Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Нашим майстрам підвладні найрізноманітніші матеріали: метал, дерево, тканина, папір, майоліка, фаянс”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

«МОЇМ УЧИТЕЛЕМ БУЛА ГЛИНА»

Слово Просвіти, №24 за 2008 рік

лося, глина сама підказувала їй потрібні вигини, форми й кольори майбутніх виробів. “Моїм учителем була глина”, — зізнається Людмила Іванівна. Саме тоді росіянка Смолякова вивчила українську мову й відтоді розмовляє лише нею. Перші сто її робіт були присвя% чені прадавній жінці. Образ жінки%матері, яка тво% рить святе диво народження, на нашій землі завжди був оточений особливою повагою. Наприклад, у трипільців храмів не було, проте в кожній хатині був олтар Великої Матері, прикрашений її невелички% ми статуетками. “Жіноча тема — моя найулюбленіша”, — пояснює пані Людмила. Скульпторка показує свою май% стерню на затишній печерській ву% лиці, повну готових керамічних виро% бів. Посуд, статуетки, глиняні іграш% ки, здається, живуть на поличках власним життям, вражаючи просто% тою, витонченістю й досконалістю. Гончарство і скульптура — не% легка робота для жінки. На виготов% лення навіть невеликої статуетки ча% сом іде кілька днів і багато сил, а скульптура завбільшки з людину ви% магає близько місяця роботи. Адже м’яка й піддатлива на вигляд глина виявляється важким матеріалом для тендітних жіночих рук. Щоб підготу% вати глину до ліплення, її доводиться довго й інтенсивно розминати. Скульптор Смолякова сідає до столу й показує, як народжується глечик. Робота починається із з’єднання підготовлених “ковбасок” глини, згорнутих у кільця. Потім усі нерів% ності старанно обробляє руками, застосовує гончарний шпатель. Піс% ля цього Людмила Іванівна заглад% жує всю поверхню глечика до блис% ку й покриває її ангобом — кольоро% вою глиною для розпису кераміки. Майстриня пензликом з котя% чого хутра розписує виріб: на гла% денькій поверхні глини народжу% ється складний візерунок (наші предки наносили малюнок паль% цем). Смолякова використовує в роботі 18 відтінків глиняних фарб. “Трипільський орнамент, — розповідає вона, — це не просто абстрактний геометричний малю% нок, а закодована історія праукра% їнців, їхнє бачення картини світу. Наприклад, цьому мотиву вже три тисячі років (показує стилізоване зображення “древа життя” — де% рева роду). Вже кілька тисячоліть він квітне на килимах, рушниках, сорочках і писанках українців, ся% гаючи корінням часів Трипілля. До% сі жінки в українських селах розма% льовують хати трипільськими ма% гічними орнаментами, незнищен% не значення більшості з яких вже давно забуте”. Після розпису починається найвідповідальніша операція — об% палення виробу в гончарній печі за температури 950 градусів. Процес часом триває до 12 годин. Людми% ла Іванівна говорить про піч, як про живу істоту: “моя тепла піч”.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин