Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 24—25 (1169), 23—30 червня 2022 Війна і мор ГЕОРГІЙ ФІЛІПЧУК

Слово Просвіти, №24–25 за 2022 рік

Юрій ЩЕРБАК Війна народу нашого з Москвою Триває і триватиме допоки Не згине дух московського фашизму, Не вмруть його керманичі й пророки. Війна народу нашого з Москвою – То доля наша, воїнів Європи, Як ми впадем, впаде Париж і Відень, І Рим простелиться Москві під стопи. Дмитро Павличко, 2016 1. Мій вік і досвід письменницької та міжнародної діяльності дають мені можливість робити історичні порівняння, шукати в минулому аналогії й уявляти майбутнє. Час минулий здається мені пластичною субстанцією, з якою можна працювати, подібно до скульптора-модерніста, який з підручних матеріалів створює нові, неочікувані композиції; час несе в собі незнищенні генетичні коди минулого, його можна зупиняти, переформатовувати, витягати зі старих фактів нові істини й навіть робити спроби спрогнозувати наступні кроки історії. Народжений у 1934 післяголодоморному році, я спізнав війну 22 червня 1941 року, коли батьки і я прокинулися вранці на Солом’янці в Києві від вибухів німецьких бомб. Мама одразу зрозуміла, що почалася війна, батько, вірячи запевненням газети “Правда”, казав, що це чергові навчання. На все життя вкарбувалися в дитячу пам’ять картини евакуації: вузька, погано вимощена дорога Київ – Харків, забита вантажівками ЗІС-5 та полуторками ГАЗ з біженцями в кузовах, майном державних установ та скарбом начальників, які тікали в більш комфортних легковиках ЗІС-101 та ЕМКАх; зустрічні колони військ, що йшли назустріч, у напрямку Києва (майже всі – 700 тисяч – потім загинули в гігантському оточенні); заграви від пожеж, атаки “месершмітів”. Запам’ятався багатостраждальний Харків, де ми затрималися ненадовго неподалік від залізничного вокзалу. Німці нищили це місто люто, щоночі, не так, як Київ. Якась незбагненна карма висить над цим трудовим славним містом, який так само люто руйнують “брати”-росіяни в 2022 р. Під час німецько-совєтської війни не було ворога, більш зненавидженого, ніж німці; їхні танки “Тигр” та “Пантера” та самохідні артилерійські 75-мм установки Штурм-гешутц наводили паніку на молодих необстріляних бійців й викликали значні втрати Червоної Армії; в червні 2022 року ми всі, кому не байдужа доля України, раділи рішенню уряду Німеччини надати ЗСУ самохідні гаубиці PZH 2000 на базі танку “Леопард” зі стволом завдовжки 8 метрів, калібру 155 мм, здатні закидати снаряди на відстань понад 40 км й безжально нищити колишніх “братів”. У 1941–1945 рр. я був занадто молодий, аби тримати в руках зброю й загинути десь під Харковом, Можайськом чи Будапештом, хоча й відчуваю себе учасником тої війни, бо мене намагалися вбити німці, коли наступали на Сталінград у 1942 році, коли їхні винищувачі атакували нашу вантажівку в Куп’янську чи намагалися розбомбити в 1944 р. в Дарниці наш поїзд, яким поверталися до Києва. Ми отримали сумне звання “дітей війни”. Серед українських письменників-шістдесятників майже всі – діти війни, багато з них – понівечені психічно і тілесно. У час російсько-української війни 2022 року я й мої ровесники, ті, хто дожив до цих днів, були занадто старими й немічними, яким уже ніхто не пропонував узяти до рук зброю. Але й сьогодні, незалежно від стану нашого здоров’я і місця перебування, ми – повноцінні учасники Великої Визвольної Війни українського народу проти російських окупантів. Бо ми – невіддільна частка нашого народу, його історична пам’ять. Із сумом думаю про нове покоління “дітей війни”, які в 2090-х роках ще згадуватимуть страшні часи московської агресії. 2. Брами смерті відчинилися для України, яка – наче Польща у вересні 1939 року – стала Кривавим полем Європи. Полем бою, з якого – переконаний – починається Третя світова війна. На запитання одного польського друга – як почуваюся в перші дні війни в Києві, я відповів: – Як мешканець Варшави в 1939 році. 3-го вересня 1939 р. варшав’яни з радістю та ентузіазмом зустріли повідомлення про оголошення Британією та Францією війни Німеччині, побачивши в цьому знак порятунку й близької перемоги. Вони не знали, що невдовзі на нараді високі чини британської й французької армій відмовляться від активних дій проти Вермахту, фактично віддавши Польщу на поталу Гітлеру і Сталіну. Згодом це фатальне рішення призвело союзників до ганебної поразки Франції, Дюнкерка, бомбардувань Англії, років кривавої, виснажливої війни. Не маємо формально права сьогодні звинувачувати в чомусь західних союзників (США, інші країни-члени НАТО): вони врахували уроки Другої Світової війни, репутаційні втрати внаслідок Мюнхенської змови та “дивної війни” вересня 1939 – травня 1940 рр. Підтримуючи Україну як жертву неспровокованої російської агресії, не пов’язали себе з нашою державою жодними формальними угодами, не прийняли Україну ні до НАТО, ні до Європейського Союзу, залишившись осторонь прямого військового зіткнення з путінською росією й зберігши на початку досить активні економічні зв’язки з рф. Ставлення до України (особливо країн “старої” Європи) кардинально змінилося через кілька днів безприкладного українського опору, коли прийшло розуміння непереможної сили ЗСУ та гнилої показушності військ орди. Наші союзники доволі швидко втямили (першими й наймудрішими в цьому сенсі були Польща і Литва), що війну путін розпочав не тільки проти України, а проти всіх демократично-ліберальних країн Європи, проти самої ідеї свободи й національного суверенітету. Таким чином, на відміну від подій в Польщі 1939-го року і у Фінляндії 1940- го, кинутих, практично, на розтерзання нацистських і комуністичних хижаків, в році 2022-му було створено потужну антипутінську коаліцію 40-50 демократичних країн світу, які рішуче підтримали Україну в її боротьбі за незалежність. Ніколи в історії України нічого подібного не траплялося. Наша країна опинилася в епіцентрі світових подій, світового співчуття і підтримки, сплативши за це страшну ціну. На думку відомого російського історика Андрєя Зубова, безпрецедентною є також міжнародна ізоляція росії – хворої на чуму країни-агресора. Крім перших військових перемог на фронті, Україна здобула неймовірно важливі політико-правові та інформаційні глобальні перемоги над брехливим ново-фашистським путінським режимом, що заплямував себе воєнними злочинами, мародерством і насильницькими діями щодо цивільного населення. Завдяки могутній інформаційній хвилі українських і західних ЗМІ, Буча, Ірпінь, Маріуполь стали вічним тавром для путіна та росії. Україна одержала небувалу моральну підтримку західного суспільства, яке зрозуміло, що поразка України стане геополітичною катастрофою для США та інших країни Заходу. 3. Війна, що почалася 24 лютого 2022 р., на відміну від російсько-українського військового конфлікту середньої інтенсивності на Донбасі у 2014-2022 рр., стала найбільш трагічною екзистенціальною подією для України в її багатовіковій історії, бо поставила питання про саме існування українського народу та його держави. Якщо в 2014 р. росія загарбала 7% території України, то в 2022 р. вже втрачено 20% – тобто п’ята частина земель нашої Закінчення на стор. 10 ВАСИЛЬ ЛИЗАНЧУК МИКОЛА ТИМОШИК 12–13 ВОЛОДИМИР МЕЛЬНИЧЕНКО 16–17 ІГОР ЛУЦЕНКО 20–21

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин