Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“У давнину слово дорівнювало ділу”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

ЦІКАВО ЗНАТИ

Слово Просвіти, №24 за 2008 рік

який живиться лише м’ясом спій% маних тварин. Гострота нюху і зору, легкість і гнучкість рухів робить ле% опарда дуже небезпечним для тих, на кого він чигає зі своєї засідки, влаштувавшись на дереві або в густому чагарнику. Леопардам вистачає кмітливості уникати лю% дей. У всьому іншому вони досить неперебірливі, й до їхнього раціону входить майже все, що живе і руха% ється, — від ящірок до ослів й ан% тилоп. Не оминають і домашніх со% бак, не кажучи вже про кіз та овець. Адже зменшення чисельності ди% ких тварин внаслідок мисливства, вирубування лісів та розорювання степів не залишає хижакам вибору, і вони включають до свого меню свійську худобу. Через це пастухи сотні років переслідували леопар% дів за їхню “лють”. У “Слові о полку Ігоревім” Всеслав (князь Полоцький, якого в народі вважали перевертнем), “скочив лютим звіром” з Білгоро% да. Можна припустити, що тут, як ів “Повчанні” Володимировому, “лютий” — не лише характеристи% ка, а й назва відомого стрибучого звіра, тим більше, що всі інші тва% рини у “Повчанні” й “Слові” чітко поіменовані. Та якого саме? “Повість минулих літ” повідом% ляє, що змужнілий князь Святос% лав у походах був “хоробр і легок, ходя акі пардус”. Порівняння з лео% пардовою ходою? Навряд, бо цей звір несподівано нападав і так са% мо відступав, а Святослав був шля% хетним воїном і завжди поперед% жав: “іду на вас”. Імовірніше, що лі% тописець мав на увазі граційні рухи ся сухі дуби, наставало літо. Саме це значення лягло в основу звер% тань до дуба розвиватися, тобто принести справжнє тепло, буяння природи. Біля обрядового “сухого дуба” співали пісень, водили коло. Відомі й магічні заклички дощу, що збереглися в дитячому фолькло% рі. Дітлахи наприкінці 1960 років ус. Зятківцях Гайсинського р%ну на Вінниччині заклинали%замовляли: Іди, іди, дощику, Зварю тобі борщику В новенькому горщику. Покладу на дуба, Покличу голуба: Йому каша, тобі борщ, Щоб ішов великий дощ. Інші варіанти заклички: “…Пос% тавлю на дубі. //Дуб ізворухнеться, //Горщик розіб’ється” (розливання борщу символізувало бажане про% ливання дощу); “…Дубочок схит% нувся, //А дощик линувся”. Давня гра в “Горю%дуба” (мож% ливо, як фраґмент дійства “Сухого дуба”) зберігалася ще в ХІХ ст. й зафіксована в кількох місцевостях: “Горю, горю, дуб” (варіант: “Горю, горю, пень”). — “Чого ж ти гориш?” — “Красної панни”. — “Якої?” — “Тебе, молодої!” — “А я втечу”. —

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин