“Невже лише в такий спосіб, через такі “проекти” маємо відкривати нашу історію?” · с. 3сторінка оригіналу ↗
СУСПІЛЬСТВО І МИ
Слово Просвіти, №24 за 2008 рік
Петро АНТОНЕНКО
Дуже хочеться завершити тему телевізійного проекту “Великі укра% їнці”. Поділяю думку Юрія Іллєнка, який сказав, що нації, у якої є Тарас Шевченко, просто непристойно проводити такі шоу. Газета “Сегод% ня” наступного дня після фіналу возвістила заголовком на першій шпальті: “Им не хватило 600 не% жадных бандеровцев”. Цебто, не вистачило шестисот голосів при% хильників Бандери, щоб саме його вивести на перше місце, а не на третє, як вийшло в підсумку. Не проґавив відгукнутися на фі% нал і присяжний історик газети “Се% годня” Олесь Бузина. У колонці “По% беда русского князя” написав: “Са% мым главным “украинцем” оказал% ся Ярослав Мудрый, князь Руси, живший задолго до того, как слово Украина появилось на свете”. На це можна відповісти дуже коротко: князь жив ще “задовше” до того, як на світі з’явилося слово “Росія”. А просторікування, що, мовляв, ко% мусь не вистачило 600 голосів для перемоги свого кандидата, без% глузді. Адже весь конкурс був ціле% спрямованою фікцією. Шкода, що нормальні люди дали втягти себе в цю гру. Конкурс не був і не міг бути волевиявленням громадян. По%перше, організатори конкур% су чомусь узяли на себе місію “відсі% ву” голосів. Виявляється, голосуван% ня можна ось так “коригувати”. По%друге, в конкурсі не встанов% лено заборони для подання однією людиною більш як одного голосу. Технічно це можливо — комп’ютер міг би не зараховувати другого, п’ятого тощо голосу з одного мо% більного. Навпаки — афішували, хто надішле більше! Тоді що це було — волевиявлення людей чи проплаче% них функціонерів, клакерів, найми% тів, тобто тих самих грошей? Хто повірить у підсумкову таб% лицю конкурсу, в цей розставле% ний шоуменами ранжир? У те, що українська нація настільки націо% нально байдужа, що вважає в цьо% му ранжирі Амосова другим, ви% ще за Шевченка і Хмельницького, а Франка — останнім, десятим? Чи навпаки, вже настільки націо% нально свідома, щоб поставити на третє місце Степана Бандеру? Організатори проекту задек% ларували його мету так: привер% нути увагу до видатних постатей України, показати їх українцям. Невже лише в такий спосіб, через такі “проекти” маємо відкривати нашу історію? Чому вона для міль% йонів українців досі закрита? Чо% му її не відкривають нормально? Зараз у звичайному селі на най% простішу телеантену можна прий% мати по 10 і більше телепрограм просто з ефіру. В містах, де є кабель% не телебачення, кількість каналів на ньому вже сягнула півсотні й постій% но зростає. Кількість супутникових каналів уже не злічити. Але спробуй% те знайти в цьому океані телебачен% ня щось справді українське! Протягом двох років київська студія “Віател” зняла понад 50 документальних фільмів про ви% датних українців. Вона безуспіш% но намагається “пробити” ці фільми на основні українські те% леканали. Досі вдалося умовити лише “5 канал”. Так само на точці замерзання — питання про ви% пуск цих чудових фільмів масо% вим накладом на дисках, а його чекають тисячі шкіл, заморочені телепроектами українці. Доки не відкриємо собі нашу справжню, славну, трагічну, склад% ну історію, доти й будуть товктися в нашому інформаційному просторі отакі телешоумобілпроекти як профанація для простаків, за яких нас мають.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
