Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
24 Подія року · “Холодний Яр сформував нову когорту українських героїв”. · с. 24сторінка оригіналу ↗

У Холодному Яру відбулися традиційні вшанування Героїв

Слово Просвіти, №24–25 за 2022 рік

Євген БУКЕТ В урочищі Холодний Яр на Черкащині відбулися 26-ті вшанування Героїв Холодного Яру, які щороку організовує однойменний Історичний клуб, на чолі з письменником і популяризатором історії визвольних змагань початку ХХ століття Романом Ковалем. Цьогорічні вшанування, через російське вторгнення в Україну, змістилися в часі на два місяці і зібрали значно менше людей, ніж багато років поспіль у мирний час. Проте, попри воєнний стан, організатори провели традиційне освячення зброї, організували концертну програму і пам’ятні заходи на всіх традиційних локаціях – біля пам’ятного знаку загиблим воякам 93-ї ОМБр “Холодний Яр”, на могилі сотника Івана Компанійця в Мотронинському монастирі, біля пам’ятників холодноярцям, родині Чучупаків та Юрієві Горлісу- Горському в центрі с. Мельники та на могилі головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака на мельниківському кладовищі. Хоч і було анонсовано, що вшанування цього року відбудуться з нагоди 125-ліття з дня народження отаманів Холодного Яру Ларіона Загороднього, Мефодія Голика-Залізняка та Івана Лютого-Лютенка, проте в Холодному Яру більше згадували не їх, а сьогоднішніх Героїв, які полягли у війні з російськими загарбниками. Розпочалися заходи біля тисячолітнього дуба Максима Залізняка, де відбулося урочисте відкриття пам’ятного знаку кобзареві Тарасові Силенку (29.12.1972 – 22.06.2021) – заслуженому артисту України, багаторічному учаснику холодноярських вшанувань. Монумент у рекордні терміни виготовив на кошти, зібрані Історичним клубом “Холодний Яр”, скульптор з Калуша Ігор Семак. Присутні ділилися спогадами про Тараса Силенка, а побратими з кобзарського цеху виконували пісні, які він співав. Від початку російсько-української війни 2014 року Тарас із концертами неодноразово відвідував, як передову, так і військові частини. Окрім історичних, він також виконував чимало патріотичних пісень сучасних авторів. А ще – нещадно боровся з російськими фейками: повертав українцям пісні, що були вкрадені московітами. Серед найвідоміших його відкриттів – пісня повстанців Костя Степового-Блакитного з 1920 року – “Повстань, народе мій”, широковідома в російському спотворенні під назвою “Вставай, страна огромная”. До 50-річчя від дня народження митця, яке відзначатиметься наприкінці грудня, Роман Коваль планує видати книгу спогадів про Тараса Силенка. Свої спогади-згадки всі охочі можуть надсилати на адресу kovalro- [контакт приховано]. Опісля відбувся концерт пам’яті Тараса Силенка, Олега Куцина, Георгія Тарасенка, Павла Наконечного та всіх оборонців рідної землі, що полягли за волю України. Участь взяли кобзарі Василь Лютий, Святослав Силенко, Михайло Гречкин, керівник гурту “Черкаські козаки” Юрій Марштупа, виконавці Руслана Лоцман, В’ячеслав Купрієнко, Олександр Василенко, Володимир Гонський, ЮРКЕШ (Юрко Юрченко) та Дмитро Вовк. Активну участь у вшануваннях взяли бійці 49-го окремого стрілецького батальйону ЗСУ “Карпатська Січ”, які кілька днів тому в Києві прощалися зі своїм командиром, лейтенантом Олегом Куциним (23.11.1965 – 19.06.2022), котрий загинув у бою на Ізюмському напрямку. До Холодного Яру приїхали також родичі й бойові побратими ще двох загиблих Героїв, залюблених в цей оповитий легендами край, – Георгія Тарасенка (6.12.1996 – 25.03.2022) і Павла Наконечного (20.05.1997 – 18.06.2022). Молодший лейтенант Георгій Тарасенко – командир добровольчого підрозділу “Фрайкор”, що під його командуванням від початку повномасштабного вторгнення обороняв Харків. Загинув у бою під час зачистки від російських окупантів села Мала Рогань. Похований, відповідно до заповіту, в урочищі Холодний Яр на плато біля Мотронинського монастиря, де раніше був старовинний козацький цвинтар. 17 квітня Георгій Тарасенко удостоєний звання Герой України (посмертно). Павло Юрійович Наконечний (“Добротворський”) був відомим громадським діячем, засновником ГО “Поклик Яру”, що серед іншого виховує повагу до Збройних Сил України, зокрема тісно співпрацює із 93-ю бригадою “Холодний Яр”. Він добровільно пішов до лав ЗСУ, де отримав позивний “Історик”. Загинув у лавах ССО на Миколаївщині. Його провели в останню путь і поховали 22 червня в Черкасах. Незважаючи на сумний лейтмотив цьогорічних вшанувань, вони засвідчили, що Холодний Яр сформував нову когорту українських героїв, які готові воювати за Україну та гідно стати в один ряд із лицарями минулих поколінь, які надихали їх на боротьбу.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин