екранної рамки, розвіює найменший сумнів: “Загину% ло п’ять людей”! Що це — новий приємний сюрприз? Гарячково гортаю словники: “п’ять чоловік (осіб, душ)”. Звідки ж “люди”? Росій% ською — “пять человек”. То ось звідки ноги ростуть! “Человек” — “людина”! Як же не сказати “п’ять людей”? Отже, нове епохальне відкриття: перек% ладай усе буквально — і ти король! Хоч би й отак: “пока” — “наразі” (і ніяких “поки що”, ін% ша річ — “поки” без “що”, як повелося в укра% їнському інформпросторі); “по очереди” — “за чергою” (і ніяких “по черзі”); “мозги” — “мізки” (мій приятель затявся, що “мізок” у нас є, натомість “мізків” катма, хоч, підоз% рюю, то лише в нього); “предупреждать” — “попереджувати” (а не “запобігати”, навіть коли чоловікові загрожує безвуха і глуха, як тетеря, небезпека захворіти на паротит). Удруге винайти велосипед теж не зава% дить — намотав я на вус нову премудрість, орудуючи ґудзиками пульта. Гадаєте, як ви% кував народ поняття “торік”, то вже вільно всім і лежня справляти? Ні, щодо цього є ін% ша думка. Чому б до зазначеного ряду не присобачити ще й претензійне “минулоріч”? А чому не перелицювати лексему “минуло% річний”, оком не змигнувши, вживаючи її за% мість безнадійно вмерлого “торішній”? Або метаморфози з “обличчям”. Хто міг би подумати, що шкільна наука зробить мене таким мовним калікою! Втовкмачив собі в го% лову, що обличчя — це те, де є очі, ніс, губи, лоб, або те, що характеризує подобу якогось об’єкта, міста приміром. Аж воно не лише так! А що вивело мене з кромішньої пітьми дрімучого невігластва? Крицевий голос жи%
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
