Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Не вмирає душа наша”. Тарас Шевченко · с. 12сторінка оригіналу ↗

БОГУСЛАВСЬКИЙ МУЗЕЙ І. М. СОШЕНКА

Слово Просвіти, №24 за 2008 рік

Богдан КАПКО, м. Богуслав Київської обл. У старовинному містечку Богус% лаві на Київщині, що розкинулось по обидва боки річки Росі, на Ло% бунській горі, стоїть зовні непоказ% ний будинок №15. У ньому наро% дився художник і педагог Іван Мак% симович Сошенко, який перший відкрив світові художній талант Т. Г. Шевченка, ввів його в коло слу% хачів Петербурзької Академії худо% жеств. У Богуславі минули дитячі роки Івана Сошенка. Дід його, богуслав% ський міщанин Кіндрат Соха, пере% даючи синові Максимові в спадщи% ну землю і майно, зобов’язав спад% коємця сплатити його борги. Мак% сим виконав батьків заповіт, але, потрапивши у скрутне становище і не бажаючи перейти в кріпацьку підлеглість до місцевої поміщиці, відцурався майна і виїхав з дітьми у Звенигородку. У будинку в Богус% лаві, який зберігся, відкрили музей Івана Сошенка. Значну допомогу музеєві надали працівники Національного музею Т. Г. Шевченка, які склали його темати% ко%експозиційний план, обласна ор% ганізація Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. У музеї експонують матеріали, що розповідають про дитячі та юнацькі роки І. Сошенка. Відвіду% вачі знайомляться із записом бо% гуславської Покровської церкви від 2 червня 1807 року про народ% ження І. Сошенка. Експозиція висвітлює перебу% вання І. Сошенка в Петербурзі та навчання в Академії художеств (1832—1838 рр.). Не відразу відчи% нилися двері Академії перед І. Со% шенком. Спершу він познайомився з конференц%секретарем Товарис% тва заохочення художників В. Григо% ровичем, який допоміг йому дістати дозвіл відвідувати зали Ермітажу й копіювати там картини. Через пев% ний час І. Сошенко став “вільним слухачем” Академії художеств. Про це свідчать експонати%фоторепро% дукції: “Титульна сторінка справи №77 Академії художеств про вида% чу стороннім учням Академії білетів на прожиття”, “Відношення Академії художеств петербурзькому оберпо% ліцмейстеру про видачу стороннім учням І. Гродницькому та І. Сошенку білетів на вільне проживання в сто% лиці. 12. XI. 1834 р.”. Уявлення про те, як вчився І. Сошенко в Академії, дають списки екзаменів. Приверта% ють увагу копії картин І. Сошенка “Пейзаж”, “Продаж сіна на Дніпрі”. Музей детально знайомить екскурсантів зі стосунками Івана Сошенка й Тараса Шевченка, роз% повідає про роботу художника вчи% телем малювання Ніжинської, Не% мирівської та Київської гімназій. Листи І. Сошенка та інші історичні документи свідчать про велику до% помогу, яку подав він Т. Шевченко% ві. В музеї представлено фотореп% родукції численних ескізів і малюн% ків художника, зокрема “Портрет в Кумі (Італія)”, “Форум Юлія в Ста% родавньому Римі”, “Храм Вести в Римі”, “Битва Олександра Маке% донського з Дарієм”, а також фото% репродукції, які розповідають про діяльність Івана Максимовича як педагога, про останні роки його життя. Помер і похований І. Со% шенко в Корсуні на Черкащині. У майбутньому музей розши% рюватимемо, поповнюватимемо експонатами. виставка виробів декоративно% прикладного мистецтва. В очах мерехтіло від розмаїття народного одягу, прикрас, глиняного посуду. Вишивані рушники, живопис (зок% рема на бересті), різьблення по дереву, гончарні вироби знайшли своїх покупців. Обереги, до яких народні майстри додали вишукані елементи флористики, прикраша% тимуть сучасні домівки та захища% тимуть їхніх мешканців від негараз% дів. Квасоля — для сили та здо% ров’я, гарбузові зернята символі% зують життєдайну енергію сонця, а жолудь зміцнює родину. Мандрівний фестиваль тради% ційного українського мистецтва “Етноеволюція” представив черні% гівцям поєднання жанрів етнічної музики та року. Незвичну суміш запропонували скуштувати “Нагу% аль” з Мінська, “ДримбаДаДзига” з Києва та інші етно%рок%колективи. Фестиваль відволік від буден% ної метушні, освіживши світоба% чення і збагативши нас, заклопота% них, приємними враженнями. Важ% ливо, іноді одягнувши вишиванку, відчути, як додає тобі сили рідна земля.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин