“Не заколисувати себе перспективами поліпшення ситуації”. · с. 4сторінка оригіналу ↗
ЗДОРОВ’Я НАЦІЇ
Слово Просвіти, №24 за 2008 рік
Протягом багатьох років у різних публікаціях я неодноразово звертався до проблеми ВІЛ/СНІДу як до однієї з багатьох, що за6 грожують демографічному та соціальному здоров’ю суспільства. Намір писати монографію визрів, коли в одному з лікувальних зак6 ладів Києва на власні очі побачив у розкритій коробці одноразових шприців, яка щойно надійшла від постачальника, один на третину заповнений якоюсь кров’ю. Існує кілька сценаріїв, за якими це стало можливим; поміж них є й такі, що змушують сумніватися в стерильності й інших шприців (які здаються “чистими”). А тепер подумаймо про стоматологію, про салони татуювання й пірсингу, про переливання крові (якого не можна уникнути при важких трав6 мах), про щеплення дітей і дорослих… Не лякаю, а застерігаю від байдужості: ВІЛ/СНІД — не часткова, а загальна проблема. В умо6 вах епідемії ми всі в той чи інший спосіб під загрозою, і на це нема ради — мусимо боротися не з ВІЛ6інфікованими співгромадянами, а з пошестю. Хочу ознайомити шановних читачів із загальними проблемами, про які йдеться в праці, яку щойно закінчив. Фото Олеся Дмитренка
Володимир ВОЙТЕНКО, професор
УПРАВЛІНЦІ, КООРДИНАТО9 РИ ТА ВИКОНАВЦІ На початку грудня 2007 р. — во% чевидь, у зв’язку з інформацією, яка з’явилася в різних ЗМІ в Міжна% родний день боротьби зі СНІДом — із заявою про своє бачення проб% леми виступив Президент. Він наз% вав злочинною бездіяльність МОЗ та інших профільних відомств щодо боротьби з ВІЛ/СНІДом. Віктор Ющенко підкреслив, що більш про% вальної роботи у системі влади, ніж робота уряду, і зокрема, МОЗ, у сфері боротьби з ВІЛ/СНІДом, не існує. “Цей провал трагічний, бо він замішаний на цілій системі про% рахунків, корупції, розкраданні державних коштів, нераціонально% му їх використанні”, — сказав Пре% зидент. Він гостро розкритикував відсутність чіткої системи управ% ління в цьому питанні. За його сло% вами, боротьбою з ВІЛ/СНІДом займаються всі, але конкретних людей, які готові взяти на себе від% повідальність, немає. Розкритикував також Прези% дент відсутність координаційних дій між профільними відомствами. В. Ющенко наголосив, що сьогодні гостро стоїть питання зміни систе% ми державного управління в цій сфері. Президент вимагав від Ге% нерального прокурора України провести перевірку всіх тендерних операцій закупівлі медикаментів, які потрібні для лікування та профі% лактики ВІЛ%інфекції/СНІДу в Укра% їні. Він відзначив, що слід вийти на нові принципи тендерної політики і “знайти чесного медика, який з цим впорається”. Президент навів статистику, яка дає підстави гово% рити про генералізовану епідемію, а дії посадових осіб щодо бороть% би з цим злом характеризувати як “злочинну байдужість”. Коментар, вочевидь, може бу% ти такий: дуже правильно, трохи запізно, ситуація потребує аварій% них контрзаходів. Сьогодні, разом із недієздатними бюрократами, епідемію “контролюють” споживачі ін’єкційних наркотиків і повії; зав% тра ж вона може стати неконтро% льованою. Д. Де Белл і Р. Картер (“Лікар% ський вісник”, 2006, т. 51, № 1), знайомі з ситуацією в Україні кра% ще, ніж багато наших посадовців, констатуючи стрімке поширення інфекції, наголошують, що ми має% мо винятково юний профіль ВІЛ%ін% фікованих — здебільшого це під% літки й молодь. Смертельне поєд% нання туберкульозу і ВІЛ — також серйозна проблема: Україна має найвищу в світі кількість випадків туберкульозу з мультирезистент% ністю до ліків. Грамотність населення, на думку зарубіжних дослідників, дає змогу активно залучати ЗМІ до пропаганди здорового способу життя й обізнаності з особливостя% ми інфекції. Існування системи охорони здоров’я з контингентом кваліфікованих лікарів засвідчує наявність потрібних медичних ре% сурсів. То чому ж ці чинники не ді% ють? Автори цитованої статті став% лять питання руба: чому міждер% жавні та благодійні інституції, які вкладають кошти в боротьбу з епідемією в Україні, не спосте% рігають бодай ознак чогось, що свідчило б про ефективність їх% ніх витрат? І самі відповідають на це запитання, називаючи кілька позицій (довкола них українські лі% карі товчуться, перепрошую за не% академічний термін, роками). 1. Кожний новий український уряд встановлює свої пріоритети розвитку промислових, сільсько% господарських, транспортних і банківських інфраструктур, але не суспільних послуг (з охороною здоров’я зокрема). 2. Розбудова послуг для гро% мадського здоров’я — дуже важка справа у “вертикальній системі” (від міністерства до фельдшерського пункту), не здатна швидко реагува% ти на мінливі щоденні потреби. Ор% ганізація сучасної медицини, ус% падкована з минулих часів, закос% теніла та деградувала на тлі ринко% во%базарних реалій, а її реформи були й лишаються предметом обго% ворення. Запобігання, догляд і лікування — три нерозривні передумови бо% ротьби з ВІЛ%інфекцією, але ця те% за не має практичного втілення. Перунові стріли, які Президент слушно адресував колишньому ке% рівництву МОЗ, торкалися насам% перед т. зв. антиретровірусної те% рапії ВІЛ%інфікованих, яка — в кра% щому випадку — дає змогу їм за% лишатися інфікованими, не пере% ходити в стадію клінічного СНІДу (з усіма наслідками такого перехо% ду). Профілактика ВІЛ%інфікування — головна ланка в боротьбі з епі% демією — була і є найслабкішою. 3. Україна останніми роками мала багато міжнародних донор% ських інвестувань для поодиноких проектів, проте це не були послі% довні й координовані проекти. Ко% ординування має йти із самої Укра% їни. Сьогодні два головні джерела ресурсів — грант Світового Фонду, яким керує Міжнародний Альянс ВІЛ/СНІДу, і позика Світового Бан% ку, яку координує Міністерство охорони здоров’я. Нещодавно один із зарубіжних спостерігачів дійшов висновку, що в усіх україн% ських зусиллях щодо реагування на проблему ВІЛ/СНІДу головним товаром для обміну була інформа% ція про те, що робить чи має намі% ри робити кожний окремий про% ект/програма. Хто в ліс, а хто по дрова…
Протягом п’ятнадцяти років проблемою ВІЛ/СНІДу на загаль% нодержавному рівні послідовно опікувалися вісім комітетів і комі% сій, організація та зміна яких мало впливала на ситуацію. Нещодавно Президент України Віктор Ющенко створив Координаційну раду з проблем ВІЛ%інфекції/СНІДу, ту% беркульозу й наркоманії. Відповід% ний указ № 220 підписано 17 бе% резня 2008 року. Раду очолює Пре% зидент України. До її складу вхо% дять: віце%прем’єр%міністр Украї% ни, заступник голови Координацій% ної ради; заступник глави Секрета% ріату Президента України; міністр освіти та науки; міністр праці та со% ціальної політики; міністр охорони здоров’я; міністр внутрішніх справ; Генеральний прокурор України; перший заступник голови Служби безпеки України, державні діячі та представники громадськості. Зок% рема, голова координаційної ради Всеукраїнської мережі людей, які живуть із ВІЛ/СНІДом; директор Міжнародного альянсу з ВІЛ/СНІДу в Україні; голова правління благо% дійної організації “Фонд Олени Франчук “АнтиСНІД”; координатор в Україні Об’єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу (UNAIDS); дирек% тор Українського центру профілак% тики і боротьби зі СНІДом. Жодної інформації про роботу нової інституції не маємо, хоч із ча% су її створення минуло понад два місяці. Всесвітня організація охорони здоров’я як координуюча структу% ра щороку ставить перед собою завдання привернути увагу світо% вої спільноти до певної проблеми. Цього року така проблема — вплив глобального потепління на здо% ров’я і тривалість життя людей. Во% на нагальна: у країнах ЄС підви% щення температури на один гра% дус може викликати зростання смертності на 1—4 %, а за даними 12 європейських країн, період екс% тремальної спеки влітку 2003%го призвів до 70 тисяч “надлишкових” смертей. Бюро ВООЗ в Україні має бути — за визначенням — авторитетною та ефективною інституцією; шкода, що його діяльність лишається неві% домою медичній громадськості. Завісу трохи підняла публікація в газеті “День” (2008, № 67). Отже, Українське бюро ВООЗ на 2008— 2009 рр. має чотири пріоритети (крім глобального потепління). “Це, по%перше, зміцнення системи охо% рони здоров’я, що включає розв’я% зання проблеми кадрів (особливо для села), фінансування медицини, безпеку гемотрансфузій та ліку% вального використання компонен% тів крові, вдосконалення медицини катастроф. Триває створення та леґітимація загальнодержавного формуляру лікарських засобів. По% друге, це проблема неінфекційних