Подія року · “Сьогодні засвітилися нові зірки, осяяні талантом великого поета і мислителя Івана Франка”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
ІХ Український фестиваль у хорватській Рієці
Слово Просвіти, №25 за 2025 рік
Конкурсом “Франкові зорі” розпочався Дев’ятий Український фестиваль музики, пісні, танців і художнього мистецтва в Рієці (Хорватія). Цей потужний культурний захід традиційно організовує Українське культурно-просвітницьке товариство “Дніпро” – Рієка на чолі з народною артисткою України, примадонною хорватської опери Ольгою Камінською.
Галина ДАЦЮК, журналістка, м. Рієка
День перший. Франкові зорі над Рієкою Засвічуючи Франкові зорі, організаторка і муза фестивалю Ольга Камінська сказала, що тут зібралися люди з Україною в сер' ці. З любов’ю до України і з ба' жанням навести дружні мости між Україною і Хорватією вже 15 років працює УКПТ “Дніпро”' Рієка, яке вони створили разом із чоловіком музикантом Віктором Камінським, і яке за цей час про' вело сотні культурно'мистецьких заходів. Українські Фестивалі в Рієці – серед найяскравіших дійств. До них залучаються сотні людей з усієї Хорватії, а тепер і з тих країн, де змушені перебувати українці. Це люди, які сьогодні несуть, бережуть і плекають нашу пісню, мову, традицію і щиро де' монструють свої таланти. Такі зустрічі наснажують, підсилюють і підносять Україну в очах світу. Цього року до конкурсу поезії та прози додалося декламування. Здавалося, що в історичній залі бібліотеки Трсату промовляла Україна. Така, як є сьогодні. Вона була присутня у рядках і між ряд' ками творів. Звучала голосами дорослих і маленьких декламато' рів, які вразили рівнем відчуття слова, розумінням текстів і блис' кучою майстерністю виконання. Це були класичні вірші Тараса Шевченка, Івана Франка, Ліни Костенко, Сергія Жадана і твори письменників'початківців. Про те, що “Людина не літає, а крила має... А крила має!”, ма' ленький декламатор прочитав сьогодні так, що й журі одягло крила. І таких окрилених момен' тів було на конкурсі чимало. І то' ді, коли конкурсанти читали власну прозу та поезію. І коли розповідали за яких обставин по' чали писати. Було тут багато осо' бистих переживань і власного досвіду. Були твори фантастично' го спрямування, у яких – нама' гання знайти ключ порозуміння на планеті Земля. Сьогодні ж всі говорили однією мовою – укра' їнською: Кривий Ріг, Миколаїв, Краків, Київ, Переяслав, Загреб, Рієка, Берлін, Гера. Мовою єд' нання і нашої сили. Напродив сильним видався і конкурс. І хоча непросто було виокре' мити найкращих, проте це не засмучувало, а дода' вало радості. Бо свідчило, що на “Франкові зорі” приїхали ті, хто вибрали українське слово як осно' ву буття. Які писатимуть і вдосконалюватимуться як люди письма. Але день в Рієці, коли вони одержа' ли свої заслужені нагоро' ди на конкурсі, світитиме їм зорею щастя. Гран'прі одностайно присуджено Інесі Доленик з Кракова за її пронизливу поезію, об' палену війною. Перше місце здобув Славко Бурда, громад' ський діяч, очільник Ук' раїнського культурно' просвітницького товариства “Кобзар” із Загреба, – за пре' красну розповідь про те, як у йо' го життя ввійшов Тарас Шевчен' ко. Перемогу з дипломом і почес' ним кубком журі присудило Єв' генії Шляпіній за її фантастичні історії. Перше місце серед поетів' конкурсантів одержав школяр Іванко Шевель з Переяслава за свою першу книжку “ЛімИрики” з власними ілюстраціями. Почес' ною медаллю нагороджено пись' менницю Анну Вітерець, що при' їхала на фестиваль з Німеччини вдруге – і з прозою, і поезією. І видно, як зросло за цей рік її сло' во. Кількість учасників та учас' ниць, рівень надісланих творів, окрилена атмосфера, яка панува' ла на літературному конкурсі, – свідчення того, що Франковим зорям сяяти! Дякую хорошій ко' манді міжнародного журі, у якій честь і щастя бути: голові журі письменнику Олександру Балаб' ку, поетесі і художниці Валентині Давиденко, поетесі Надії Мори' квас. Хорватській землі, яка щи' ро обіймає сьогодні Україну. Мо' речку і сонечку! Інеса Доленик, поетка: – Тепер мистецькі фестивалі починаються хвилиною мовчан' ня за загиблими в Україні… Так розпочався Другий поетично' прозовий конкурс “Франкові зо' рі”. Звісно, що й темою творів здебільшого стало злободенне сьогодення. Та коли голова журі Олександр Балабко оголосив, що гран'прі фестивалю присуджено мені, я відчула цілий спектр по' зитивних емоцій – від вдячності до піднесення. А потім було стільки добрих слів, вітань і обій' мів, що закортіло знову писати і перекладати! На конкурсі я пред' ставляла і власну поезію, і свої переклади з польської віршів Віс' лави Шимборської, Чеслава Мі' лоша і Збігнева Герберта. У такі хвилини розумієш, що все зроб' лено недарма, і це насправді чу' дове відчуття! Щиро дякую чуй' ним і доброзичливим Ользі Ка' мінській і журі. Ви зробили мій день незабутнім. А я згадала своє рідне місто: – Поділися зі мною, велете, далебі Скільки вміститься в серце болю – візьму твій біль, Переплачу, вимолю, в реквієм переллю: Камертоном у ньому буде моє “люблю”. На твоїй долоні я – лінія не без меж – І колись на твоїй вишиванці з’явлюся теж. Світ широкий, а рідний тільки один поріг, Мій козаче, трударю, батьку мій Кривий Ріг... Також дякую поетці Юлії Бе' режко'Камінській, яка порадила мені взяти участь у конкурсі, і всій чудовій родині Мар’яни Ле' лик – у їхньому авто далека доро' га не була важкою. Принагідно Мар’яну і її донечку Олесю Се' миргу вітаю як найкращих відпо' відно у номінаціях “Проза” і “Декламація”. А Олесю – ще й із повноліттям! Сяй, зіронько!
Олександр Балабко, письменник, голова журі: – Завершилася змагальна частина Другого міжнародного поетично'прозового конкурсу “Франкові зорі” у рамках ІХ Українського фестивалю пісні, музики, танців і художнього мистецтва, що його проводить культурно'просвітнє товариство “Дніпро”'Рієка на чолі з Ольгою Камінською. Як співзасновники конкурсу ми з нею невимовно щасливі, що сьогодні засвітилися нові зірки, осяяні талантом великого поета і мислителя Івана Франка. Серед них і вже увінчані багатьма відзнаками та преміями майстри, і зовсім юні, що лише осягають таїни слова і люблять на публіці читати вподобані вірші. Це стосується введеної цього' річ номінації “Декламація”. А ось в іншій – “Поезія” – перше місце і звання лавреата отримав оди' надцятирічний школяр із Пере' яслава Іванко Шевель, який пре' зентував свою книжку “ЛімИри' ки” з власними ілюстраціями. Поряд із ним – знаний в Хорватії культуролог, редактор і видавець Славко Бурда, який отримав пер' ше місце в номінації “Публіцис' тика”. І, звісно, тріумфом, нашо' го змагання став проникливий виступ із читанням власних пое' зій відомої в Україні та за кордо' ном поетеси і перекладачки Інеси Доленик, якій журі одноголосно присудили гран'прі. До цієї події було протягнуто кілька “ниточок”, які не перети' налися. Збираючись утретє на гостини (а, власне, на працю з проведення літературного кон' курсу “Франкові зорі”) у Рієку, я мав кілька зустрічей з чудовою поетесою і мисткинею Юлією Бережко'Камінською – на засі' даннях нашої секції “Літератур' на творчість” Малої академії на' ук, проведеному Юлією вечорі циклу “Майстри слова” у Музеї літератури і на Книжковому Ар' сеналі. Зайшла мова про прізвище, і з’ясувалося, що донька Юлії – Ольга Камінська – має чудове сопрано, хотіла було вступати до консерваторії, але вподобала ін' ший шлях. Народну ж артистку України Ольгу Камінську, звісно, знає за творчістю і підписала Ользі Іванівні свою книжку “Гра' вітація слова”. А через кілька днів я подумав: а чому б не долучити до книжки ще й мистецький твір Юлії? Обрану прикрасу жіно' цтво, з яким я радився, схвалило. Ми назвали комплект з кулона і сережок “Хвилі Дніпра”, що вик' ликало кілька асоціацій, зокрема, з піснею Ігоря Шамо, яку чудово виконує артистка Ольга Камін' ська. Тим часом до Рієки готували' ся ще дві поетеси – минулорічна володарка гран'прі “Франкових зір” Вікторія Шевель з Переясла' ва і добре знана в Україні й за кордоном поетка і перекладачка Інеса Доленик, яка тепер з роди' ною живе у Кракові. І ось тут “ниточки” перетнулися! Я вру' чив очільниці товариства “Дніп' ро”'Рієка Ользі Камінській тво' ри Юлії Бережко'Камінської, Вікторія Шевель – випущену цього року пам’ятну монету, присвячену – кому б ви думали? – Ігореві Шамо; а, найцікавіше, Інеса Доленик, виступаючи на конкурсі, серед низки поезій прочитала присвячену своїй дав' ній знайомій Юлії Бережко'Ка' мінській. Рієка з її потужним Ук' раїнським фестивалем єднає долі і народи.
Вікторія Шевель, поетеса: – Минулого року мій син Іванко Шевель і я стали волода' рями гран'прі першого конкурсу “Франкові зорі” (Хорватія) в но' мінації “Поезія”. Цьогоріч я ви' ступила в номінації “Деклама' ція” зі своїми новими віршами та отримала почесну нагороду – ме' даль “Франкових зір”. Іванко взяв участь у номінації “Поезія” та читав лімерики з власної книги під однойменною назвою. Став лавреатом першої премії. Сину, я тебе вітаю. Ти у свої 11 років маєш першу кни' жечку. Тож натхнення тобі і но' вих звитяг! Не зупиняйся на до' сягнутому, бо твоя творча дорога щойно почалася.
Письменник Олександр Балабко і володарка гран-прі Інеса Доленик
Літературно-мистецькі зустрічі учасників та учасниць Фестивалю в Грожняні
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
