Про"читання · “Куди ж ви дивитесь, народи?! Сьогодні – ми, а завтра – ви...” · с. 15сторінка оригіналу ↗
“Перед тобою ворог, у твоїй силі його здержати”
Слово Просвіти, №24–25 за 2022 рік
Богдан ЗАЛІЗНЯК, керівник прес'центру наукової журналістики ЗНЦ НАН України і МОН України
Прочитав книгу “Олена Сте' панів – Роман Дашкевич. Спога' ди і нариси” (2009) – двох видат' них діячів української історичної половини ХХ ст. – старшини УСС Олени Степанів і генерал' хорунжого Армії УНР Романа Дашкевича, а також – розповіді про них – зокрема, й Ірини Віль' де, Ярослава Дашкевича, Остапа Луцького, Кирила Трильовського та інших. Упорядники – Галина Свар' ник та Андрій Фелонюк. Олена Степанів'Дашкевич (1892–1963 рр.) – одна з перших жінок'вояків Легіону Україн' ських січових стрільців (1914–1918 рр.), що брала актив' ну участь як у формуванні УСС, так і в боях цієї першої україн' ської військової формації ХХ ст. Роман де Корибут'Дашкевич (1892–1979 рр.) – військовий та громадський діяч, організатор артилерії Корпусу Січових Стрільців у структурі Армії Укра' їнської Народної Республіки, ге' нерал'хорунжий Армії УНР. Оле' на Степанів і Роман Дашкевич поєднались ще перед Першою світовою війною. То ж книжка про те, як галицькі українці тво' рили як історію всієї України, такі Європи. Спочатку – про структуру цього прекрасного і надзвичайно потрібного українській нації тво' ру. Починається книга передмо' вою Ярослава Дашкевича, який детально розповідає про своїх ви' датних батьків, і – як годиться – матеріалом від упорядників – Га' лини Сварник і Андрія Фелоню' ка. Отже, починається перша частина книги, присвячена Олені Степанів, з двох розділів: “Спога' ди Олени Степанів” і “Спогади і нариси про Олену Степанів” – це і “Роки навчання”, і “Служба в УСС та УГА”, а також (відповідно до життєвого шляху) – “Росій' ський полон”, “Педагогічна і ко' оперативна діяльність”, “Воєнні та післявоєнні роки”, “Роки ув’язнення”. Закінчується “Пос' мертними спогадами”. Третій розділ – це вже “Спо' гади і публіцистика Романа Даш' кевича”, що складається з “Ме' муарних нарисів”, “Січового ру' ху”, “Національно'визвольних змагань” і доповнено Промовою голови “Великого Лугу” д'ра Ро' мана Дашкевича на луговому святі у Львові 24.05.1936 р. – “Симон Петлюра” (назва) і роз' повіддю про “Лугову організа' цію”. Завершується друга частина книги розділом IV “Спогади і на' риси про Романа Дашкевича, втому числі спогадом його сина – Ярослава. Читалося книгу протягом двох місяців. Таке враження, що впродовж цього часу ти не тільки не виходив з ще глибшого піз' нання історії України, а й вважав за потрібне сформувати перелік конкретних книг, які, незважаю' чи на твій “дуже молодий” вік, належало б ще уважно перегля' нути. На завершення свого відгуку про книгу спогадів і нарисів по' даю звернення головного отама' на Симона Петлюри до військо' виків'гармашів на станції Прос' курів у березні 1919 року:
“Дорогі старшини, козаки, Січові стрільці! Вже від трьох ві' ків український народ терпить у московській неволі. 22 січня 1918 р. уряд України – Цен' тральна Рада – скинув з народу України московськії пута рабс' тва. Всьому світу заявив, що від' нині хоче мати свою вільну дер' жаву, свої порядки, свої закони, в своїй хаті – свою правду. Наші предки гетьмани з військом'ко' заками і народом боронили волю України до упадку. За волю Укра' їни вони воювали з татарами, турками, поляками і москалями. Москаль, поневоливши наш край, вже близько 300 літ їсть ук' раїнський хліб, з людей податок здирає, для нашого краю не бу' дує ні фабрик, ні доріг. Москаль пограбив наш багатий край, зруйнував наші пам’ятки дер' жавні – резиденції наших геть' манів: Чигирин, Батурин, Субо' тів, з могил гетьманів їх кості по' викидав,свідків нашої держав' ності і волі слід замітає. Нашого пророка Тараса Шевченка за до' кори на десять літ у Сибір був зіслав. Ми, нащадки запорож' ців, маємо сьогодні знову війну з москалем, що під маскою кому' ни шахрайством і обманом всьо' го світу обіцяє життя як у раю. То нічого, що ми Київ залишили, до Проскурова відступили – за па' ру місяців ми повернемо. Поки що хай нарід наш побачить, що червоний москаль ще більш доб' ре їх грабить. У боротьбі з віко' вим ворогом не поможуть нам сльози, молитви, поклони низь' кі. Україні принесім жертви ол' тарні і кроваві битви. Тарас Шевченко в “Заповіті” нам по' дав: “Вставайте, кайдани порві' те і вражою злою кров’ю волю окропіте”. Мав слушність С. Петлюра. Росія (Московія) й нині намага' ється або керувати нами, україн' цями, або взагалі знищити нас. Не дамося! Цього ж дотримува' лися ще й наші Січові Стрільці, представниця яких – взірцева громадянка Олена Степанів – постійно закликала: “Перед то' бою ворог, у твоїй силі його здер' жати, а то і гнати, здавати, зни' щити та освободити від нього раз на все рідну землю”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
