Святині · “В цьому загадковому світі, коли діти щось порівнюють, у них формується образне мислення”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
Сакральні літописні легенди з погляду язичницької астрономії
Слово Просвіти, №24 за 2025 рік
Юрій МОСЕНКІС, заслужений діяч мистецтв України, доктор філологічних наук
Попередники Олега Віщого – два князів Києві, три на півночі У Києві до Олега князюють одночасно двоє (!) – Аскольд і Дир (що здійснили похід на Константинополь-Царгород у 860 р. за візантійськими джерелами і у 866 р. за києворуськими джерелами). Їхніми сучасниками на півночі є троє князів – Рюрик, Синеус та Трувор (“прикликані” на князювання у 862 р. за “Повістю минулих літ” і у 868 р. за Никонівським літописом). Планета Нептун у 865 р. ввійшла до сузір’я Риб, а у 885 р. покинула це сузір’я – троє північних князів померли не пізніше 879 р. (Рюрик цього року, його брати у 864 р.), а у 882 р. Олег захопив Київ. Сузір’я Риб складається з двох Риб, а третьою є окреме сузір’я Південної Риби. Ці дві-три Риби відповідають двом-трьом князям.
Володимир Хреститель Утвердженню Володимира як київського князя передували роки міжусобиць між трьома дітьми Святослава, загиблого в 972 р. Цьому відповідає розташування Нептуна в сузір’ї Терезів (символ хитання долі) у 974–979 рр. За літописом, князь Володимир вокняжився в Києві у 980 р. і поставив тут кумири – статуї шести язичницьких богів. Планета Нептун у 981–985 рр. проходила сузір’я Скорпіона, що має негативні асоціації. Очевидно, так християнізовані жерці оцінили період багатобожжя Володимира. У літописний рік хрещення Русі – 988 р. – планета Нептун сходила одночасно з сузір’ям Лебедя у формі хреста, яке називають Північний Хрест. Саме це сузір’я – хрест на небі як знак перемоги – побачив римський імператор Костянтин Великий перед битвою на Мілвійському мості, що стало першим кроком до легалізації ним християнства на початку IV століття. Літописна дата смерті Володимира – 1015 р. У 1016 р. планета Нептун залишає сузір’я Козерога у формі купелі (що може символізувати охрещення киян у Дніпрі та Почайні).
Кий, Щек, Хорив та Либідь Імена трьох легендарних засновників Києва намагалися пояснити багаторазово на основі різноманітних мов. Однак найбільше сенсу бачимо в такому поясненні, яке дозволить витлумачити три імені на основі однієї мови. Такою мовою може бути іранська: Кий “палиця, молот” (Куар вірменської версії – бог гуннів Куар – давньоіранське хвар “сонце”), Щек “змій” (Мелтей вірменської версії – грузинське матлі “черв’як” – давньоіранське Аждахак, середньоіранське Заххак “міфічний змій”), Хорив “гора” (давньоіранське Харайва “священна гірська місцевість”, запозичене до Старого Заповіту). Це підтверджує гіпотезу про іранське (скіфське) походження легенди. Скіфська легенда про братів Арпо#ксая (“глибина-цар”), Лі-по#ксая (“гора-цар”) та Кола#ксая (“сонце-цар”) – слов’янських Вернигору, Вернидуба та Верниводу#Крутивуса – цілковито підтверджує скіфську версію. Змій Горинич поєднує всі три рівні світобудови – верхній (горіти – Сонце), середній (гора) та нижній (змій) – згадаймо версію про походження образу змія-дракона від дерева з птахом на вершині та змієм при корінні. Так само Купала асоціюється водночас із Сонцем-вогнем верхнього світу (кипіти), горою середнього світу (купа) та водою нижнього світу (купатися). Варіанти імен братів зберегли як давньоскандинавська (Сьорлі, Хамдір, Ерп), так і готська (Сарус, Амміус) версії. Тут Сьорлі та Сарус містять іранське сар “голова” як образ гори (Хорив – Харайва “гірська місцевість”; вірменською сар – саме
“гора”), Хамдір та Амміус містять германське hammer “молот” (Кий – слов’янське кий “палиця”, якому відповідає литовське kujus “молот” та слов’янське кувати), тоді як Ерп – це Арпо#ксай, Щек-змій. Убивство цього третього брата старшими у скандинавській міфологічній пісні – мотив драконоборства, пов’язаний із ковалем (Кирило або Микита Кожум’яка). Птолемей (ІІ ст. від Р. Х.) серед міст на Дніпрі згадує Сар і Метрополіс – останню грецьку назву столиці копіює вислів Олега Віщого про Київ як “мати міст руських”. Либідь – саме птах лебідь (Сван# хільд “лебідь битви” давньосканди# навської версії, давніше слід припус# кати *Сван#хвіт “лебідь біла” – це Ле# бідь Біла чарівних казок та билини про Михайла Потика-“птаха” – птахи та змія в цій билині теж співвідносні з сузір’ями). Річка Либідь як поєднання образів річки і лебедя – це розташуван# ня сузір’я Лебедя на Чумацькому Шляху у формі річки. На півночі Либідь “зрозуміли” як “Улибу” (лыбиться, улыбаться), “переклали” як “Умилу” (улыбаться – умиляться) та “призначили” її матір’ю трьох князів (Рюрика, Синеуса та Трувора). Образ дерева, що росте з черева Умили (Якимівський літопис), – це викривлений образ сузір’я Лебедя на Чумацькому Шляху (останній нагадує не тільки річку, а й дерево). Одночасне спостереження наприкінці осені сходження сузір’їв Лебедя на Чумацькому Шляху (річка-лебідь Либідь), Геркулеса (Кий-коваль, давньогрецький бог-коваль Гефест, клишоногий як фігура цього сузір’я, поряд сузір’я Волопаса у формі палиці або молота), Змія (Щек-змій) та Терезів у формі пагорба на горизонті (Хорив-гора) можна пов’язати з літописною легендою про трьох братів та сестру. Серед них зодіакальним є сузір’я Терезів, де слід шукати тривалоперіодичну планету Нептун як основу хронології. Планета була в цьому сузір’ї у 809–814 рр. (можна згадати версію про Кия як безпосереднього попередника Аскольда), 644–649 рр., 480–485 рр., 315–320 рр. Датувальний матеріал дають мови та археологічні культури. Легенда про засновників Києва містить матеріал слов’янських (Кий – праслов’янське *кий “палиця”, киянка “дерев’яний молоток” від кувати, литовське kujus “молот”), іранських (Щек – можлива вимова Штек – та Хорив – Аждахак#Заххак та Харайва) та германських (Либідь#лебідь – давньоскандинавська майстру слова Лариса Бойко, композиторка і виконавиця пісень у супроводі гітари, підготувала подарунок, заспівавши свіжу пісню на його слова про бруньку “Малесенька, малюсінька, манюнька”. Святослав Васильчук, голова Житомирського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Г. Шевченка, наголосив на важливості приїзду гостей такого високого інтелектуального і творчого рівня. Спілкування з ними розкриває горизонти, надихає та підказує напрямок подальшого розвитку. Юрій Іванець, який теж виконує свої пісні під гітару, зазначив: “Вдячний долі за
Сванхільд, готська Сунільда). Такий синтез характеризує взаємодію пізньозарубинецько-київської (останньої праслов’янської), сарматської (іранської) та черняхівської (основний компонент – германський) археологічних культур. Поліетнічна черняхівська культура, пов’язана не тільки з германськими готами (у яких Йордан-Йорнанд засвідчує легенду про Сунільду та її братів), а й із нащадками сарматів та праслов’янами київської культури, і могла виступати середовищем функціонування київської генеалогічної легенди. Точніше, ідеться про зміну зарубинецько-сарматського (по ІІ ст.) на київсько-черняхівське (з ІІІ ст.) середовище – де германський компонент легенди виявляється пізнішим і вторинним щодо слов’янсько-сарматського. Трьом археологічним культурам (сарматська, зарубинецько-київська, черняхівська) і трьом мовним середовищам (іранське, праслов’янське, готське) точно відповідають три варіанти легенди – реконструйований іранський, слов’янський та готський. Цій узаємодії найкраще відповідає дата 315–320 рр. За такого датування Кий виявляється сучасником римського імператора Костянтина Великого. Вірменська версія легенди про заснування Києва записана на початку IV ст., що підтверджує наведену дату. Спокусливо співвіднести Кия, Щека, Хорива та Либідь із трьома центрами Русі Куявією, Славією, Артанією, а також Леведією. Таким чином, легендарні біографії києворуських князів, як і мікенських та римських царів, могли бути доповнені астрономічними образами. Вірогідне спостереження Нептуна фіксуємо в образах від Кия до Володимира. Це могла бути робота язичницьких жерців над сакральною усною історією України-Руси. Природно, що в усному переданні біографії реальних князів набували нового звучання в контексті тогочасних світоглядних уявлень. Знаменитий історик релігій Мірча Еліаде (у 1-му та 2-му томах своєї фундаментальної праці “Історія віри та релігійних ідей”) відзначає, що легендарні деталі біографії понтійського (боспорського) царя Мітрідата VI Євпатора, а частково й перського царя Кира Великого, віддзеркалюють уявлення тогочасної іранської релігії – митраїзму. Затемнення сонця на початку походу Ігоря 1185 року могли асоціювати не тільки з сонячними затемненнями, близькими до дат смерті князів гілки Ольговичів, а й із символікою сонячних затемнень в образах загибелі (жертвопринесення?) Олега Віщого й Ігоря Старого.
другу зустріч з вами у Житомирі. Бути поруч із таким письменником – завжди щастя, бо наснажуєшся позитивною енергетикою і життєвою мудрістю”. Пан Юрій порадував присутніх своїм талантом, виконавши пісню на слова Тараса Шевченка. Пан Анатолій пригадав свій візит до Казахстану, де його представили як поета з України, звідки і Тарас Шевченко, постать нашого пророка там не тільки відома, ай глибоко шанована. Організувала гостину Анатолія Кичинського на Житомирщину Євгенія Юрченко, просвітянка, письменниця, журналістка: “З паном Анатолієм я познайомилася у вересні минулого року, коли модерувала його зустріч із читачами в Житомирі, хоча його поезією захоплююся тривалий час. Ідея провести заходи в Бердичеві і Житомирі зародилася давно, адже в письменника є тут друзі, колеги по перу і велике коло читачів”. Зустрічам сприяли Житомирське обласне об’єднання ВУТ “Просвіта” імені Т. Г. Шевченка, сайт “Житомир Щодня”, дирекція музеїв Бердичева та Житомира.
Людмила ЗАЛІЩУК Фото із сайту “Житомир Щодня”
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