захворювань, пропаганда здорово% го способу життя. По%третє, — “ін% фекційні хвороби (маємо намір зменшити тягар ВІЛ/СНІДу, тубер% кульозу) та працюємо над тим, щоб попередити хвороби способом вакцинації. Найближчим часом ми з МОЗ робитимемо вакцинацію лю% дей від 16 до 29 років проти кору та краснухи — це майже 9 мільйонів осіб. Мета — щоб до 2010 року зах% ворюваність на ці хвороби була близькою до нуля”. Керівник бюро на запитання кореспондента (ймо% вірно, трохи заскоченого спокійно% епічною тональністю інтерв’ю) до% дав деякі уточнення: “Зрозуміло, в нас є стратегічне планування на 6— 8 років. А відповідь на запитання, чому в нас показники не поліпшу% ються, лежить у площині глобаль% них тенденцій. Якщо ж говорити про ВІЛ/СНІД, то в одному плані тенденція погіршується, а в іншому — поліпшується. Наприклад, щодо забезпечення хворих на СНІД ліка% ми, також знижується й розпов% сюдженість ВІЛ/СНІДу серед нар% козалежних. Зараз намагаємося зробити все, щоб упровадити за% місну терапію метадоном. Ці пи% тання — не на рік%два: має минути 10—20 літ, щоб справді було відчут% но певні зміни”. Жодна позиція з цього переліку не викликає заперечень. Водночас скидається на те, що ми (Україна) мусимо мати достатньо розуму, щоб не заколисувати себе пер% спективами поліпшення ситуації щодо ВІЛ/СНІДу аж за 10—20 ро% ків, і дуже не хочеться, щоб саме так сприймали ситуацію в ново% створеній Координаційній раді: не маємо стільки часу в запасі.
ПРОРИВ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЛОКАДИ Вивчивши нашу ситуацію, представники Глобальної бізнес% коаліції проти ВІЛ/СНІДу, туберку% льозу та малярії, які нещодавно відвідали Україну, зробили два прогнози: оптимістичний і песи% містичний. Обговорюючи пробле% му, на оптимістичному навіть не зу% пинялися. Представник Всесвітнього банку Мартін Браузер: “Якщо ВІЛ в Україні буде розповсюджуватися тими самими темпами, що й нині, до 2025 року ви можете втратити чверть населення. Гостро відчува% тиметься зменшення чисельності економічного населення, а на біз% нес чинитиметься сильний подат% ковий тиск. Держава і бізнес тоді муситимуть витрачати сотні міль% йонів доларів на антиретровірусні препарати (щоб підтримувати здо% ров’я людей, які працюватимуть), сотні мільйонів гривень на виплати по інвалідності, а підприємства Ук% раїни, які працюють на ВВП, най% більше від ВІЛ%інфекції й постраж% дають. Якщо бізнес фінансуватиме хворих і їх буде стільки, як перед% бачається, то СНІД може просто знищити український бізнес”. Президент Глобальної бізнес% коаліції проти ВІЛ/СНІДу Ричард Холбрук: “Кошти, які ми даємо на створення вакцини проти цієї ін% фекції, поки що потрібних резуль% татів не дають. Нині світ витрачає величезні гроші на цю проблему, і, на жаль, хоч нам це дуже дорого коштує, ми програємо війну. Екс% перти сказали, що вірус імунодефі% циту людини — дуже “розумний”: як тільки лікарі приходять до яко% гось рішення, вірус їх “обманює”. Тому найкращою “вакциною” для України має стати інформація про небезпеку. І непотрібно всю відпо% відальність перекладати на держа% ву — вона з цим не впорається. Пе% реконаний, що оскільки майбутнє будь%якої країни залежить від біз% несу, то це завдання він повинен на себе взяти (розумію, що бізнес дуже егоїстичний, але з часом ви% никає розуміння, що є щось важли% віше за прибуток). Поїдьте за кор% дон: з досвідом мінімізації ризику з вами може поділитися США чи будь%яка розвинена країна Європи — Франція, Німеччина, Нідерлан% ди, Швеція. Закликаю представни% ків українського бізнесу об’єднати% ся з нами і спільно проводити в Ук% раїні “інформаційну вакцинацію”. Саме завдяки освітній кампанії Глобальній бізнес%коаліції вже вда% лося зменшити темпи розповсюд% ження ВІЛ у Китаї, США, Росії”. Виконавчий директор Глобаль% ної бізнес%коаліції Джон Тедстром: “Особлива роль в освітній кампанії належить ЗМІ, громадським органі% заціям, популярним людям та цер% кві. У США проблему СНІДу висвіт% люють удесятеро ширше, ніж у Єв% ропі, не кажучи вже про Україну: до неї привертають увагу “зірки”, які беруть участь у різноманітних бла% годійно%просвітницьких акціях. Що стосується церкви, то, на думку експертів, якщо духівники брати% муть участь у попередженні ВІЛ/СНІДу, це стане великою допо% могою, адже значна частина україн% ців найбільше довіряє саме церкві”. Можемо констатувати, що наш бізнес поволі повертає обличчя до нагальних медичних проблем (СНІД, туберкульоз), але його ак% тивність не можна вважати суго% лосною гостроті проблеми. Зреш% тою, ніхто в державі (за винятком кількох десятків “вузьких” фахівців та деяких громадських організа% цій) не говорить голосно про ситу% ацію, яка вимагає, щоб про неї кричали. Невідкладні інформаційні (просвітницькі, пропагандистські та контрпропагандистські) техно% логії потребують постійної уваги і небагато коштів. Щомісяця реґіональні засоби масової інформації мусять надава% ти поточну інформацію про кіль%
с. 5 · сторінка оригіналу ↗
відповів, що “Український медичний союз” — громадська організація, яка впливатиме на хід подій, зокре% ма й законодавчим забезпеченням. Пан Поляченко зробив акцент на тому, що він уже не міністр, але ор% ганізація матиме більше важелів впливу, ніж у чиновників. Ілля Ємець зосередив увагу на потребі виникнення не політичної організації, а структури, завдяки якій самі лікарі будуть формувати систему охорони здоров’я: “У мене після прес%конференції — двоє не% мовлят%пацієнтів з досить склад% ними вадами серця. Прес%конфе% ренція — не менш важлива подія, ніж операції”. Тіна Берадзе наголосила: “Фах лікаря найважчий у психічному ро% зумінні. Щохвилини, щосекунди ми рятуємо життя людей. Нам треба допомагати, щоб ми могли допо% магати людям рятувати їхнє здо% ров’я. Коли кажу, що я психіатр, на мене дивляться з подивом, бо це найменувань продукції. Це протези й ортези верхніх і нижніх кінцівок, ортопедичне взуття, засоби пере% сування та реабілітації, бандажі. У рамках виставки Всеукраїн% ська громадська організація “Асо% ціація інвалідів%спинальників Укра% їни” провела “круглий стіл” з усіма зацікавленими: виробниками та користувачами їхніх послуг. “Складається враження, що вітчизняного виробника нищать, — каже генеральний директор ТОВ “Друкмаш%центр” з Кіровограда Людмила Шубіна. — Більшість подібних підприємств не функціо% нує. Ми взяли кредит у банку, щоб не втратити колективу, але пра% цюємо на склад. Наше підприємс% тво може випускати до 10 тисяч візків, а випускає лише 5,5 тисяч. Торік держава закупила дешевші візки з Китаю, хоч продукція нашо% го заводу відповідає міжнародним стандартам”. Інваліди ж нарікали на якість китайських виробів: вони часто ла% маються, а жодна майстерня в Ук% раїні не може їх відремонтувати.
непрестижно. Але лише лікарі мо% жуть захистити один одного, щоб нація була захищеною”. Володимир Загородній влучно сказав про наболіле: “Держава вис% тупає гарантом в наданні безоплат% ної медичної допомоги, але відпові% дальність покладено на лікаря”. Потрібно розпочати суспільний діалог між лікарем та пацієнтом — так можемо прийти до громадян% ського суспільства. Про важливість цього говорив Юрій Поляченко. І він має рацію. Директор Націо% нального інституту хірургії та трансплантології ім. Шалімова АМН України про трагічні події нав% коло вакцинації сказав: “Якщо го% воритиму як лікар — це трагедія. Наслідки цієї кампанії розділили суспільство на лікарів та пацієнтів. Система дала збій”. Отже, система охорони здо% ров’я потребує різнопланової мо% дернізації заради майбутнього здоров’я нації.
Нашим виробничникам теж діста% лося, адже на виставку везуть най% краще, а що насправді отримає ін% валід — ще не відомо. Головне, на чому зійшлися ви% робники і люди з особливими фі% зичними потребами, — має бути індивідуальне замовлення під кон% кретного споживача. Траплялися випадки, коли візки померлих від% давали живим. У соцзабезах під стелю накидано візків, і комірник бере те, що потрапить до його рук. Наслідок – інвалід не може нор% мально користуватися візком, бо він йому не підходить. Отже, проблема людей з особ% ливими фізичними потребами ви% магає всебічної уваги держави. Слід підтримувати самих інвалідів і цілу виробничу галузь. А що така потрібна галузь існує й динамічно розвивається, підтвердила ниніш% ня виставка і майже 80 її учасників з усіх куточків України. Підтверди% ли це й вироби: від звичайного су% пінатора — до найскладніших пристроїв, якими керує сучасна електроніка та мікропроцесори.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
