Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
На перехрестях історії · “Надбання геніїв мистецтва мають сприяти вихованню в людства благородних почуттів і мрій, спогляданню та пізнанню себе”. · с. 12сторінка оригіналу ↗

Музей має бути “школою і храмом, священним місцем…” Організаційна діяльність і доброчинність подружжя Богдана і Варвари Ха) ненків у створенні Київського художньо)промислового та наукового музею

Слово Просвіти, №24 за 2026 рік

Петро ЧЕРНЕГА, професор УДУ імені Михайла Драгоманова Доброчинність і меценатство в державах Європи і світу впродовж століть сприяли розвитку матеріальної і духовної культури своїх народів. Не стояли осторонь цієї важливої справи й заможні українці, зокрема князі Київської Русі, гетьмани України та козацька старшина, духовенство Української православної церкви, підприємці доби розвитку товарного виробництва після ліквідації кріпацтва у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. Серед них родини Терещенків, Симиренків, Тарновських, Харитоненків, Євген Чикаленко, Богдана і Варвари Ханенків та інші. Їхнє благодійництво стало вагомим чинником розвитку матеріальної та духовної культури нації, формування модерної ідентичності українців. У збереженні та розвитку української культури відзначалася родина Терещенків. Гідну справу родини продовжили дочка Миколи Терещенка, Варвара та її чоловік Богдан, нащадок гетьмана Правобережної України Михайла Ханенка, чому сприяли не лише значні матеріальні та фінансові статки подружжя, а й усвідомлення ними своєї української ідентичності, наростання національної свідомості й інтересу до української культури в суспільстві. Страх московського царизму перед наростанням українського національно-культурного руху був головною перешкодою на шляху створення в Києві першого публічного історико-краєзнавчого музею. Ідеї та пропозиції Київського товариства грамотності та заохочення мистецтв, членом якого був Б. Ханенко, губернська влада відхилила. Натомість, українським підприємцям та діячам культури вдалося у 1894 р. схилити Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора О. Ігнатьєва до створення Комітету для вирішення питання про влаштування у Києві музею, а також комісії для розробки його програми й статуту та проекту будівлі, до якої було залучено 28 осіб-представників губернської влади, дворянського зібрання, відомих підприємців, колекціонерів В. і Я. Тарновських, Б. Ханенка, істориків В. Антоновича і О. Лазаревського, архітекторів і мистецтвознавців. Лише 29 лютого 1896 р. відбулося засідання комісії, де обговорили заяву голови Київського товариства заохочення мистецтв М. Мусіної- Пушкіної до голови комітету про участь у створенні музею і про намір об’єднатися із новоствореним Київським товариством старожитностей і мистецтв, статут якого розробив Б. Ханенко. Комітет, очолюваний генерал-губернатором О. Ігнатьєвим, 1 березня схвалив статут і порушив клопотання перед вищими органами влади про його затвердження. Почесні й дійсні члени Київського товариства заохочення мистецтв, згідно зі статутом, ставали такими самими членами нового Товариства. 2 січня 1897р. відбулося перше засідання Київського товариства старожитностей і мистецтв, де було обрано членів правління: В. Антоновича, Лазаря Бродського, В. Кочубея, М. Михайловського, В. Ніколаєва, В. Тарновського, А. Терещенка, Б. Ханенка і Г. Шлейфера. Графиню М. Мусіну-Пушкіну було обрано головою. Міністр внутрішніх справ Російської імперії затвердив статут Товариства 8 лютого 1897 року. Київська дума у березні 1896 р. виділила для будівництва музею ділянку землі площею 1245,5 кв. сажнів на розі вулиць Хрещатик і Олександрівська напроти кафе (Шато-де-Флер) в Царському саду Правління Товариства 8 квітня 1897 р. створило конкурсну групу архітекторів-розробників проєкту будівництва музею в стилі Ренесансу або Грецькому в складі: барона Розена, П. Бойцова, Е. Браумана, І. Ніколаєва-сина, Я. Кривцова і В. Городецького, визначивши винагороду за виконану роботу 500 руб. Проєкт мав бути підготовлений до 10 травня. Натомість, за оцінкою журі, жоден із 13 надісланих на конкурс проектів будинку музею не відповідав топографії місцевості. 