“Телевізор може зробити мовним калікою”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
«ФПАФ І ФСТАФ», або ОДНОМОВНА ДВОМОВНІСТЬ Фейлетон
Слово Просвіти, №24 за 2008 рік
лові, в очах метелики закружляли, і під грім полуди, що спадала з очей, мене осяяло: “впав і встав”! Як тут бу% ло, коли вже від серця трохи відлягло, не впас% ти у святий екстаз: ге, та це ж просто щось надлюдське! Та хіба лише це? Часом у вухо тобі влетить такий голуб ми% ру чи хвостата жар%пти% ця, що стоїш перед ба% лакучою чудасією, як тороплений, і тільки за% питуєш себе: “Що то бу% ло?” Всього двоє слів, а яка гримуча суміш: “ба% ґато чьохо”! Хіба не ди% во Господнє? Хоч би хто що казав, а я співаю не лише осанну, а й пеан із панегіриками на додачу дотепові й диявольській винахідливості телеві% зійної обсади. Та кат йо% го мамі, отому вахлай% ському українському “г”, об яке людина може язик поламати! (Той не може його ніяк спекати% ся, а той — навчитися!) Є ще й “ґ”, є “х”, то чого ж від такого добра відгетькуватися? Зроблено ж із Гемінґвея Хемінгуея, то і в нас губа не з лопуцька: казатимемо “наґадаю”, “вітаю з перемохою”, “пропустиф між ногами м’яч”, “непоґано”. Або: “за словами Суркіса, заґальна сума сяґає 28,5 млн доларів”. І ка% жемо, а чого ж! Нове слово, новий високоін% телектуальний плід на шароварно%гопачно% му дереві. (“Блекота!” — знагла бовкнув, як козел у воду, мій насуплений, мов грозова хмара, приятель). Те, що “в” наприкінці речення, вів я тим часом далі, ризикує в неслухняних губах обернутися на німецьке “ф”, а наше тверде “ч” — на московське “чь”, я знав і раніше, за%
Віктор Гонтарів. “Стара пісня”
А царина мелодико%інтонаційна? Вона теж не лишилася поза увагою реформаторів. Влуч% ні зауваги з цього приводу О. Коноваленка, ав% тора “Криміналу в ефірі” (“Літературна Украї% на”, 14. 02. 2008) варто було доповнити згад% кою про живцем пересаджений з “чужих сто% рон” у наше мовлення ритмомелодійний малю% нок з манірно%кокетливими придихами%підви% ваннями наприкінці речення чи умисне “захека% ну” манеру вигляду “а ля бігун%марафонець на дистанції”, чи надсадне аж до стогону утробне кректання “а ля сиджу на унітазі”, а то й “мер% зосвітній поросячий вереск” (саме так висло% вився мій приятель) під час читання українських текстів (наприклад у рекламних роликах). Ось як можна, виявляється, розмовляти, ая ж, неосвічений, гадав, що досить і звичайної
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
