Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
На часі · “Сподіваюся, що буде можливість розповісти про достойних людей, які утверджували Україну на Донбасі словом і ділом, а тепер і зброєю захищають”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

Прибрати з карти Києва імперські назви. Як зробити це якісно

Слово Просвіти, №24–25 за 2022 рік

за її межами, подумав про те, що можна сприймати цю книжку і як засторогу, і як попередження – “демонтаж лицемірства” триває, і цей шлях драматичний. Та голов' не, що суспільство його долає. Зокрема і громада Донеччини, яка в думках і помис' лах вимушеного переселенця з 2014 року посідає особливе місце. Яскравим тому підтвердження став один із найуспішніших, на мій погляд, проектів Федорчука – видання антології українських письменників Донбасу “По' рода” (2017). На одній з презентацій цієї унікальної книги, автор проекту висловив на той час дуже важливе спостереження, актуальне і в ці буремні дні: “Будемо від' вертими: багато людей відчули себе укра' їнцями через війну. Але ця українська на' лаштованість ще не підкріплена твердими знаннями… Зрозуміти, хто ти і хто був пе' ред тобою для ідентичності, це важливо. І хочеться, щоб українці Донеччини і Лу' ганщини сучасні, розуміли, що перед ни' ми так само були українці”. За кілька днів до вторгнення рашистів Федорчук пише в своєму блозі: “Капітуля' ції не буде! Українці чинитимуть опір та' ким спробам… Кожен має здійснити свій вибір, як грізно це не звучить”. Крок у військовий стрій так само став закономірним продовженням шляху нес' корених українців, про яких багато писав до війни. Приємно було дізнатися, що в бригаді оперативного реагування Нацгвардії Ста' ніслав продовжує займатися волонтерс' твом для свого підрозділу і долучається до ефірів як експерт з історії Донбасу. Власне зі зброєю в руках він творить уже сучасну історію. Травник і пластун тепер десантник Торік Максим Потапчук домігся, аби його зарахували на службу в десантно' штурмові війська ЗСУ. А міг би цього не робити за станом здоров’я – отримане важ' ке поранення на Донецькому Євромайдані 2014 залишило свій слід… Тоді лікарі пора' дили молодому чоловіку задля швидшого одужання обрати сферу діяльності, де б міг більше спілкуватися з молоддю і дітьми. Змушений попрощатися з Донецьком, у переселенському статусі Максим на рідних теренах розпочинає волонтерську діяль' ність, допомагаючи дітям Сходу, які пос' траждали від війни. Він очолює Краматор' ський осередок Пласту і цей рух на Донеч' чині отримує нове дихання. У 2016 році з ініціативи Потапчука в Краматорську стар' тує літературно'мистецький конкурс “Кальміюс”, який збирає юні обдаруван' ня, а в прифронтове місто приїздять відомі письменники і поети та видавці з Києва. Побував і я на цьому українському святі наприкінці 2017 – приємні враження… А ще в межах освітнього проєкту “Тату, почитай!” разом з письменницею Євгені' єю Пірог, Потапчук залучає до дитячого читання більш як 750 чоловіків з Донеччи' ни. Мета – поліпшити рівень освітньої ко' мунікаційної інтеграції дітей і їх батьків через читання, адже 70% місцевих татусів нічого не читали своїм дітям. Тримали в полі зору і напрям вивчення української, хто бажає. За освітою економіст – юрисконсульт, який понад 15 років життя присвятив ро' боті з дітьми, Максим Потапчук приємно здивував і ще однією якістю – він травник. Вважає себе спадкоємцем прадіда, який ще сотню літ тому лікував травами воїнів УНР. А дід і бабуся були фахівцями з траво' лікування. Тому заснування Максимом со' ціального підприємництва “Трави Карпат' ські авторські чаї” стало успішним проєк' том… Але війна, що прийшла в наш дім в 2014 покликала його в 2022 р., і зараз він водній із гарячих точок на Сході. Моїм ко' леги з “Вчасно” – бойового і патріотично' го видання на Сході, навідали Потапчука за місцем служби і той поділився з журна' лістами спостереженням, якого ніде не зустрічав. Так от, на запитання, якої під' тримки хлопці з передової потребують найбільше, він відповів так: – Підтримка дуже важлива. Але не все додає сил та позитиву. Я навіть склав спи' сок того, що краще не писати хлопцям з передової. Не питайте, коли закінчиться війна. Ніхто не знає, коли це станеться. А ще коли 100 