18 червня був створений Розпорядчий комітет на чолі з віце-головою Товариства Б. Ханенком, до якого увійшли члени правління, мистецтвознавець А. Прахові меценат О. Терещенко, організував підготовку нового проекту будівництва музею. 27 грудня правління Товариства відсторонило від розробки проекту академіка В. Ніколаєва, за те що відійшов від проекту П. Бойцова і доручило Б. Ханенку очолити будівельну комісію та домовитися з відомим архітектором В. Городецьким про завершення роботи над ним й про суму винагороди. 30 грудня правління Товариства схвалило рішення комісії про призначення архітектором будівництва музею В. Городецького і виплати йому за виконання роботи 7 тис. руб. Городецький під постійним наглядом, контролем і керівництвом Б. Ханенка удосконалив проект П. Бойцова, добавивши у плані напівпідвальний і підвальний поверхи, склав кошторис будівництва і визначив термін його завершення – 1899 рік. Товариство старожитностей і мистецтв доручило спорудження будинку музею, кошторис якого склав понад 207 тис. руб., відомій у Києві фірмі Л. Гінзбурга, яка впродовж липня 1898 – літа 1899 років переважно завершила будівництво. Голова Товариства М. Мусіна-Пушкіна високо поцінувала діяльність Б. Ханенка, відзначивши, що спорудженням будинку ми “...завдячуємо невтомному завзяттю, знанням, артистичному смаку і невтомній праці Б.І. Ханенка, який,... не жаліючи сил і здоров’я, керував побудовою музею від дня його закладки і довів до такого блискучого закінчення”. Аналіз протоколів засідань правління і зібрань членів Товариства свідчить, що Б. Ханенко фактично з 1898 р. і до останніх днів свого життя 1917 р. обирався головою правління. Завдячуючи його організаційним здібностям, знанням і дивовижній енергії для завершення будівництва музею і збирання пам’яток старовини та мистецтв він залучив досить широке коло представників організацій і станів імперії в Україні. Найбільше коштів пожертвувала родина Терещенків — 108 тис. руб., із них 60 тис. член правління Товариства О. Терещенко, уряд – 100 тис., благодійні внески 146 членів Товариства – відомих діячів культури, підприємців, чиновників. Ханенко, головуючи на засіданні правління Товариства 1 квітня 1899 р., запропонував розглянути питання про організацію виставки археологічних предметів та урочисте відкриття й освячення приміщення музею за участі вчених ХІ Всеросійського археологічного з’їзду, який мав відбутися 1 серпня. Учасники наукового форуму ознайомилися з пам’ятками культури від кам’яного віку до епохи Київської Русі, що були виставлені в п’яти залах музею. З’їзд виніс подяку Б. Ханенку і В. Хвойці за змістовні археологічні колекції і внесок у розвиток науки. У другій половині 1899 р. Б. Ханенко організовував ізоляцію фундаменту будівлі, що пропускав воду з Олександрівського пагорба, а також буріння свердловини для її відведення. 20 грудня він доповів членам правління про придбання для музею колекції із 2017 предметів кам’яного віку із розкопок В. Хвойки в Києві і Трипіллі вартістю 5 тис. руб., які пожертвував М. Терещенко. Правління визнало, що колекція є оригінальною, має історичну та наукову цінність, а зал, де вона буде виставлена, назвали “Зал М.А. Терещенка”. Для завершення будівництва і культурного оздоблення музею Б. і В. Ханенки та В. Городецький запросили італійського скульптора Еліо Саля, який з 1890 років працював у Києві. Подружжя Ханенків спільно з завідуючим господарською частиною і зібранням історичних пам’яток В. Хвойкою, щоб поповнити фонд спорудження музею, організували у 1901 р. в його залах виставки художніх картин XV-XIX ст. та археологічних старожитностей, які відвідали 8176 людей. Завдяки приватним пожертвуванням і коштам уряду – 30 тис. руб., фонд будівництва становив 234 тис. руб. На утримання музею в 1901 р. було витрачено 25 тис. руб. У березні 1902 року за поданням Б. Ханенка правління Товариства обрало на посаду директора музею відомого дослідника і збирача пам’яток матеріальної культури українського народу М. Біляшівського. Натомість, Б. Ханенко продовжував керувати як правлінням, так і підготовкою до офіційного відкриття музею: залучив близько 80 представників органів влади, колекціонерів і меценатів до виділення коштів та колекцій їх зібрань для облаштування експозицій залів. Впродовж 1897-1902 рр. Товариство зібрало і витратило на добудову музею і зібрання старожитностей та інших пам’яток культури близько 264 тис. руб. На січень 1904 р. його 6 відділів: археологічний, історичний, етнографічний, художніх та художньо-промислових виробів і бібліотека мали 16 432 пам’яток й книг з різних галузей мистецтва і науки вартістю 54 686 тис. руб. Вагомий внесок Товариства старожитностей і мистецтв, що налічувало 258 членів у підготовку й проведення освячення та офіційного відкриття музею, що було призначено рішенням правління від 23 грудня 1904 р. на 30 грудня. Подружжя Б. і В. Ханенків подарувало музею удень відкриття 3145 предметів зібрання старожитностей Наддніпрянщини кам’яного та бронзового віків, греко-скіфської доби, епох великого переселення народів і давніх слов’ян вартістю 71 тис. руб. Подружжя О. М. і Є. М. Терещенків спільно з В. М. Ханенко пожертвували 900 пам’яток слов’ян із розкопок у Києві й губернії, а також ескізів і малюнків М. Врубеля ціною 3900 руб. До благодійності з нагоди освячення і відкриття музею Б. Ханенко залучив Імператорську археологічну комісію, митрополита Київського і Галицького Флавіана, відомих колекціонерів О. Зноско-Боровську, О. Бобринецького, С. Бодилевські, І. Линниченка, С. Могилевцева, Є. Суріна, які пожертвували 13 868 предметів монет і медалей своїх археологічних колекцій та творів живопису на суму понад 42 тис. руб. Б. Ханенко у промові, в день офіційного відкриття 30 грудня 1904 р. музею, наголосив на основних його завданнях, зокрема, бути “...школою і храмом, священним місцем, куди має надходити все для вивчення прекрасного і шанування красоти, щоб в житті її розуміти і любити. Надбання геніїв мистецтва мають сприяти вихованню в людства благородних почуттів і мрій, спогляданню та пізнанню себе”. 24 лютого 1905 р. В. Ханенко за активну участь у підготовці музею до відкриття, зокрема пожертвування значних коштів на придбання пам’яток культури було обрано членом правління Товариства старожитностей і мистецтв. Подружжя у цьому ж році виділило 677 руб. власних коштів на ремонт верхнього залу, підлоги і даху музею. Російсько-японська війна і революція 1905-1907 рр. звели нанівець пожертвування від осіб і організацій, а також фінансування держави. Щорічні надходження від казни зменшилися з 2500 руб. до 1500 руб. Натомість, річний бюджет музею становив понад 7 тис. руб. Ханенко, обраний у 1905 р. головою Київського Комітету торгівлі та мануфактури, 24 січня 1906 р. поставив на засіданні Товариства старожитностей і мистецтв питання про поліпшення фінансування музею шляхом підпорядкування його одному з міністерств, а також організації спільно з Міністерством торгівлі і мануфактури виставки прикладного мистецтва і кустарних виробів. Окрім того, було ухвалене рішення про збільшення зарплати доглядачам музею з 30 до 40 руб. і безкоштовне відвідування закладу в неділю всім бажаючим. Правління Товариства 11 квітня і 9 травня 1905 р. провело зібрання де створило Комісію для організації виставки прикладного мистецтва і кустарних виробів. Головою комісії була обрана В. Ханенко, а її заступником О. Косач, секретарем – М. Біляшівський. Згодом В. Ханенко відмовилася від керівництва на користь княгині Н. Яшвіль, яка очолила й особливий комітет, до складу якого увійшли члени комісії, відомі колекціонери та меценати. Організатори ви-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин