Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Святині · “Слово” прославляє ядро Русі – насамперед Київ, Чернігів та Переяслав”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

Нова концепція генези давньоукраїнської музики

Слово Просвіти, №25 за 2025 рік

Дмитро КОЛЯДЕНКО, президентський стипендіат 2025 року, лавреат Міжнародної німецько' української премії імені Олеся Гончара Слово музика, як відомо, походить від імені Муз – легендарних жриць або навіть богинь, що мешкали біля гори Гелікон і уособлювали різні види мистецтв. Їхнє ім’я означає “ті, що пам’ятають” – саме вони розповіли давньогрецькому поетові Гесіоду історію п’яти поколінь починаючи від золотого. Зв’язок назви Муз із пам’ят' тю свідчить про їхню належність до свя' щенної традиції, неодмінним компонентом якої виступала саме музика. Стародавні греки вважали муз тракійськими (фракій' ськими), а тракійці, чия мова належала до балто'слов’янських, належали до нащад' ків носіїв Трипільської та близько спорід' нених із нею культур. Символом тракійського магічного співу під акомпанемент музики був легендарний співець Орфей. Його мистецтво зачарову' вало природу – рослин і тварин. Подібно автор “Слова про Ігорів похід” описує Боя' на, що має явні риси не тільки співця та му' зиканта, а й (у контексті давніх уявлень про чарівну, магічну роль музики та співу) чак' луна-шамана. Ім’я Бояна асоціювалось із баяти “розповідати чарівні оповіді, прича' ровувати”, байка “чарівна казка”. У давні часи образи магічного слова і чарівної му' зики були нероздільними. Наприкінці ХІХ століття хорватський дослідник Стефан Веркович опублікував фольклорні записи з Болгарії, де фігурував Орфей (Орфень), але автентичність фольклорного вживання йо' го імені викликала дискусії. Нині ми недооцінюємо, наскільки найдавніша Україна'Русь була пов’язана з музикою, особливо в язичницькі часи. У пізніший християнський період церков' ний спів, відповідно до православної тра' диції (на відміну від католицької), відбу' вався без музики. І це незважаючи на те, що в Біблії опоетизований образ царя Да' вида, шо грав на струнному музичному інструменті і співав – із його іменем пов’язують біблійну книгу Псалтир (назва означає різновид музичного інструмента), популярну на Русі. А в дохристиянський період утіленням синкретичного мистецтва, що поєднувало спів, музику та танець, виступали скоморо' хи. Але про них детальніше слід говорити в контексті генези театру. Як видно з билин, основним музичним інструментом Київської Русі був струнний – гусла. Проти язичницької гри на гуслах виступав Феодосій Печерський. У “Слові про Ігорів похід” Боян кладе свої віщі пер' сти на живі струни – так уявляли магічну дію музичного інструмента. Пальці, по' кладені на струни, асоціювали з десятьма соколами, пущеними на зграю лебедів. Це означає, що Боянові гусла були десяти% струнними. Згідно з однією гіпотезою, мис' лене дерево Бояна – це саме його гусла. У билинах гусла – яворчаті, у сербському епосі – яворові. Це означає виготовлення гусел із явора ще за праслов’янських часів. А явір був у давнину священним деревом – як свідчать українські язичницькі світот' ворчі (космогонічні) колядки, він відіграв особливу роль у процесі сотворення світу. У найархаїчнішому епосі Європи – фінській “Калевалі” – співець'шаман Вяйнямьойнен (чиє ім’я, на думку деяких дослідників, пов’язане з венедами' слов’янами й означає “русин”!) грає на ма' гічному музичному інструменті – кантеле. Назва цього музичного інструмента (як і споріднених сусідніх – литовського кан' клес, латиського коклес) запозичена з Русі й походить від назви гусел. У фінно'угор' ських та балтійських мовах ці назви не ма' ють пояснення на місцевому мовному ма' теріалі, тоді як назва гусел походить від слова гудіти (котре означало, зокрема, гру на музичному інструменті). До сусідніх мов було запозичено давнішу форму назви інструмента (з носовим голосним) – гондтль. Як підкреслює у своїх досліджен' нях Юрій Мосенкіс, наявність носових го' лосних створювала давньоукраїнським пі' сенним текстам додатковий музичний ефект, що навіть міг конкурувати з самою музикою. Запозичення назви гусел як ма' гічного інструмента з Русі до сусідніх наро' дів означає вплив києворуської музичної традиції на традиції народів Балтики. І цей вплив виявляється настільки потужним, що запозичений інструмент став органіч' ною частиною (більше того – одним із ключових магічних предметів та атрибу' том головного героя'шамана!) винятково архаїчного фінського епосу. Цінну інформацію щодо генези музики та ролі в цьому процесі стародавньої Укра' їни дають назви музичних інструментів не тільки на північ, а й на південь від Украї' ни'Русі. Ідеться, зокрема, про назви таких давньогрецьких музичних інструментів, як салпінкс “труба”, сюрінкс “флейта” та фор' мінкс “ліра”. Усі ці назви за звучанням вва' жають негрецькими, “догрецькими”, і во' ни мають чіткі паралелі у слов’янських назвах музичних інструментів та самого процесу звучання (сопілка, давньоукраїн' ське сопіль, давньоукраїнське свиріль, бри' ніти, польське бжмі “звучить” тощо). Такі зв’язки слід розглядати в контексті культу бога Діоніса, чиї обряди включали музику. Спів та театральне дійство. Діоніс походив із Тракії, а тракійська мова належала до

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин