Суспільство · “Справді, як зможе світ у подальшому виживати, не полюбивши Людину”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
“Йде війна добра і зла!”
Слово Просвіти, №24–25 за 2022 рік
Правдивою, обнадійливою є лише та Істина, що Україну захистять, убережуть такі Герої, як Роман Ратушний (!!!), з яким Київ прощався минулого тижня. За ними – Майбутнє України. Але Божа Воля і До' ля мають бути справедливими не в тому, щоби такі велети національного Духу тіль' ки вмирали за Україну, а передусім у тому, щоби Вони ставали Провідниками Нації й Української Держави.
1 червня. Фронтові новини є найбільш затребуваними, читабельними. Кожен успіх, перемога Збройних Сил України сприймається дуже емоційно, бо відчуваєш, що це твоя, наша, народна радість, перемога, надія. Хоча й далеко не завжди ці почуття відкриті, містяться на поверхні, здебільшого вони проявляються скупо, усамітнено, зважаючи на той безупинний вал трагедій, втрат, людських поневірянь, яких зазнають українці від “асвабадітєлєй” з оркостану. Замкнутість, суворість, стриманість, тривожність стають ознаками часу, більш виразними проявами і станами людей – від малого до великого, від молодого й до старого. Війна додає в життєві малюнки свої не пастельні фарби, їх гарячі та сталево'сірі, червоно'чорні кольори, проникаючи в душу, думку, розбурхану почуттєвість. Урешті'решт війну сприймає кожен по своєму. Але страшною вона є для всіх. За винятком диявольського кремля. Адже людина, то неповторність. У помислах і чуттях, добрі й горі, щасті й долі. Однак є те, що нас, українців, згуртовує, єднає, оберігає. Віра в мир. Через Перемогу! Над московським шовінізм'фашиз' мом; над здичавілим “глубінним” народом та його бункерними нацистськими пово' дирями; над варварською ідеологією “руzькомірства”, зварганеною з чорносо' тенного людиноненависництва, дияволь' сько'гундяївського “православ’я”, путін' ського “самодержавия”; над “недоноше' ним” державоутворенням ненависної не' доімперії, яка прозивається кацапстаном. Щоби здолати це баговиння, то треба бути разом, сильними, одержимими укра' їнською ідеєю. Світлою, вічною, незбори' мою. Бо тільки та Нація здатна жити вільно, яка гідно виконує (як щоденний плебіс' цит) свій обов’язок перед пам’яттю “мер' твих”, перед совістю “живих”, перед май' буттям “ненарожденних”. Але досягнемо успіху лише тоді, коли в самій Україні всім миром вичистимо над' мірно занедбані й забруднені “Авгієві стайні”, наводячи порядок, починаючи з “великої політики”, де на передніх лавках упродовж десятиліть зручно вмостилися зрадники, українофоби, колаборанти, лихварі й запопадливі холуї. Роками, оку' пувавши національний інформаційний простір, вони відкрито зранку до ночі про' хали “путлєрів” вдертися через вікна в Ук' раїну. Так, без них не відбувався жодний скабєєво'соловйовський етер, гидотний своєю антиукраїнськістю. Вони публічно, на весь світ, облизували диктатора'недо' росля в кремлівських хоромах (вже після загарбання Криму та частини Донбасу), їдучи туди на поклон для отримання чер' гових інструкцій по нищенню України. Їх не треба шукати, вся ця політично'олігар' хічна нечисть на виду. Сьогодні їхні кореші на кшталт ба' лицьких одразу ж перетворилися на зрад' ників (вони такими завжди й були!), став' ши “градоначальниками” окупованих міст та територій. А ті, які не встигли (Збройні Сили України не дали) зустріти “цвєтамі асвабадітєлєй”, то ті причаїлися з надією вкотре обдурити народ. Дежавю. Вже було. Після Майданів 2004'го, 2014'го ці мос' квофільські виплодки, перелякавшись та
ЗЗввееррннеенннняя
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
