7 “На наших очах змінюються події і люди, змінюється місто і світ”. Презентація · с. 7сторінка оригіналу ↗
Читанка не для розваги Ігор Довганюк «Наш Спаситель. Чекаємо». — Коломия: Вік, 2019
Слово Просвіти, №24 за 2019 рік
Ольга РУДАНЕЦЬ
Довго не наважувалась сама для себе розшифрувати ті емоції і світоглядні інсинуації, які пробуджувались і формувались в моїй душі і свідомості в процесі читання. Це ж треба так майстерно закрутити сюжет, щоб навіть літературознавці з досвідом не зуміли точно визначити жанр! А може, це з’ява нового, не обрамленого шаблоном ще пострадянського літературознавства жанру? А може, це те, за чим спрагла ще не зчерствіла читацька аудиторія, втомившись, нарешті, від того негативізму і вульгарності, які щедро влились в наше літературне сьогодення, вирвавшись урешті-решт з-під цензурної гільйотини?! Якраз для такої аудиторії це читання. Всіх їх і запрошує автор до кола творців “Нової Землі”, бо саме з власного “Я”, “МИ” і “КОЛА”, яке нас згуртовує, і починається Нова Родина, Нова Україна, Нова Земля. Автор, як і кожна любляча дитина, робить Центром Всесвіту той клаптик землі, де зазоріла його душа. Ця вросла у глиб земного тяжіння пуповина і сьогодні, вже в зрілому віці, не дає Йому бажання проміняти цей клаптик землі на будь-які інші, найспокусливіші… А можливості були, шанси теж, ще й досі не вичерпані. Але він не просто мрійник і фантаст, не останній романтик, яких, до речі, також небагато. Він — замріяний і натхненний вірою реаліст, який хоче змінити світ на краще, невтомно намагається ці зміни поширювати на своє оточення, коло свого найближчого середовища і вперто робить у цьому напрямі, здавалося б, зовсім безнадійні кроки. А тепер — щодо стилю і манери подачі, викладу: смаковита і вишукана літератур-
Богдан ДЯЧИШИН, член НСПУ, м. Львів
Якщо не спати нам, а йти — то тільки разом, тільки вгору. Петро Шкраб’юк, “Співзвучність”
2018 року в “Слові Просвіти” (ч. 31) була опублікована моя стаття “Думки Божого дерева” – розмисли про поетичну книжку “Шлюб із полином” Ірини Калинець (відійшла за межу 31 липня 2012 р.). І тут доречно згадати закінчення цієї статті... Омите любов’ю, сльозою пам’яті, слово житиме вічно, бо правдива вічність дарована Людині, яка життя своє положила на вівтар боротьби за сльозу слова волі: Я на день воскресіння прийду. Я ж бо дня того, Боже, чекаю, бо пекельний вогонь не здолає зжерти людську всевічну сльозу... Вона запитає не Бога — запитає нас, присутніх на цьому дійстві: де були, що робили, щоб вибороти, зберегти для вічності сльози пам’яті, волю для прийдешніх поколінь... Тепер же на моєму робочому столі — “біблія” пам’яті про нищівні часи комуністичної системи, про тих, хто поклав своє життя на кін боротьби за нашу волю. Це книга Петра Шкраб’юка “Попід Золоті Ворота: шість елегій про родину Калинців” (друге видання). Герої книги бесідують, промовляють добротним словом автора, бо в минулі часи, як писала Ірина Калинець, слова були “затиснуті у горлі, задушені в мовчанні”. І ось маємо унікальну книгу. Цей шедевр документальної прози непросто коментувати, бо він розкривається у процесі повнокровного життя, коли читаний-перечитаний, збережений у пам’яті. Відчуттям всесильності, правдивості слова переймаєшся до глибин серця, бо текст вражає фундаментальною мудрістю, знаннями, об’ємом опрацьованого матеріалу і спонукає пам’ятати і знати те, що формує духовний світ людини. А що знаємо про Ігоря Калинця? Автор книги ємко написав у передмові: “Отже, маємо Калинця-поета і Калинця-громадянина. Ці величини рівнозначні. Вони й творять оту — недосяжну для інших — цілісність... Храм його поезії й життя сяє нині для всіх, у кого не байдуже серце й відкрита душа” (с. 6,9). Ігор Калинець плідно працює і по сей день, щоб наше життя не на мова, присмачена легкою іронією і гумором, не засмічена бульварною лексикою і вульгарщиною. Опоетизована дія пошуку гармонії і творення. Художньо обрамлені картинки, здавалося б, буденного життя міста з його щоденним побутом і проблемами. І це все — тільки як підґрунтя для місточка в завтрашній день в цілеспрямованому і впертому русі до “Нової Землі”. На наших очах змінюються події і люди, змінюється місто і світ. І, закономірно, автор витягує ці зміни найперше зі своєї РОДИНИ. Мабуть, розчарувались ті перші читачі, які намагалися точно приміряти портрети героїв книг до відомих їм людей. Не лукавитиму, така спроба була і в мене, але вже після прочитання якогось десятка сторінок зрозуміла її марність. Великий позитивний досвід відповідального керівника і дипломата послужили основою для практично протокольного виписування сторінок організаційної підготовки і проведення Вселенського Форуму. Не маю сумніву, що ці сторінки — висококласні уроки менеджменту для всіх, хто приміряє до себе жупан лідерства. Це такий майстер-клас досвідченого менеджера і дипломата, який не гріх узяти до програми дипломатичних шкіл і менеджерських академій.
І насамкінець: всі вершини, всі науки, всі досягнення і досвід — це промисел Божий, це благословення Небес і воля Всевишнього, який дав Людині розум і волю чинити так, як вона чинить, жити так, як вона прагне і вміє. Ця християнська істина і глибока віра практикуючого християнина дозволили авторові глобальніше осмислити і подати концепцію Віри, як об’єднавчої сили; провести наскрізну головну Істину: на все воля Господня, який сотворив людину за своїм образом і подобою, заради якої “стався Чоловіком і був розіп’ятий за нас за Понтія Пилата… і воскрес на третій день згідно з Писанням…” Він — наш Творець і Спаситель, спонукає і благословляє автора і нас творити “Нову землю”, творити Царство Боже на землі, де “всі будуть одно!” Ця Істина є наскрізною золотою віссю, на якій тримається такий новаторський, неформатний сюжет книги. Після прочитання щодня повертаюся до якогось розділу, сторінки, абзацу; щось шукаю недомовлене чи недосказане; знаходжу якісь нові для себе світоглядні грані. І роблю для себе ніби давно вже визрілий висновок: таке читання я люблю, таким захоплююсь. Воно не для розваг — для інтелектуального збагачення і росту, для нелегкої дороги тернами до зі-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
