Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Суспільство · “Наша національна безпека залежить від внутрішнього фактору, що живиться українофобією, моzквофільством та ментальністю “какая разніца”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

“…Таки я буду вільно жить!”

Слово Просвіти, №24–25 за 2022 рік

Георгій ФІЛІПЧУК, академік НАПН України 16 квітня. …Масштаби цієї загрози для України та світу ще й досі не можуть бути осмисленими. Адже не тільки побачене, почуте, пережите об’єктивують аналіз та оцінки віроломного нападу московії. Важливо пізнати й те, що часто поза кадром, у головах (повних чорних задумів) тих, хто творить стратегію зла, конструює злочини проти людяності. Повнота картини справж' нього геноциду в намірах та діях кремлівського режиму відкривається, коли ознайомлюєшся з унікальним (з точки зору варварства та цинізму) документом ерефії, публічно озвученим у період жахливих бомбардувань рашистами українських місті скоєної ними ж різні мирного населення під Києвом. Цього місяця москва опублікувала інструкцію з геноциду у війні проти України. Антилюдська програма офіційно була оз' вучена “РИА Новости”. Її головний посил – знищення української державности та повна ліквідація української нації. У цьому й полягає весь зміст “денацифікації” Укра' їни. Стрижневою ідеєю програми, що пе' ревершує своєю нелюдськістю навіть “майн кампф”, є те, що кожен українець, який ідентифікує себе таким, – обов’язко' во нацист. Тим паче той, хто свідомо не хо' че бути “раzzєяніном”, “малороzом”, “єди' нородцем”. Українська державність – “на' цистський” акт, українці – “нацисти”, ос' кільки вони не підтримують (чомусь) роz' zію та прагнуть бути окремим народом. Отже, українці мусять за це страждати та врешті'решт мають перестати існувати. І путлєр та його кліка ні на мить не від' ступають від цілей цієї фашистської док' трини, жорстоко бомбардуючи наші міста й села, вбиваючи, ґвалтуючи, залякуючи мирне населення, заставляючи втікати людей світ за очі. Чи не є геноцидом, пане Макроне, коли понад 5 мільйонів україн' ських громадян вимушено емігрували за кордон? Яких ще треба доводів для допо' моги Україні закрити небо, щоби вся краї' на не прокидалася і засинала (?) під мото' рошні звуки сирен повітряних тривог та ракетних вибухів, убиваючих дітей, жінок, мирних людей, знищуючи все живе? Усе має такий вигляд, що путлєровські звироднілі дикуни виявилися не менш страшнішими, аніж сталіністи та гітлерів' ські нацисти. Хоча куди вже більше? Ста' ліністи також “зважали” на українців (го' лодоморами, репресіями, геноцидом), бо' ячись та вбиваючи їх, “інтегруючи” в ін' тернаціональну сім’ю “щасливого” радян' ського народу. Однак цей виродок та ор' динська московія, маючи сучасну вбивчу зброю, перевершили звірствами попередні катові режими. Невже світу “дозволено” не помічати, не співпереживати, бути збайдужілими, прочитавши рашистські офіційні доку' менти, в яких зазначено, що “більшість населення” України (понад 20 мільйонів людей) потрібно вбити або відправити на роботу в “трудові табори”? Тільки так українці (за версією крем' лівських фашистів) зможуть очистити свою “провину” перед роzzією. А живих – “перевиховають” на роzzіян (кацапів). А “Україна” вже навіть не писатиметься з малої букви, бо вона зникне. Усі громад' ські організації (не кажучи вже про дер' жавні структури), активна українська інте' лігенція мусять бути знищені, оскільки во' ни зорієнтовані на українськість. На мить уявляю долю волонтерів, активістів, ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка, СП України та письменників, художників, му' зикантів, багатьох учених (не толочкознав' ців), українських священників, публічних діячів. Нація стає обезголовленою, обезду' шеною. Але на горе москалям такого ніко' ли не станеться. Спротив Народу не злама' ти. Україна переможе путінський нацизм та імперський рашизм. Але для цього має вестись безперервна боротьба на всіх фронтах, пам’ятаючи про цю вище згадану інструкцію знавіснілого й відкритого гено' циду, якого не знала сучасна практика й міжнародна політика після другої світової війни. Геноцидна інструкція рашистів про наміри знищити українців є прямим дока' зом злочину проти людяності і повинна бути серйозним обвинуваченням на між' народному судовому процесі. Однак, на жаль, це вже не наміри, ос' кільки скоєні злочини згідно з путлєров' ською програмою знищення Української нації стали страшною реальністю. Цей нацистський документ, що є дия' вольським “взірцем” геноциду новітніх ча' сів, мають знати всі, про цей зловісний акт необхідно говорити в ЗМІ, на різних між' народних форумах, із ним мусить бути обізнана українська молодь, школярі й студенти, кожен українець на материзні і поза нею. Щоб ніколи більше лукавим лю' дям не вдалося приспати Націю, коли по' руч знаходиться здичавіле створіння – московська орда. Бо лише тоді будемо в безпеці, коли цей звір сконає. Не варто сподіватись, що сталін “кращий” троцько' лєніна, а путін “гуманніший” за вусатого тирана, а після нього прийде, нарешті, ін' ший “добрий” москаль. Так не буває. Не' зважаючи на змінність вождів'сатаністів, вічним ворогом Українського народу зали' шатиметься й надалі дика й оскаженіла ра' ша. Лише її загибель – світло для України та Людства. Напередодні Святої Вербної Неділі зичмо Добра й Перемоги Україні, Україн' ському народу, його славним Збройним Силам! А недругам та ворогам'московитам скажемо біблейським Словом: “Нехай пусткою стане мешкання його, і нехай пожильця в нім не буде”. 25 червня. 24$25 червня русня остервеніло бомбардувала ракетами, авіабомбами, снарядами Житомирську, Чернігівську, Львівську, Січеславську (дніпропетровську), Сумську, Харківську, Миколаївську області. Ворог намагається вразити не лише військову інфраструктуру та об’єкти, пов’язані з переміщенням західної зброї, він продовжує здійснювати масовані обстріли мирного населення, знищуючи українські міста та села, грабуючи, вбиваючи. Новий етап восьмирічної війни проти України, що розпочався 24 лютого, інакше як геноцидом проти Українського народу називати не можна. “Війна в Україні – це ганьба XXI сторіч' чя!” – написав, нарешті, серб Чанак, один з двох сербських політиків, що вперше по' бували у воюючій Україні та були шокова' ні побаченим і почутим. Хоча до цього від' відували багато “гарячих точок”. Очевид'-но, що подібні візити мало впливають на хід війни, усвідомлюючи, що успіх знахо' диться в площині осі “Варшава – Лондон – Вашингтон – окремі активні країни НА' ТО”. Навіть зважаючи на те, що сербська мі' сія ставила перед собою надскладні зав' дання: а) забезпечити підтримку України збоку сербських політичних кіл та грома' дян; б) примусити сербську владу підтри' мати антироzійські санкції ЄС; в) форму' вати громадську думку, що українці захи' щають від путінської машини війни власну свободу, життя, державну незалежність. Однак непрості рішення полягають утому, що в Сербії діє потужна підтримка роzії та путіна. І таких країн ще вистачає, щоби зрозуміти важливість роботи нашої офіційної та народної дипломатії для ствердження правдивих оцінок щодо ім' перської політики кремля. Адже чим більше країн проросійської орієнтації, подібних Угорщині (найпроро' сійськіші в ЄС), що залежна від роzійсько' го газу та нафти, від будівництва роzій' ського ядерного реактора, призупиняючи останній пакет санкцій проти моzковії, тим довше конатиме ця недоімперія, заг' рожуючи людству. Тому не лише держава, але й кожен ук' раїнський громадянин, незалежно від сво' го статусу, освітнього, соціального цензу, місцеперебування мусить оберігати Украї' ну від фальші та усталених стереотипів, “вимощених” багатосотлітньою пропаган' дою рашистської тирано'сатрапії. Жорстока війна унеможливила вико' ристання широкої палітри в оцінках, зали' шивши для нас тільки єдиний вибір поділу – “свій”, “чужий”. Одне – істинне, друге – неістинне, а третього – не дано. Гама по' чуттєвостей, раціональностей звузилася до найбільш чутливого знаменника, що асо' ціюється зі ставленням до України. Ти – “за” чи “проти”. У всьому – почуттях, думках, позиціях, словах і ділах. Чесний і довготривалий плебісцит. Він не тільки торкнеться, але й охопить надалі всеціло українське суспільство, всеукраїнський за' гал. Відповідальний та об’єктивний відбір на пробу “хто є хто в Україні”. Не лише партії та політичні сили моzковсько'пут' лєровського спрямування, що заборонені в Україні (допоки їх тільки чомусь 13?!, хо' ча цього колаборантського, зрадницького непотребу значно більше), але й передусім кожен політик, чиновник, керівник, почи' наючи з дитсадка, бібліотеки, школи, му' зею, університету, академії (не кажучи вже про силові й правоохоронні структури, державні кампанії, підприємства, наглядо' ві ради) мають пройти “народну люстра' цію” на україноцентричність. Бо голос На' роду є голосом Божим. Єдино справедливий критерій щодо тих, які намагатимуться, забажають управ' ляти в Україні бодай трьома людьми. Безу' мовно, що не потребує цього іспиту тільки одна категорія українців, які зі зброєю в руках захищають суверенність України. Саме з них, із цих мужніх і високомораль' них людей мають формуватися всі без ви' нятку органи української державної влади і самоврядних інституцій. Такий людський капітал (а не удавані конкурсні комісії) стане тим надійним запобіжником, що унеможливить “прихід” на високі щаблі різномастих наумових, балицьких, ковальо' вих, деркачових, ведмедчукових та всіх тих, хто неприховано підтримував “руzько' мірство” в Україні. Бо наша національна безпека залежить не лише від нейтралізації зовнішньої за' грози в злочинному образі нинішньої на' цистської моzковії, але й від внутрішнього фактору, що живиться українофобією, кола' борацією, зрадництвом, моzквофільством та ментальністю “какая разніца”. Надіятися, що “помре путін”, а понад 190 “глубінних” народів, які проживають у раші, 22 національні республіки з їх кво' лим індигенним сепаратизмом створять там найближчим часом високу етнонаціо' нальну напруженість, загрожуючи розпа' дом ерефії, не є обнадійливою справою. Адже навіть ймовірний “парад суверені' тетів” усередині рашкостану (як форма розпаду) залежатиме повною мірою від ре' зультатів війни, від нашої Перемоги, що можлива тільки здолавши “п’ятиколонни' ків”, знову згадуючи слова Симона Пет' люри, що “гірше, ніж москальські воші мо' жуть бути тільки українські гниди”. Хоча не беруся судити наскільки вони “україн' ські”, однак те, що гниди – аксіоматично й влучно. Тому розберімося по суті, виміта' ючи сміття з усіх закутків української хати. Бо українські активісти (чи громадянське суспільство) знову стають чомусь винними в тому, що Україна “запедикульозилась” любітєлямі “руzькаго міра”. Адже за версі' єю моzквогаворящєго “дуже популярного” радника виявляється, що “Украинская культура (і не тільки) поражает и восхища' ет. До тех пор, пока туда не допустили ак' тивистов…” Отакої! Тому скажу, звертаючись до таких, бе' режімо Слово (як зброю), щоби нищити москаля'рабівника та “цвєтодарящєго” колаборанта, а не для роз’ятрювання укра' їнських ран, яких уже й так забагато. І не там слід шукати “сокиру під лав' кою”… 26 червня. Цікаво, а чи доводилося бодай колись чути нинішньому диктатору лукашенку слова великого білоруса Янки Купали (Івана Луцевича) з поеми “Бондарівна” (“Бандароўна”), написаної майже 110 років тому за сюжетом української пісні. Вона була присвячена українцям, про яких Поет ніби пророче скаже таке: Стогне змучена Вкраїна, В небо шле прокляття. Все ж бо нищать і грабують (москалі!) Зграя та багаття. Той народ терпіти вміє І помститись вміє, Як гнітюча чорна кривда Злом запломеніє. Нібито про дні сьогоднішні. Але є в цьому і ключове Слово Правди та Спра' ведливості. Так, Український народ “тер' піти вміє”, але не тільки. Бо “І помститись вміє”. А коли б цей недобілорус'лукашенко “вчився так як треба” та трохи був би обіз' наний із творчістю своїх класиків, то за' пам’ятав би на вік, що за ті злочинні його діяння, скоєні проти України зі своїм спільником'нацистом путіним, Україна-таки йому “віддячить”. Адже це з його чор' ного наміру та дозволу, з “його” території рашистська нечисть віроломно напала на нашу землю. За останні дні саме з терито' рії лукашенківської білорусі здійснюються масовані ракетні атаки на українські міста і села. Незмита кров убитих і покалічених українців на руках саме цього звиродніло' го тирана'сателіта, якого разом із кремлів' ським людожером світ зобов’язаний нази' вати терористами та людиновбивцями. Складною, страшною, незбагненно аморальною є політика ХХІ століття, коли за вчинене варварство і дикунство такого вселенського масштабу настирливо відшу' куються “дипломатичні підходи” для збере' ження “обличчя” цих потвор новітнього часу. Певен, що в підручниках з історії (і не тільки) ці два диявольські ймення будуть написані не просто з найдрібніших літер. Ні, вони (путлєр'лукашенко) стануть “еталоном” огидності, звірства, людино' ненависті. Однак навіть найгостріших емоцій замало, щоби здолати зло. Україн' ська держава, яка представляє інтереси Українського народу, має адекватно визна' читися з наступною “братньою” країною, що зветься лукаш'білоруссю. Бо як інакше можна її називати, коли щоденно з “брат' ського” боку несеться українцям смерть!? Держава'терорист! Як “величати” вбив' цю'лукашенка, цього кремлівського блаз' ня?! Терористом! Злочинцем! Українці сподіваються, що на новій “нюрнбергській лавці” знайдеться місце (поруч з путіним) і для цього кривавого збоченця. Дивно, що Україна й досі пере' буває з лукашенківською сатрапією в “дипломатичному флірті”, а доморощені “політики”, що роками видавали “лука' шенківський стандарт” як взірець та міри' ло “цінностей”, ще й досі не повипадали з верховинних щаблів владоможців. Гадаю, що настали вже ті часи, коли тільки зболе' на трагедіями правда стає вогнем очищен' ня. Дипломатія не може творитися з моло' хом, людожером, ізгоєм. І щоби справди' лась спадкоємність великої вольності, за' кладена в словах Я. Купали: Нам не страшні Сибір, остроги… В душі я вільний кожну мить, Таки я буду вільно жить!, то треба, нарешті, покінчити з ілюзією “лукашенківщини”, що є наймерзеннішим виплодом русні та кремлівського рашизму.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин