Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 25 (1308), 26 червня — 2 липня 2025 “Слово Просвіти” – наш український материк

Слово Просвіти, №25 за 2025 рік

Ігор ЗОЦ У нашого тижневика багато шанувальників і так само чимало дописувачів. Не все з надісланого потрапляє на шпальти газети, але редакція дуже вдячна за ваші відгуки, дорогі наші друзі. Наприклад, ось що написала Ольга Осейчук з Рівненської області: “Слово Просвіти” – це не тільки острівець незалежного українського слова, а й увесь географічно український материк ренесансу історії і культури Київської Руси – України. Бо саме “Слово Просвіти” (далі “СП”. – Ред.) є об’єктивним і правдивим словом українства, відродження, утвердження і розвитку науки, історії...” Авторка листа подячним словом згадує творців газети, зокрема називає “могутню плеяду відомих особистостей – Павло Мовчан, Любов Голота, Галина Дацюк, Георгій Філіпчук, Микола Тимошик, Євген Букет, Микола Голомша, Віктор Скорик, Дмитро Чобіт, Володимир Мельниченко, Едуард Овчаренко, Софія Майданська, Катерина Мотрич, Тарас Головко...”. Світла пам’ять Ірині Фаріон, Михайлу Слабошпицькому, Миколі Процюку... “Всі автори своїх досліджень, оцінок, висновків вражають глибиною думки української писемності та мелодійності мови. Це сила думки, впевненості віри в непоборність України, в її Незалежність і Свободу”, – зазначає пані Осейчук. “Часопис “СП” повинен бути в кожному навчальному закладі!” – переконана авторка, і з нею важко не погодитися. Уважно стежить за тижневиком й Ігор Олещук з Тернополя, який нещодавно відзначив свій 94-й день народження. Він дякує за цікаві статті в часописі, особливо за цикл “Огляд медіа та соціальних мереж”, бо, на його думку, аналіз світової преси дуже потрібний для орієнтації, що далі буде з Україною. “У такий складний для України час необхідно об’єднувати українські еліти, і це позитивно би вплинуло на скорочення колаборації, сприяло би згуртуванню українців і навіть на зниження дитячої злочинності. Але влада цього не робить, а громадянське суспільство дуже слабеньке”, – пише до редакції пан Олещук. Під гаслом “Наш бій за державність” (І. Огієнко) Анна Савченко із Корсунь- Шевченківського на Черкащині розмірковує про те, як відродити річку Рось і прилеглі території. Водночас авторка закликає готувати зібрання Національного круглого столу на тему “Сенси національної ідеї, ідентичності” за участі священників, філософів, творчої молоді. Те, що духовному відродженню українського народу приділяється недостатня увага, непокоїть і Зою Михайлюк із села Вітове Черкаського району. “Дотепер ми не маємо навіть офіційної версії походження назви нашої країни і її значення, тож послуговуємося версіями зарубіжних авторів”, – пише пані Зоя і надсилає свою статтю, в якій намагається розібратися з питаннями, що її хвилюють. Основна ж причина вкрай повільного духовного відродження української нації, на погляд авторки, “є та обставина, що з шести президентів пострадянської України лише двоє – Віктор Ющенко та Петро Порошенко – переймалися цією проблемою, для інших вона була другорядною справою – їхня недалекоглядність дорого обійшлась нашому народу, бо спровокувала напад росії на Україну”. Відтак дякуємо Зої Михайлюк за небайдужість і маємо нагадати, що на всі означені теми в “СП” маємо виступи авторитетних учених – істориків, мовознавців. Будемо й далі пильнувати цей напрям! До речі, звернув би увагу читачів на цикл статей у тижневику доктора філологічних наук Юрія Мосенкіса. Ми залюбки розміщуємо дописи просвітян і дякуємо нашим найбільш активним громадським кореспондентам з Івано- Франківщини, Буковини, Рівненщини, Житомира. Редакція прагне надати можливість висловитися на газетних шпальтах усім нашим дописувачам, але ж надрукувати все надіслане, погодьтеся, нереально. Так само просимо не надавати матеріали, що містять загальновідомі факти з життя класиків літератури, їхні біографії – це ж було вже в “СП”. Не про всі літературні новинки є змога розповісти в тижневику, але ми прагнемо повідомляти про найбільш значущі, на погляд редакції. Та навіть у цій статті хотілося б згадати про незаслужено обійдені увагою спогади Михайла Слабошпицького про його сучасників і про самого письменника вже після його відходу і подякувати члену НСПУ Богдану Залізняку, що написав про це. Автор наводить думки М. Слабошпицького, захоплюється його нарисами про Юрія Щербака, Любов Голоту, Павла Мовчана, Дмитра Павличка і цитує і зараз актуальне спостереження незабутнього літературознавця і видавця: “Абсолютна відсутність нормальної гуманітарної політики в Україні не тільки нищить її культуру й духовність, а й ускладнює весь процес державного будівництва та несе безпосередню загрозу самій національній безпеці країни” (З присмеркового дзеркала. – К., Ярославів Вал, 2020. – С. 271). Багато читачів звертаються до теми, що є гаслом “Просвіти”, – “Без мови немає нації!” Так, Анатолій Завгородній у своєму листі до редакції наголошує: “Український державницький світогляд витворює українська мова. Тільки через неї ми пізнаємо світ навколо нас... Мова є серцем нації, її очима, кровоносною системою і цементом, що скріплює нашу державу”. Між тим, ми б хотіли знати, як почувається рідна мова там, де ви живете, дорогі читачі. Про те, що в Києві побільшало мови агресора, поділився з нами давній передплатник “СП” Леонід Середницький. За його словами, коли спробував з’ясувати, чому так, – чув у відповідь “а какая разніца”. Про те, що “язик” почувається панівним у підлітковому середовищі, – не те, що непокоїть, – обурює небайдужих! Але що з цим робити? Апелювати до влади, критикувати її недолугу інформаційну, гуманітарну політику, звертатися до Уповноваженого із захисту державної мови, звісно ж, треба, але що ще? Як бути, коли за зауваження щодо трансляції російської музики в громадському місці тебе можуть побити, як це нещодавно трапилося в Житомирі? У цьому місті, за інформацією пресслужби обласної поліції, 36-річний чоловік побив 67-річну жінку, яка зробила йому зауваження щодо російськомовного контенту. Подія сталася 8 червня поблизу продуктового маркету на вулиці Космонавтів. Підозрюваний гучно увімкнув російськомовну музику. Жінка зробила йому зауваження, і після цього між ними виник конфлікт. Тоді чоловік вдарив жінку кулаком у голову, внаслідок чого вона впала на асфальт та отримала травми. Жінку госпіталізували до нейрохірургічного відділення міської лікарні. Правопорушника затримали. Йому оголосили про підозру. Чоловіку загрожує від п’яти до восьми років ув’язнення. Що ж, дякуємо потерпілій за мужність, бажаємо одужання і сподіваємось на справедливий український суд. На байдужості чиновників, які фінансуються коштом платників податків, акцентує увагу в своїх дописах Галина Кравченко з Дніпра. “Людина в країні кинута напризволяще. Жодної проблеми неможливо вирішити без проблем”, – зауважує пані Кравченко, розповідаючи про власний досвід звернень до державних органів, зокрема до Офісу Президента, звідки отримала відписки. Редакція вдячна всім авторам тижневика, але насамперед тим, хто тримає стрій на прифронтових територіях: Віктору Скрипнику, Валерію Романьку, Володимиру Заїці, Олегу Максименку з Донеччини, Анні Столяровій, Володимиру Вакуленку з Харківщини. Окрема подяка воїну і поету Станіславу Новицькому. Ледь не в кожному номері ми друкуємо імена добродіїв, які не тільки передплачують тижневик, а й підтримують фінансово. До подячного переліку долучаємо лавреатів Народної премії імені Тараса Шевченка Івана Дерду, Сергія Файфуру, Володимира Шовкошитного, а також професора, доктора філологічних наук Юрія Мосенкіса, голову Коломийського міськрайонного осередку “Просвіти” Василя Глаголюка і його родину, учасника бойових дій, члена НСЖУ Олександра Вакуленка, Віру Боднарук з Товариства української мови Чикаго (США). У першому півріччі ми мали випустити 25 номерів “СП” і виконали свої зобов’язання: загалом рівно 400 шпальт важливої інформації розлетілося Україною. Сподіваємося, що так буде і в наступні, ще важчі для нас і всієї країни шість місяців. Допомагаймо ЗСУ і будьмо разом! Ментальний код українців – на шпальтах “СП”! Рівненська “Просвіта” тримає стрій! ПЕРЕДПЛАТА—2025 Тижневик "Слово Просвіти" (індекс 30617) можна передплатити у відділеннях "Укрпошти" за допомогою "Каталогу видань України" на 2025 рік. Вартість є такою: 1 міс. — 65 грн. 3 міс. — 195 грн. 5 міс. — 325 грн. Будьмо, друзі, разом!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин