Незабутні · “Розмовляючи однією мовою, народ об’єднаний самою природою, множинністю невидимих зв’язків”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
Світлої пам’яті Богдана Боднарука
Слово Просвіти, №25 за 2025 рік
25 червня 2025 року минув рік, як відійшов у засвіти знаний діяч української громади в США, популяризатор української мови, історії та культури, щирий патріот України, меценат, високого рівня науковець – доктор Богдан Боднарук (1940–2024). 21 червня просвітяни Рівненщини вшанували пам’ять Богдана Боднарука, відправивши панахиду у Свято-Воскресенському кафедральному соборі ПЦУ (м. Рівне). Поминальний чин було зорганізовано головою Рівненського міського об’єднання товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка Катериною Сичик.
Богдан Ярополк Боднарук – родом зі Стрийщини, що на Львівщині. У роки Другої світової війни його батьки були вивезені на примусову працю до Гамбурга, а по завершенні воєнного лихо' ліття опинилися в таборах для пе' реміщених осіб “Ді'Пі” (Displa' ced Persons) в англійській зоні окупації. З юних літ Богдан був залучений до життя української громади, яка дбайливо шанувала свою історію та мову. У 1960 році Боднаруки переїхали до Чикаго (США). Маючи схильність до точних наук та наукової діяльнос' ті, Богдан почав вивчати хімічну інженерію в Illinois Institute of Technology. У 1966 році здобув ступінь бакалавра з хімічної інже' нерії. У 1973 році став магістром екологічно'хімічної інженерії. У 1975 році, захистивши дисерта' цію на тему “Очищувальні про' цеси в газифікації вугілля”, в Ук' раїнському Вільному Університе' ті (УВУ) в Мюнхені отримав сту' пінь доктора з хімічних техноло' гій. Богдан, ставши висококлас' ним інженером, зокрема в галузі хімічної інженерії, зразково пра' цював і був без перебільшення ідеальним громадянином своєї країни – США. Належав до про' фесійних організацій: American Institute of Chemical Engineers і American Institute of Metallurgical Engineers. Проте понад усе була його любов до України. Вона оприяв' нювалася в належності до україн' ських організацій, у реалізації їх планів, активній участі в розбу' дові українського життя в США. Ще в студентські роки очолював студентську громаду в Чикаго (1962–1965 рр.), був членом комі' тету збирання фондів на украї' нознавчі курси в Гарвардському університеті. У 1971–1972 роках був головою товариства україн' ських інженерів Чикаго, а у 1983–1984 роках очолював “Пласт'Прият” Чикаго. З 1995 року став організаційним рефе' рентом Товариства Української Мови імені Тараса Шевченка (ТУМ) у Чикаго, яке у 1990 році очолила його дружина – профе' сор Віра Боднарук. Відтоді Бог' дан із дружиною активно спів' працюють із обласними організа' ціями “Просвіти” в Україні, зок' рема Рівненською “Просвітою”. Подружжя займається активною спонсорською діяльністю, завдя' ки контактам із “Просвітою” ін' вестуючи власні кошти та кошти жертводавців'діаспорян на ста' новлення та підтримку незалеж' ної України, а саме – книгови' давничу діяльність, культурні за' ходи, стипендії студентам, допо' могу університетам, школам, біб' ліотекам. Тісні контакти і ба' гаторічна дружба по' дружжя Боднаруків та Борейків (Михайла і Євгенії) сприяли фор' муванню української ідентичности молоді та розвитку й утверджен' ню українського духу, культури, мови на тере' нах Рівненщини після падіння кривавої мос' кальської імперії. Най' більшою мірою Богдан та Віра дбали про куль' тивування української книги в Україні. Тому за фінансової підтримки Товариства української мови ім. Тараса Шев' ченка вм. Чикаго (США) упродовж 2000–2023 років у Рів' ному було видано 30 різножанрових книг на' ціонально'патріотичного харак' теру. Також Богдан Боднарук власноруч надіслав сотні пакун' ків книг до України, які за совка були заборонені і могли зберіга' тися лише за кордоном. Вірною дружиною і надійною підтримкою Богдану стала його дружина Віра Боднарук (у діво' цтві – Лукаш), із якою пліч'о' пліч пройшли життєвий шлях завдовжки в понад 40 років і зро' били багато справ для України. І по смерті чоловіка пані Віра з'за океану продовжує опікуватися і вболівати за долю нищеної ра' шистами України, культивуючи українську культуру та ідентич' ність в еміграцї та фінансово під' тримуючи добрі справи українців на батьківщині. Вічна і світла пам’ять велико' му Українцю Богдану Боднаруку!
Оксана ПРИХОДЬКО, доцентка Державного універ' ситету “Київський авіаційний інститут”, просвітянка
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
