Сторінка · с. 2сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №25 за 1996 рік
Слово Просвіти, №25 за 1996 рік
ьо тан б цій в "Ч річ
зв - Р
Р нні
жона ш-
-- т - - ч-
НИ ЕЕ
(ово ПРОСВІТИ
' |
пису -- «Мовні проблеми та права людини в проекті нової Конституції України (стратегія І тактика національнопатріотичних сил)» -- виголосив кандидат педагогічних наук Юрій Гнаткевич. Він детально зупинився на юридичних, моральних та інших аспектах винесеного на обговорення питання, окреслив шляхи виходу з критичної ситуації. Не можна не погодитись із промовцем, що проводячи референдум з мовного питання, як того вимагають політичні опоненти державності, Україна покриє себе ганьбою перед світом. Окрім теорії є й практика, і навіть якщо пощастить ухвалити приинятний для України варіант, доведеться докласти чимало зусиль задля його утвердження, впровадження в життя Більшість виступаючих при обговоренні доповіді беззастережно приймають перший абзацстатті 10, який гласить, що державною ий офіційною (службовою) мовою в Україні є українська мова.
Знайшла одностайне схвалення й пропозиція підняти статус мовної комісії при Кабміні до загальнодержавного з Прем'єр-маіністром, а можливо, й з Президентом на чолі, посилити соціальні гарантії впровадження державної мови; регламентувати розвиток національних меншин та їхніх культур і мов в Україні окремим законодавством.
Пропозиції, зауваги й поправки, висловлені учасниками конференції, знайшли своє відображення в ухвалених документах (їх друкуємо у цьому числі часопису). Виступи, інші матеріали в узагальненому вигляді, ймовірно, як пропонувалося, будуть видані окремою брошурою й надіслані відповідним службам і посадовим особам, депутатам, усім, причетним до творення Основного Закону нашого життя. По телебаченню демонструвалася годинна передача, присвячена конференції та порушеним нею проблемам.
Принагідно нагадаємо лише, що в обговоренні доповіді взяли участь А. Погрібний (професор; Педагогічне Товариство їм. Г. Ващенка), О. Тараненко (Інститут української мови), Т. Кияк (депутат ВР), І. Драч (голова УВКР), Раїса Іванченко (Київська крайова «ШПросвіта»), В. Панченко (Кіровоградська «Просвіта»), О. Лупій (секретар СПУ), М. Горинь (політик), В. Костицький (депутат ВР), М. Наєнко (професор КДУ), С. Савченко (заст. голови Всекримської «Просвіти»), С. Білокінь (професор), Світлана Лі (українсько-корейське культурне товариство), Марта Богачевська- Хом'як (політолог, громадський дияч діаспори), М. Гречка (СДПУ), Галина Китаста (професор, діаспора), В. Овсієнко (УРП), Є. Пронюк (товариство політв'язнів), Ядвіга Януш (викладач вузу), І. Парпалей (професор), Д. Коповалюок (заст. голови Волинської «Просвіти»), П. Арсе-
нич (краєзпавець З Івано-Франківська), А. Бурячок (професор)...
Конференція закічилась А процес утвердження Української держави, хоч із труднощами, триває. Тож до праці, друзі милі! Й оберігаймо мову нашу -- і для себе, 1 для нащадків. І сподіваймося, що саме на українському мовному грунті матимемо українське економічне диво, як його мають японці, німці. Бо лише рідний грунт дає добрі паростки, чужий, засмічений, безплідний -- лише бур'яни й убогість.
"Слово ПРОСВІТИ
| Нашіндекс | ся 30617
. Будьте з нами!
ве нив ска
Ото -
що т РР тій - ня
пи ен т но о ги
Доповідь Ю. Гнаткевича на
Всеукраїнській конференції «Мовні
проблеми і права людини у проекті нової Конституції України»
Перед українською націонадлдемократієто знову постала проблема. Треба приймати Конституцію, аби нейтралізувати можливість піти шляхом Білорусії. Слід нарешті остаточно визначитися зі стратегічним курсом на історичну перспективу, підвівши риску під минулим. Аби бути точним у нашому рішенні, треба добре вивчити політичну ситуацію, визначити наші наміри і сили,
Незалежність України є не витівкою трьох історичних осіо у лісі під Мінськом. Вона С глибокою історичноїо закономірністіо. Наша незалежність має три джерела: І) рух проти тоталітарної, однопартійної системи за демократичну державу з повнокровними правами 1 свободами людини; 2) рух проти державно-монополістичної економічної системи, за вільну, ринкову економіку; 3) національно-визвольний рух українського народу.
Названі три джерела української незалежності, як.і слід було очікувати, стали трьома основними складовими частинами проекту Конституції, В ній закріплено курс на демократію, курс на політичну й
економічну свободу. В ній є Україна.
Назагал конституційний процес в
Україні йде успішно. Політичні суперечки і дебати навколо Конституції є явищем неминучим і нормальним. Ліві сили борються не проти Конституції, а за таку реалізацію в ній згаданих вище трьох джерел незалежності, яка відповідала б їх ідеології. Правда, комуністи 1 соціалісти не виступають проти демократії. Вони лише виступають проти свободи і демократії в економіці, за відновлення повного державного контролю над него, за загальнопародну соціалістичну власність на все, або майже на все. Таким чином вони фактично виступають за тоталітарну систему, бо система тотальної державної власності без диктатури довго не проіснує. Такий стан ми маємо саме тепер: майже повна державна власність і розгул демократії. Результат, як
кажуть, «наліцо».
Не можемо промовчати, що особливе
несприйняття з боку більшості лівих викликає український дух у проекті Конституції. Ліві сили не проти незалежності України. Вони проти того, щоб Україна була власне державою українців, Вони розуміють, що Польща є державою поляків, Японія -- державою японців, Німеччина -- німців, Чехія -- чехів. А ось Україна, на їх погляд, має бути не державою українців, 1 навіть не державою українського народу, що складається з усіх національностей, які в Україні живуть, як це записано у першому реченні проекту Конституції, а державою типу «взагалі», державою народу України. Звідси випливас суть і рівеньборотьби навколо «мовної» статті, тобто Статті 10 проекту Конституци.
Швеція -- шведів,
Особливу небезпеку для майбутнього
України й української нації являє собоїо позиція двох фракцій, які до лівих не належать. Идеться про фракції МДГ і «Єдність». Якщо в питаннях демократи ! економіки вони СТОЯТІ, питанні української орієнтації Конституції представники
на точці зору правих, то у
цих фракцій навіть перевершують лівих. Їх позиція точио пизначена
у Коментарі фракції МДГ до проекту Копституції, де гопориться, должен ориентироваться ма язмк государ" стра, а ориснтироваться па язик спвомх граждат». А оскільки народ розмовля Дніпропетровську, Луганську, 1 напіть. у
що «не народ
государство дДолжЖжно
о Допецьку,
Кисві, російського, то фракція ппажає за потрібне запропонувати, щоби російська мова п усій Україні була державною. До того ж українську як державну потни стам-
лять на друге місце. Ось і виходить, що спочатку вони розіпнули україську мову па сході і півдні України, а тепер збирають си стратити ї впзогалі. Попни ж 00 розумноті», що у разі конституційного проголошентм
російської мопи українеька
лержавнок 11
юн -- тт ри ЕМ ня
ши Ре нніелнная нини РР ни Р -
ДЕРЖАВНОЮ МОВОЮ В УКРАЇНІ МАЄ БУТИ УКРАЇНСЬКА МОВА
латинсь-
мова НебдоВвзІі СТане мертвоїо, Як навіть
ка, або як білоруська, якої не знає президент Білорусі. |
Загроза для України иде власне не ВІД позиції згаданих фракцій, а від ТОГО, ЩО Не узгодивши ціо статтіо В узгоджувальнтй коміси й у Верховній Раді, вони відкривають шлях для винесення мовного питання на референдум разом із питанням про символіку і т. п. Загроза підсилюється тим, що, як видається, Голова Верховної Ради та Президент теж не проти винесення окремих положень Конституції на референдум: Щодо того, як проголосує наш зрусифікований народ, ми не можемо мати жодних ілюзій. Референдум ніби річ демократична, проте не тоді, коли люди Вільно голосують, а тоді, коли вони голосують, знаючи всю інформацію, аби зробити правильний вибір. Хіба наші люди пам ятають і знають усю правду? Внаслідок референ-
думу українці покриють себе ганьбою 1
славою нації, що не хоче бути нацією. Наша
держава або навіки поділиться на дві частини, більшою з яких буде «Украийна», а не
«Україна», або її чекає великий г тривалий неспокій. Отож референдуму допустити не
можна. Що ж тоді робити?
Конституційна комісія пішла на
компроміс, Проголосивши українську мову державною, вона зробила відстуті: якщо у населеному одна чи декілька паціональних меншин, то поряд з державною у діяльності державних органів «може вживатися мова, прийнятна для більшості мешканців населеного пункту». Гаразд, не будемо чіплятися до деяких юридичних неясностей, як ось: що таке компактне проживання?, як розуміти слово «поряд»? Ці норми кожна посадова особа може трактувати в міру своєї зацікавленості і суб'єктивного досвіду. Головне полягає в тому, що початок другого абзацу засвідчує права меншин, а його кіпець говорить про права більшості мешканців населеного пункту. Меншини і мешканці -- це різні юридичні категорії і різні суб'єкти права.
пункті компактно проживає
Отже, в Статті 10 закладено можливість
різночитання і суб'єктивних тлумачень. Чи- | новник у Донецьку не бачитиме слова «поряд», а бачитиме лише словосполучення «прийнятна для більшості мешканців населеного пункту». А такою мовою є, безумовно, російська. І засіють чиновники
Україну, мови якої вони не люблять, опитуваннями
большинства населения». Українського відродження в Україні не буде, Статтю 10
можна перефразувати так: «Державною мовою в Україні
українська мова. Проте там, де захоче місцеве
може бути російська мова».
«для вьяСснения мнения
проголошується начальство, державного
Насамперед мусимо визначити, чого
ми хочемо у стратегічному плані. Хотілося 6, звичайно, щоб Україна була такоїо, як усі нормальні держави, і щоб усі україшці, яких у нас переважна більшість, стали щирими українцями |і мопою. Проте наша проблема, на жаль, йде пе від росіян та шших нацмеїшин. інших державах на терені колишнього «зер є три категори населення; корінна
(скажімо, естонці в Сстонії), росіяни т нацменшини разом узяті, то в Україні
користувалися українською Якщо в
нація о 1
маємо чотири типи населения: українців, «украйнцев», росіян та групи ішших нацменшин. Важливим є той факт, що переважна більшість міської МОЛОДІ є денаціонамзованою І російськомовною. Соромно, ало саме «украйицью» у пс нпайзавзятішими борцями за ле російської мопи,
Чи можемо ми плану «украйнцью» та інші
орламоїгті ржавністі,
зати, щоби росіяни поцменшини у
» "а-
ближчі о досятиліття стали лише
украшомопвними? Це нереально 1 би ' й /8 и
буть, педоцільно. Але ми маємо при
ї3О БВосСти мовну політику так, щоб поши п У
країнській
лержанві пристойно ПОЛОДІЛИ украшського мовою. Саме це, задається, могло 6 бути нашою стратегічноїо лінією лінією на суспільстПо з пис оким різном мовтої КУЛІ,- гури. Як же забезпечігти гакий курс у Конституції
У жодному ромонео можомо
ІМТИ на лержапноїо Го цього пі
проголошення російської мопи чим офіційного Крім білорус ХО
зробив 1 не зробить. У СВІТІ Є держа" ви З двома чи більше державними мовами, але там є
високий рівень мовної культури, там всі знають |
поважають мову державної нації і їй там не загрожує зникнення. Можемо погодитися на державність якоїсь мови лише в автономіях, як це проголосила Росія, навіть на регіональну офіційність мов корінних націй у місцях їх компактного проживання. Протистоячи загрозі завершення русифікації України, можемо у разі необхідності відмовитися ВІД Існування Статті 10 взагалі. У цьому зв язку мусимо сьогодні з'ясувати: чи є шанс на якийсь прийнятний компроміс!
Компроміс у вигляді права більшості мешканців населеного пункту не орієнтує на стратегічну мету (створення суспільства високої мовної культури), бо реалізує не правовий 1 не дидактичний чи етично-культурний Підхід, а Підхід репіонально-егоїстичний, міщанський. Це -- програшний політичний хабар. Але що ж ми можемо нині запропонувати і як можемо вплинути на процес, що протікає на наших очах.
Можемо стояти на об'єктивно-радикальній позиції, не зраджуючи принципів 1 не впадаючи в опортунізм: стояти «мертво» на одному реченні: «Державною мовою в Україні є українська мова», і якщо воно не пройде, то надати право боротьби за нього нашим нащадкам. Патріотично, але чи вигідно для України? І чи залишиться українською Україна, коли над нами вже ростиме трава? Чи існує взагалі якийсь компроміс, на який би пішли емдегешники і «украйнць»? Тож давайте порадимось: чи йти на компроміс? Чи наполягати на зміні кінцівки нинішнього варіанту Статті ІОїв який спосіб? Чи йти на відмову від «мовної» статті? Чи, може, йти на референдум. узявшись за виховну роботу серед «украинцев» є: Останнє є малопродуктивною річчю, бо ж вони -- інтернаціоналісти, оскільки знають і люблять лише ОДНУ мову, а ми -- націоналісти, бо знаємо щонайменше дві і користуємося ними.
ЕТинішня боротьба є боротьбою за майбутню Україну, за те, якою їй бути У майбутньому. Бути їй державою українців. чи ще однією російською державою. постійно орієнтованою на чергове, тепер уже довічне об'єднання з Росісю. Тож сконцептруймо розум 1 сили об'єднаймося у наших пошуках і боротьбі.
Якщо все ж таки шукати якийсь привабливий варіант Статті 10 Конституції. Який міг би зацікавити лівих та інших російськоорієнтованих депутатів, то МОЖ: па взяти за основу або просто «зкопіювати» аналогічну статтю із Конституції Російської Федерації. Там записано все граничня просто і ясно, а саме: державною мовою Російською Фодерації на всій ї території є російська мова Лишо республіки мо" хуть встановлювати свої державні мови ЯКІ вживаються поряд з російською» Російська Федерація гараїтує всім Її М" родам право па збереження рідної морі: "Творення умов для її вивчення | розвит осо чні мін З зо ан ва дночає Пп б українську, подбавши ;
ро права споїх нацменшим 1 Ме
гірше, ик роблять у спіті До речі, в Ко" «ТИТУуції Іспанії
і зазпачається, що кОЖ?!
прапо користу патис» О1 зобов'язаним володіті
| морма про право користувем українською , запро,
ЮТЬ з
Моє іспан ЬКОЮ мопої НОЮ. У нас 15 У і мовою тож Оула ОСКІЛЬКИ Є трибуни Ззимагатоть.
пипадки, коли зано"
- писміюЮЮюЮТТЬь абх гоморити на «нормальном яз"
або
Ко» Кк ТТ і Й ке Оне "МТУційна пнорма про суда азок
ОА ія укр - | Миською посаловними Фе» боми - ою посалови
її украй ЧОООХхіДдНОЮюЮ
ни
-и і- Р оажнинніїб?
чей
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
