Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Актуально · “Верховна Рада схвалила Закон “Про засудження і заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

“Полтаво, скажи Україні, чому над тобою і досі орел?”

Слово Просвіти, №24 за 2023 рік

Однією з найбільш резонансних тем державної політики деколонізації є полтавський комплекс пам’яток, пов’язаних із перемогою Московського царс# тва в Полтавській битві. Це пам’ятники гауляйтеру Пьотра – коменданту Пол# тавської фортеці Келіну на Першотравневому проспекті та на місці начебто від# починку московського царя на перехресті вулиць гетьмана Пилипа Орлика і Спаської. Але найбільше дискусій довкола монумента Слави в центрі Полтави. Олег ПУСТОВГАР, регіональний представник Укра# їнського інституту національної пам’яті в Полтавській області Монумент Слави – це росій8 ський окупаційний маркер Його споруджено до 100#річ# чя перемоги в Полтавській битві. 27 червня 1709 року об’єднане військо шведського королівства і Гетьманщини на чолі із Мазепою і кошовим отаманом Запорізької Січі Костем Гордієнком зазнало поразки… Армія Московського царства, яке очолював цар Пьотр I, кривавий садист, один із клю# чових фундаторів огидного яви# ща під назвою “російський імпе# ріалізм” (за Тарасом Шевченком: “це той перший, що розпинав на# шу Україну”), – перемогла. Пол# тава в російських історичних тра# диціях, літературі, науці тощо вважається “містом російської військової слави”. Для України ж поразка воєнно#політичного вис# тупу гетьмана Івана Мазепи про# ти московського царя Петра була початком остаточного знищення Гетьманщини та козацьких воль# ностей. Водночас антимосков# ське повстання під проводом гетьмана Івана Мазепи за визво# лення з#під московського ярма стало світлом правди для наступ# них поколінь борців за волю Ук# раїни. Мазепа переміг! Україн# ська держава є! Нині ЗСУ знову, як і в часи Мазепи – Гордієнка, відстоюють незалежність цієї держави від тих самих окупантів. Протягом 314 років у Москві і Петербурзі мінялися царі, генсе# ки, президенти. Тепер у Кремлі сидить не цар Пьотр, а Путін, але ворог, його методи і наміри зни# щити Україну і українців незмін# ні. Саме мазепинцями називала пропаганда білої і червоної росії петлюрівців та інших діячів УНР понад сто років тому. Наприкінці 80#х – на початку 90#х рр. минулого століття акти# вісти Народного Руху України проводили у Корпусному парку масові мітинги. На них нерідко звучав вірш відомої української поетеси Наталки Поклад. У ньо# му йдеться про вплив пам’ятника слави “російської зброї” на свідо# мість полтавців. Поетеса емоцій# но запитує: Неспішно історію пише пір’їна, сп’янівши від запахів трупів і зел. Полтаво, Полтаво, скажи Україні, Чому над тобою і досі орел? А ще як духовний заповіт сприймається нині широко цито# ваний вислів видатного україн# ського філософа, літературознав# ця і дисидента, життя і діяльність якого пов’язані з Полтавою (з 1956 по 1959 роки працював ви# кладачем української літератури Полтавського педагогічного інс# титуту) Євгена Сверстюка: “Мону# мент слави російської зброї у Пол# таві – це російський фалос, який увіткнули у самісіньке серце Укра# їни і яким й досі ґвалтують Украї# ну”. Недарма після початку росій# ської збройної агресії у 2014 році з ініціативи правозахисника Ана# толія Банного та голови Полтав# ського обласного товариства “Просвіта” Миколи Кульчинсько# го започатковано традицію виві# шувати на вершину монументу державний синьо#жовтий стяг, а також червоно#чорний прапор визвольної боротьби. Протягом семи років цю традицію підтри# мували депутат міської ради, воїн російсько#української війни Юліан Матвійчук (вічна йому пам’ять), екс#нардеп Юрій Буб# лик та громадські активісти, бра# ти Сорокові. Така традиція “українізації” монумента не подобалася ко# лишньому міському голові Ма# маю, тож ставалися прикрі ви# падки зняття комунальними службами міста української сим# воліки. Однак проросійські впли# ви у міськраді нівелювалися ак# тивністю патріотичних сил. Ска# жімо, після чергової витівки Ма# мая 1 травня 2021 року біля мону# мента на заклик Юліана Матвій# чука зібралися близько тисячі полтавців і під спів державного гімну повернули українські сим# воли на вершину монумента. “Москва – третій Рим, а четвертому не бувати” Для того, щоб закріпити у сві# домості українців свою владу, ро# сійська імперія при імператорові Олександрі I промаркувала пуб# лічний простір Полтави цим пам’ятником у 1811 році. Імпер# ський маркер пронизаний і вибу# дуваний від підніжжя, горельєфів на колоні до імперського орла над нею у концепції “Третього Риму”. Ця ворожа філософська течія стверджує, що Москва (читай – Московсько#Петербурзька дер# жава або Російська імперія) є наступницею Римської імперії. Відомий вислів: “Москва – тре# тій Рим, а четвертому не бувати”. Такі сенси лягли у основу месіан# ського світогляду під час форму# вання Московської централізо# ваної держави. Ідея “третього Ри# му” є одним із різновидів ідеоло# гії “руского міра” й передбачає поглинання України, вищість ро# сіян над іншими націями та сві# тове російське панування. Цю ідею ширив і по#новому інтерпретував, актуалізував і мас# штабував у інформаційному просторі росії їхній філософ Ду# гін. Закономірно, що ідея “Тре# тього Риму” нині використову# ється російськими пропагандис# тами, найчастіше Соловйовим і Скабєєвою, для ідеологічного обґрунтування війни проти Укра# їни. Саме ідея російського месі# анства є одною з причин повно# масштабного вторгнення в Украї# ну. Ця ідея домінує у свідомості Путіна, у кабінеті котрого, як не# одноразово повідомляли росій# ські телепропагандисти, висить аж 4 портрети царя Петра I. Про затьмареність свідомості Путіна ідеєю месіанства свідчать його заяви після відвідування вистав# ки, присвяченої 350#й річниці з дня народження Петра I: у червні 2022 року кремлівський диктатор порівняв себе з Петром I, а вторг# нення в Україну – з Північною війною. Монумент Слави російській зброї має вигляд колони на зра# зок тріумфальних, якими відзна# чала перемоги давньоримська ім# перія. На самісінькій верхівці – бронзовий позолочений орел, який тримає у дзьобі лавровий ві# нок – символ тріумфу, слави і пе# ремоги московитів у трагічній для Гетьманщини Полтавській битві. До речі, традиція лаврово# го вінка як тріумфального симво# лу тріумфу започаткувалася у ча# си античності та Римської імпе# рії. Лаврові вінки вдягали тріум# фатори, переможці битв. Слово “лавреат” з латині перекладаєть# ся як “увінчаний лавром”. Древні римляни вірили, що лавр рятує від блискавки. Тож недарма у кіг# тях хижої птахи саме блискавки. Скульптори розташували орла так, що дивиться імперський орел якраз у бік поля Полтавської битви. Важливо знати, бо для пере# хожих із землі цього не помітно: біля кігтів ворожого орла виграві# ювано морського краба як сим# вол королівської Швеції – союз# ника Івана Мазепи. Як відомо, король Швеції Карл ХII 27–28 березня 1709 року у Великих Бу# дищах на Полтавщині уклав уго# ду із гетьманом Іваном Мазепою та кошовим отаманом Запорозь# кої Січі Костем Гордієнком. Зо# бов’язувався допомогти визво# ленню Гетьманщини з#під мос# ковської влади. Цитата з Догово# ру: “Україна з двох сторін Дніпра з Військом Запорозьким й наро# дом має бути вічними часами вільною від всякого чужоземного володіння. Союзні держави не мають претендувати на абсолют# ну владу над Україною й Вій# ськом Запорозьким, цільність границь її, непорушність воль# ностей, законів, прав і привіле# їв”. Цитую бюлетень шведської польової канцелярії: “…Його Ко# Горельєфи на колоні у концепції третього Риму ролівська Величність упровадив своє вій# сько в цю країну не для того, щоб учини# ти її жителям якусь шкоду, а для того, щоб вони змогли помститися віролом# ним ворогам. Його Королівська Велич# ність хоче жителів ці# єї країни звільнити від ярма”. Сучасна Швеція теж є союзницею України, допомагає зброєю, лікуванням воїнів ЗСУ тощо і впевнено прямує до НА# ТО, щоб убезпечитися від небез# печного сусіда – сучасної путін# ської росії. На колоні Слави російській зброї викарбувані цифри “Июня 27 го 1709 года”, тобто дату Пол# тавської битви як історичної по# дії, яка започаткувала створення Російської імперії. Недарма ця дата посідає одне із чільних місць серед свят держави#окупанта. І не лише у офіційному календарі міністерства оборони (читай – війни), очолюваному Сєргєєм Шойгу. Перемога у Полтавській битві в Росії повсюдно святкуєть# ся як день “слави руского ору# жія”. На пам’ятнику можна вгледі# ти різні композиції. “Кільце по# вернення” – алегорія вічності у сенсі вічного світового пануван# ня росіян як “третього Риму”. Гармати символізують постріли у Мазепинську ідею, в українську незалежність як щось тимчасове. Ідея титаномахії означає вічне правління росіян, як у випадку із Зевсом. На споруді зображено уробороса – змія, який кусає себе за хвіст, тобто символізує віч# ність. Горельєфи з римською вій# ськовою атрибутикою означають славу “руского оружія”. Далі – шлях очищення свідо8 мості і публічного простору від імперської пропаганди Що означає колоніальне мис# лення в Україні? Це коли чужі, нав’язані метрополією культурні явища, зокрема у сфері монумен# талістики, українці знають і ша# нують краще, ніж свої. Полтава – не виняток. Тут колишній очіль# ник міста більше переймався ймовірністю втрати пам’ятника “рускому оружію”, ніж відсутніс# тю пам’ятників своїм Героям# борцям за незалежність. За пів року до повномасштабного вторг# нення росіян у відомому інтерв’ю проросійському, нині забороне# ному рішенням РНБО телекана# лу державного зрадника Мураєва “Наш” тодішній міський голова Мамай називав “орла” ледь не святинею. А рік тому не менш резонан# сною стала ця заява Олександра Мамая: “Доки не буде відповідного закону від Верховної Ради, і доки я буду міським головою, то зносити пам’ятники ніхто не буде. Це моя принципова позиція. Якщо буде ко# лись рішення Верховної Ради про знесення пам’ятників, то я все од# но не зможу цього зробити. Я тоді краще напишу заяву про складення повноважень міського голови, не# хай на моєму місці це зробить хтось інший”. Як у воду дивився: Верховна Рада схвалила Закон “Про засудження і заборону про# паганди російської імперської політики в Україні і деколоніза# цію топонімії”, а Мамай тепер вже НЕ міський голова. Закон набуде чинності 28 липня. Ним доручено уряду пе# реглянути статус пам’ятників і пам’ятних знаків, які є об’єктами культурної спадщини й містять російську імперську символіку. Реальний механізм такого пере# гляду законодавці передбачили у окремому Законі “Про внесення змін до Закону України “Про охорону культурної спадщини” щодо не занесення до Державно# го реєстру нерухомих пам’яток України та вилучення з Держав# ного реєстру нерухомих пам’яток України окремих об’єктів куль# турної спадщини”. Його уже про# голосовано у ВР і передано на підпис Президенту. У ньому міс# тяться критерії, за якими Мініс# терство культури й інформацій# ної політики зможе вилучати пам’ятки з реєстру або спрощува# ти процедуру їх видалення з пуб# лічного простору з огляду на культурну цінність пам’ятника. Тобто полтавський “орел” є об’єктом культурної спадщини національного значення, і витво# ром мистецтва, яку не можна просто так зруйнувати. Водночас, ця споруда однозначно є симво# лом російської імперської полі# тики, якій не місце в у публічно# му просторі українського міста Полтава. Тож тут варто діяти ви# важено, згідно з процедурами. Нищити не треба, важливо музеї# фікувати. Настав час переміщен# ня із публічного простору у му# зейний. Пора створити на тери# торії Державного музею#заповід# ника “Поле Полтавської битви” кластер російської монументаль# ної пропаганди. Думаю, туристам було б цікаво довідатися, як про# тягом століть мізки українців зас# мічувалися “рускім міром”, в то# му числі й через створення по# тужних монументів, які символі# зували окупацію України. Примі# ром, було б пізнавально почути від екскурсовода цитату з праці відомого історика, монографії якого збагатили славу Полтав# ського краєзнавчого музею, ре# пресованого комуністичним ре# жимом музейника, археолога, ав# тора книги “Архітектурне облич# чя Полтави” Михайла Рудин# ського: “по катастрофі 1709 року Полтава, якраз у силу своєї провін# ціальності – дуже скоро не тільки змирюється з російським режи# мом, а навіть пишається своєю славою. Славою міста перемоги ро# сії і смерті української незалеж# ності, що так досадно в’яжеться з нею в затасканій римі поетів”. На колоні Слави російській зброї викарбувано цифри «Июня 27 го 1709 года», тобто дату Полтавської битви як історичної події, яка започаткувала створення Російської імперії

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин