16 Подія року · “Його музику благословили емоційність, щира лірика та драматизм”. · с. 16сторінка оригіналу ↗
Багатогранне обдарування Ігоря Шамо
Слово Просвіти, №24 за 2025 рік
Колонна зала імені Миколи Лисенка Національної філармонії України запросила на концерт, присвячений вшануванню сторічного ювілею видатного українського композитора, народного артиста України, лавреата Шевченківської премії Ігоря Шамо. Про життєвий і творчий шлях митця розповіла ведуча, заслужена діячка мистецтв України Світлана Корецька.
Едуард ОВЧАРЕНКО Фото Едуарда МЕЖУЛА
Ігор Наумович залишив глибокий слід у вітчизняному мистецтві. Його музику благословили емоційність, щира лірика та драматизм. Він залишив нам у спадок понад триста пісень, які увійшли до золотого фонду української класики. А пісня “Києве мій” стала музичною емблемою столиці України. Але пісенна творчість – це лише одна з граней творчого обдарування Ігоря Шамо. До цього треба додати оперні, симфонічні, камерно-вокальні і камерно-інструментальні твори. А ще музику до театральних вистав і кінофільмів. І цього вечора були виконані твори, що репрезентують різні сторони таланту композитора. Ігор Наумович був учнем Бориса Лятошинського. Від свого вчителя успадкував великий інтерес до українського і загалом слов’янського фольклору. Іноді Борис Лятошинський казав своїм учням: “З історією композиції ми з вами ще встигнемо. А поки що шукайте натхнення у фольклорі, пийте з його життєдайного джерела”. І ці настанови стали для Ігоря Шамо заповітними. Хорова фольк-опера “Ятранські ігри” – перший твір такого жанру в українській музиці. Для багатьох колективів ця опера стала антологією хорового виконавства. А для композиторів, які писали хорову музику, цей твір став справжнім дорогоцінним фамільнов виконав цей твір на своєму ювілейному концерті. В одному з інтерв’ю (зараз зберігається у фондах Українського радіо) Ігор Шамо сказав: “Я сподіваюся, що напишу ще декілька творів, які будуть так само талановито інтерпретовані Володимиром Бесфамільновим”. На жаль, цим задумам не судилося збутися. Через вісім місяців, 17 серпня 1982 року Ігор Шамо залишив цей світ – і його душа полинула до зірок Чумацького шляху. “Концерт для кнопкового акордеона зі струнним оркестром” складається з чотирьох частин: “Прелюдія”, “Фуга”, “Арія” та “Токата”. Є авторська ремарка. Ігор Шамо написав, що Фуга має бути злою як одна зі сторін нашого життя. Третю частину часто виконують як окремий концертний номер. А про Токату Ігор Наумович сказав: “Четверта частина коротка, швидкоплинна, як саме життя”. До виконання на сцену запросили Національний ансамбль солістів “Київська камерата” (диригент Ігор Маринченко, соліст Ігор Саєнко, кнопковий акордеон). Ведуча концерту зазначила, що сторіччя від дня народження Ігоря Шамо відзначається в Україні на державному рівні. Відбулося багато знакових концертів програмних творів композитора. Національний банк України випустив у серії “Видатні особистості України” ювілейну монету “100 років від дня народження Ігоря Шамо” у сувенірному оздобленні. До Дня Києва Укрпоштою за проєктом “Власна марка” випущено поштовий конверт – маркований блок та аркуш, проведено спецпогашення. Камерно-оркестровий струнний склад був представлений у творчості Ігоря Наумовича поноваторському. Композитор сказав: “У великому симфонічному оркестрі звучить все. Я ж прагну, щоб “усе” звучало в малому”. Представлений “Концерт для флейти і струнного оркестру” складається з трьох частин: “Діалоги”, “Мадригал” та “Рондо капричіо” (соліст Дмитро Кузьмін, флейта). І ще один твір був виконаний того вечора. Тема Другої світової війни наскрізним лейтмотивом проходить через усю творчість Ігоря Шамо. Війна зруйнувала все, що він любив. Батько і старший брат пішли на фронт. Ігор, вчорашній десятикласник, перебуваючи з мамою в евакуації, вирішив піти добровольцем. Йому було 17 років. Закінчив курси фельдшерів і пройшов до Берліна та Відня. Тамара Невінчана – авторка однієї з перших ґрунтовних монографій, присвячених творчості Ігоря Шамо, відома мистецтвознавиця, докторка мистецтвознавства. Вона пише: “До речі, Ігор Шамо страшенно не любив згадувати воєнні роки. Всі намагання розговорити його на цю тему завжди натикалися на стриманий відпір. Цього табу він дотримувався завжди, у будь-якій розмові. І лише в музиці він давав волю своїм почуттям, пов’язаним з пережитим на війні. Втім єдине з цього періоду, про що Ігор Наумович розповідав із задоволенням, це його весілля, яке відбулося у Відні після перемоги. Там він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Людмилою, яка до останнього супроводжувала його життєвим шляхом”. Музика, що звучала далі, дала можливість кожному присутньому в залі відчути образний мотив, пов’язаний з нашою сучасністю, з війною проти російської окупації. Симфонія №3 “Пам’яті героїв” для струнного оркестру з чотирьох частин: “Прелюдія”, “Інтермедія”, “Фуга токата” та “Постлюдія”. Цей концерт відбувся насамперед завдяки колективу, який був і залишається лідером у виконанні творів українських композиторів, – Національному ансамблю солістів “Київська камерата”. На біс він виконав найбільш знаний твір Ігоря Шамо – “Києве мій”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
