Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
Русови повертаються до Чернігова
Слово Просвіти, №24 за 2023 рік
У культурному житті України відбулася непроминальна подія – Чернігівській обласній науковій бібліотеці рішенням обласної ради справедливо присвоєно імена Олександра та Софії Русових! Здійснилося!
Галина ДАЦЮК, голова Жіночого Центру “Спадщина”
До цієї події роками йшли подвижники української справи, воюючи з уламками русссского міра, який сичав: хто такі ці українські буржуазні націоналісти, щоб стати на місце Галактіоновича? На жаль, подібні – українськи незрячі – трапляються досі. Проте тішить, що громада і влада цього разу об’єдналися, усвідомивши, що жодному порівнянню не піддаються заслуги перед Чернігівщиною Короленка і Русових — надто різні величини в українській культурі та державництві! Непорівнянна, звісно, радість від присвоєння імені Русових з великою бідою, яку вчергове наслав на нашу землю ворог. Проте, якщо вдуматися, то ці події символічно стали поруч, бо цивілізаційне протистояння – України і московщини – тривало в усі часи, як боротьба світла з мороком. У кожній краплині води, яку люто ви пустили на наші береги росіянці, перетворивши її живодайну силу на страшну небезпеку, – сичить та сама отрута і лють, з якими вони нищили Україну і за часів Русових 150 років тому. Великі українці думали про майбутнє України, друкували часопис “Світло”, відкривали книгозбірні і школи, видавали “Кобзар”, створювали товариства рідної мови. Натомість російська імперія отруювала простір ненавистю, закриваючи заклади, забороняючи українське слово. Зі “Споминів” Софії Русової дізнаємося про те, що їхнє помешкання в Чернігові за перші роки статистичної праці Олександра Русова “було сповнене різноманітними інтересами”. Коли він повертався після робочих роз’їздів, “наша хата наповнювалась життям… Часто збі ралась у нас молодь. Співали хором, підготовляли українські концерти, на яких Ол. Ол. завше співав з моїм супроводом на фортеп’яні. Взагалі Стат. Бюро було в той час наче центром культурного життя Чернігова, ініціатива усіх громадських інтелектуально
мистецьких справах на лежала статистикам”. “До 1876 року в Чернігові не було жодної публічної книгозбірні, – пише Софія Русова, – ледве яку книжку можна було роздобути в... книгарні Кранца. В один із своїх поворотів з повіту статистики вирішили зорганізувати громадську книгозбірню. Скликали на збори всю інтелігенцію, обрали президію: Червінський – голова, я – секретар, Тищин ський – скарбник; ріжними концертами та виставами зібрали потрібні гроші, чи мало книжок дістали в тимчасове користування… (Русови також дали багато книг із власної бібліотеки). Довго губернатор не хотів дати дозвіл на відчинення громадської бібліотеки, довго директор місцевої гімназії не дозволяв учням і близько підходити до такого небезпечно го місця… Але бібліотека завоювала собі певне становище в громадянстві. Взагалі треба було дивуватись, скільки ця бібліотека була переслідувана адміністрацією, скільки трусів у ній зроблено за те тільки, що вона давала населенню міста справді гарні книжки. Але, незважаючи на це, вона проіснувала понад 10 років, її, як дитину, виплекала сама тільки опозиція”. Отака правдива інформація про організацію першої громадської книгозбірні в Чернігові, яку ініціювали Русови. Правда, Софія надумала тоді організувати ще й дитячий садок, аби навчити дітей читати, перш ніж дати їм книжку в руки. Зібрала 5
6 дітей, хоча меблів не було, проте були малюнки, діти почувалися добре… Але на біду з’явилася поліція і за чинила садок, “це зробив інспектор виключно з політичних підозрінь”. Потяг лося слідство… І хоча справа не дійшла до суду, але “перешкодила мені одержати посаду народної вчительки, бо шкільне начальство ставилося до мене вже з підозрінням”. Імперці завжди боялися українців, відчуваючи, що українці – їхній вирок! Боялися української книжки, мови, бібліотек, боялися носіїв українства і позбавляли їх волі або й життя. А в часи наших перемог лютували особливо, відчуваючи своє безсилля, як тепер. Але в усі часи, – як
от 150 років тому Олександр і Софія Русови, – з’являлися Янголами Охоронцями люди, котрі лицарськи відвойовували і утверджували Україну. Честь їм і їхнім славним іменам, які й сьогодні утверджують нашу державу. Велика вдячність Всеукраїнському товариству “Просвіта” імені Тараса Шевченка на чолі з Павлом Мовчаном, яке чимало долучилося до того, щоб нинішня подія відбулася. Дякую посестрам і побратимам, які працювали, аби утвердити Русових в імені Чернігівської обласної бібліотеки: професору Миколі Тимошику, письменниці Любові Голоті, директорці київської школи
садка імені Софії Русової Людмилі Синекоп, педагогам Ріпкинської гімназії ім. С. Русової, Олешнянській школі ім. С. Русової, Благодійному фонду імені Софії Русової і його очільнику Івану Чаусу. Дякую історику Володимиру Єрмаку, громадським діячкам Олені Сусловій і Надії Самуляк, з якими починали русівську справу 1991 року. Так, радію, бо це наша маленька перемога на мапі великої боротьби за Україну.
ГЕОРГІЙ ФІЛІПЧУК
10–11
ПЕРЕДПЛАТА—2023 Тижневик “Слово Просвіти” (індекс 30617) можна передплатити у відділеннях “Укрпошти” за допомогою “Каталогу видань України “Преса поштою” на 2023 рік (IІ півріччя)” з доставкою: 1 міс. – 28,39 грн. 3 міс. – 80,17 грн. 6 міс. – 154,34 грн. Також можна передплати ти нашу газету на сайтах “Укрпошти” https://pered plata.ukrposhta.ua/ та ДП “Преса” http://presa.ua/
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