людей написали тобі, що мо' ляться за тебе, це зовсім не налаштовує на позитив, починаєш себе накручувати. Або є ті, хто постійно питає – вже потрібно ви' їжджати з Донеччини, Львова, Івано' Франківська, інших міст? А ще, коли серед привітань з якимось святом трапляються листівки з російською мовою – це теж ні' як не підтримка. Ну і потрібно розуміти, що не завжди є час для відповіді на всі по' відомлення. Якщо щось пишете, то краще або сердечка якісь надсилати, або щось з гумором писати, але я вважаю, краще один раз подзвонити та просто поговорити. За свою Україну воюють уродженці До' неччини: колишній тележурналіст, добро' волець 2014 і відтоді нацгвардієць Сергій Молотков, ветеран АТО, кандидат філоло' гічних наук Михайло Жилін, доброволець 2014 і воїн ЗСУ, філолог і поет Сергій Не' світ, журналіст і в. о. мера Слов’янська 2014–2015 Олег Зонтов, музейник і крає' знавець Дмитро Білько, юрист Ілля Вла' сенко, в теробороні своїх міст письменник і освітянин Петро Гайворонський, борець за Незалежність, рухівець і колишній шах' тар Анатолій Тищенко, науковець Володи' мир Алтухов… Сподіваюся, що буде мож' ливість розповісти більше про цих та ін' ших достойних людей, які утверджували Україну на Донбасі словом і ділом, а тепер і зброєю захищають. Олександр АЛФЬОРОВ, історик, голова експертної топонімічної комісії м. Києва Нещодавно в Києві розпочався процес змін вуличних назв, що підпадали під де' русифікацію. Соціологія показує, що ідею очищення символічного простору від нав’язаних ім' перських символів підтримує понад 75% громадян. Насправді ж стався характерний для української ментальності зрив – результат довгочасового очікування змін у топонімі' коні, їхнє блокування та й просто бажання очистити вуличні назви від імен та понять, які десятиріччями вже нічого не промов' ляли мешканцям столиці. Проте початок процесу призвів до шквальної критики на адресу чиновників. У відповідь на реакцію громадськості КМДА створила експертну групу, яка б ма' ла у найкоротші терміни розібрати авгієві стайні. За запитом профільні наукові інститу' ти Національної академії наук України де' легували своїх представників до неї. Я мав високу честь бути обраним своїми колега' ми очолити цю робочу групу. Комісія розробила методологічні реко' мендації та принципи своєї роботи. І в неймовірно короткі терміни – 7 робочих днів – опрацювала 467 поданих на перей' менування вулиць та 12 тисяч пропозицій до них. Не враховуючи значну кількість пропозицій, які були подані громадянами без конкретної прив’язки. За результатом роботи було створено Протокол, який містив фахові напрацюван' ня і який, за відсутності подібних, мав би стати зразком для інших міст і сіл в Україні. Разом із тим комісія керувалась і неп' рописаними принципами етики: — Зважати на історичний ландшафт та дух міста; — Розглядати місто як органічну архі' тектуру тисячолітнього розвитку; — Не створювати конфлікт (особливо, коли на одну вулицю було декілька подань із іменами загиблих героїв російсько'укра' їнської війни. Імена загиблих героїв пере' носились на інші вулиці); — Не дискримінувати обличчя міста у міжнародній площині (наприклад, перей' меновувати вулицю Драйзера на честь ін' шого американського діяча); — Гармонійність та логічність у розпо' ділі назв, зважаючи на рівень постаті (ми не можемо на честь Володимира Монома' ха пропонувати назвати провулок у при' ватному секторі); — Збереження певної кількості вулиць, які не остаточно підпадають під перейме' нування, задля утворення своєрідного ре' зерву на подальші роки. Саме для цього експертна група зали' шала тільки декілька варіантів переймену' вання до кожної вулиці з рекомендацією саме їх виставити на голосування та не до' лучати інші варіанти. Через це гармонізувалась вся процеду' ра; зменшувалась повторюваність варіан' тів, яка б подекуди унеможливила появу суспільно значимих назв через розбивання голосів; створювалась би якісна дискусія в цілому. Одночасно комісія прагнула сконстру' ювати нову топонімічну архітектуру для Києва. Назви, як і забудова міста, не тер' плять хаосу. Експерти визначали свої рекомендації, створюючи, де це можливо, зв’язок назв із місцевістю, історичними ландшафтами та комплексами, що існують. Проте на рей' тингове голосування організатори виста' вили висновки комісії лише як дорадчі. Таким чином робота фахової комісії була підважена, а подекуди й знівельована. Водночас залучення до голосування варіантів, які комісія відкинула, спричи' нило до того, що до голосування потрапи' ли назви з помилками: неправильними транслітераціями, прізвищами без ініціа' лів, назвами на честь живих діячів, а є й ва' ріанти, які відверто повертають “рускій мір” в київський топонімікон. Усе це створює небезпеку появи в Киє' ві назв'покручів та диктує необхідність збору комісії повторно. І саме тому наго' лошую: під час голосування, прошу, орієн' туйтесь на висновки експертної групи. Експертна група пропонувала подава' ти на рейтингове голосування вулиці окре' мими пакетами, наприклад, за районами міста. Це б дозволило киянам поступово та вдумливо голосувати за декілька десятків перейменувань, а не одночасно за 296. Водночас таке рішення створило б під' ґрунтя для обговорення та в результаті призвело б у багатьох варіантах до колек' тивного рішення. Однак рішення Київра' ди, що голосування має пройти до 19 чер' вня, не було змінено. Я багато в чому поділяю обурення бага' тьох киян низькою якістю процесу голосу' вання. Проте водночас хочу звернути увагу на іншу небезпеку. Голосування за назви київських вулиць делеговане всім грома' дянам України через платформу “Київ Цифровий”. Це створює прецедент, коли за назви голосуватимуть люди, які, можливо, ніко' ли не бували в Києві, не розуміють міста, або ж є прихильниками певної політичної волі без огляду на тисячолітню історію розвитку Києва. Кияни ніколи не голосували, умовно, за вулиці Харкова чи Ужгорода. Так само мешканці інших міст і сіл не голосують за громадський бюджет Києва. Тож голосу' вання, насправді, створює прецедент кон' фліктогенного характеру демократії та лік' відовує принципи самобутності міст. Дію того самого знищеного імперією магде' бурзького права, яке влучно охарактеризу' вав Григорій Сковорода: “Всякому місту – звичай і права”. Комісія працювала в тих рамках, які були окреслені рішенням Київради про масштабну дерусифікацію Київської топо' німіки. Перелік варіантів, з яких ми могли зро' бити вибір, ви можете побачити в додатку “Київ Цифровий” – в абсолютній біль' шості випадків комісія орієнтувалася на варіанти, запропоновані для кожного кон' кретного топоніму небайдужими громадя' нами. По одних топонімах було багато силь' них пропозицій, і вони потрапили до ре' комендацій. В інших випадках доводилося робити вибір серед слабших варіантів. В умовах, коли треба в стислі строки опрацювати 12 тисяч пропозицій по 467 об’єктах, неможливо бути застрахованим від помилок. Але варто враховувати, що такий від' критий та інклюзивний процес відбуваєть' ся вперше. Кожен киянин міг запропону' вати свої варіанти для різних топонімів, а сотні таких пропозицій були підтримані комісією. Варто наголосити, що до публічного простору не потрапили ухвали комісії, що стосуються двох категорій назв вулиць, які не варто перейменовувати через рейтинго' ве голосування. Перша стосується вулиць, які вже пройшли повну процедуру з обговоренням та громадським голосуванням, але не були проголосовані депутатами. Комісія запро' понувала проголосувати ці рішення без рейтингового голосування (у цьому пере' ліку “Дружби народів”, “Героїв Сталінгра' да” тощо). Друга група стосується вулиць, яким необхідно повернути історичні назви (як'-то “проспект Перемоги”, “площа Перемо' ги” тощо). Тож ситуація, яка склалася з голосу' ванням, демонструє не лише поспішність у багатьох рішеннях, але й нівелює роботу фахової комісії. Задля гармонізації результатів рейтин' гового голосування, уникнення помилок та врахування суспільного запиту, що ви' ник під час процедури, виникає гостра не' обхідність у продовженні роботи комісії. Необхідно здійснити кінцеве опрацюван' ня та затвердження на фаховому рівні під' сумків голосування. Члени комісії, розуміючи суспільну значимість цього процесу, готові продов' жити роботу. Колонка на “УП” Станіслав Федорчук і Максим Потапчук за місяць до війни в прифронтовій Авдіївці говорили з молоддю про національних героїв і українську літературу Донбасу

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин